Двадцятиріччя незалежності! Не так думалося відзначати це свято. Хотілося б привітати людей з цією чудовою датою, та пальці не вибивають на клавіатурі потрібний текст. Народ не думає про свято. Йому не до веселощів.
У влади інші дати, і вона їх святкує без нас.
Тому звернуся до нашої «мерседесної» опозиції. Вони вже точно будуть відзначати. Одягнуть вишиванки і підуть в народ розповідати про те, як вони його люблять. І як не любить народ нинішня злочинна влада. Але перш ніж вони туди попрямують, може хтось з них прочитає цей текст.
У мене немає серед них знайомих, але я дуже сподіваюся, що хто-небудь з персоналу «Дурдому» їм мій твір покаже.
Для того щоб наші опозиціонери не занудьгували, викладу свою думку у вигляді тез.
Отже, з чим ми прийшли до 20-річчя незалежності?
1  Нами править президент-узурпатор. Наш уряд і парламент нелегітимні. У нас повністю зруйнована судова система. Конституція нашої держави понівечена у не правовий спосіб. ЇЇ замінили «понятія».
2  В Україні швидкими темпами будується авторитаризм. З арештом Тимошенко цей процес значно прискорився. До зубів озброєні банди «Беркута» вже вийшли на вулиці наших міст.
3  Наша держава живе не по кишені і оголошення дефолту - питання часу. Світова криза, вірогідність якої збільшується, тільки наблизить цей момент.
4  Швидкий ріст цін, безробіття, «наїзди» на дрібний і середній бізнес підсилюють соціальну напруженість у суспільстві.
5  Нашій державі через політичні процеси над опозицією загрожує міжнародна ізоляція, як це вже сталося з Білоруссю.
6  Опозиція нічого не протиставляє владі. Народ в розгубленості. Він ненавидить владу, але не вірить і опозиції. Найбільш активні українці готові залишити свою країну назавжди.
7  Слабкістю України готова скористатися Росія. Як каже її прем'єр, а за сумісництвом лідер нації, зараз, або ніколи (потрібно остаточно вирішити питання з її незалежністю).
На підставі вище викладеного можна зробити висновок: В Україні соціально-економічна, політична і управлінська кризи. Україна ніколи не була так близька до втрати суверенітету як в дні святкування 20-річчя своєї незалежності.
А де ж були ви:
- коли збирали тушковану більшість у Раді;
- коли ратифікували «Харківські угоди»;
- коли руйнували судову систему;
- коли змінювали Конституцію та віддавали повноваження «гаранту»;
- коли нищили українську мову та наступали на свободу слова;
- коли наші з вами гроші віддавали Фірташу і скасовували борги облгазів та обленерго;
- коли розганяли податковий Майдан;
- коли вели нашу країну у безодню?
Ви спостерігали…
Хто ж винен в становищі, що склалося?
Винні, звичайно, всі ми. Винен народ, який не зміг зі свого середовища висунути гідну еліту, здатну управляти країною і вести його за собою, народ, який обрав собі чинну владу і з покорою чекає, що вона з ним зробить.
Так, народ у нас такий, вихований в Радянському Союзі, схильний до утриманських настроїв і ласий на популізм; мріє жити як в Європі, але нічого для цього не робить; терпить бруд на своїх вулицях і в під'їздах; трапляється, що заглядає в чарчину; спокійно поглядає на злодіїв, які розтягують нашу спільну власність і сам не гребує поцупити те, що погано лежить.
Та й чи можна чекати чогось іншого від народу, що пройшов через війни та голодомори, що віддавав всі свої творчі сили на будівництво чужих імперій, що забуває свою мову і не знає свою історію?
І все ж у цього народу вистачило пасіонарності на Помаранчеву революцію, яка здивувала весь світ. Він холодної осені 2004-го року вистояв своє право на щасливе життя і довірив вам керувати будівництвом цього життя, а ви його зрадили ...
Чого я вимагаю від вас?
А я маю на це право тому, що всі двадцять років голосував за партії національно-демократичного напрямку. Це завдяки і моєму голосу ви роз'їжджаєте на своїх Мерседесах (марку автомобіля можете замінити на свою).  Живете в шикарних квартирах і будинках, відпочиваєте на модних курортах і не замислюєтеся про те, чи вистачить вам грошей до наступної получки (пенсії), якщо ви купите на базарі кілограм абрикосів.
Тому я від вас вимагаю.
1  Об'єднатися заради порятунку Україні і припинити всі суперечки. Забути свої демократичні (ліберальні, націоналістичні і так далі) погляди. Ви зараз на них не маєте права. Повернетеся до них, коли врятуємо від загибелі нашу країну.  Інакше будете демократами (лібералами, націоналістами ...) за гратами, на кухні, або в імміграції.
2  Виступити на захист Юлі та інших політичних ув'язнених, а не піаритися на її арешті у студіях і не відлежуватися на анталійських пляжах. Зараз у суді над Юлею вирішується доля нашої демократії. Посадять Юлю - згорнуть в баранячий ріг всіх інакомислячих. Вийде Юля на свободу - буде перша перемога на важкому шляху до України, про яку ми мріяли.
3  Вимагати негайних позачергових виборів президента і Верховної Ради. Якщо провести такі вибори не вдасться, вийти на чергові парламентські вибори єдиним списком.
4  Пообіцяти в разі своєї перемоги негайно приступити до демонтажу кримінально-олігархічної держави і будівництва європейської Україні; для чого протягом півтора - двох років:
- провести дебандитізацію і люстрацію державного апарату, застосувати принцип винуватості до всіх, хто співпрацював з режимом;
- провести десовєтізацію вертикалі влади і правоохоронних органів;
- забезпечити незалежне розслідування злочинів режиму і його керівників, забезпечити по розслідуваних справах відкриті судові процеси;
- забезпечити перезапуск нашої держави (назвемо її - третьою республікою, оскільки першою була УНР, другою - нині діюча);
- для розробки нової Конституції зібрати незалежну конституційну комісію, для її прийняття обрати установчі збори, затвердити Конституцію на всенародному референдумі;
- сформувати уряд народної довіри, доручити йому боротьбу із кризою, що насувається;
- забезпечити мирові угоди з усіма відомими олігархами, на підставі яких будуть легалізовані їхні капітали;
- на підставі мирових угод зобов'язати олігархів виплатити в бюджет податок на наявні у них активи, змусити їх розробити пакет соціальних зобов'язань на підприємствах, що їм належать, і повернути гроші з офшорних зон,  у противному випадку власність олігархів на території Україні вважати не законною і забезпечити її націоналізацію;
- розробити основні пакети реформаторських законів;
- ліквідувати державні дачі, спеціальні пенсії та інші пільги для правлячої «еліти», всі «приватизовані» дачі повернути в державну власність;
- розпустити всі обрані органи влади після прийняття нової конституції,  забезпечити чесні і прозорі вибори нових органів влади.
Тільки в цьому випадку вам повірять люди. А тих, хто особливо відзначився при демонтажі олігархату, може бути, оберуть в новий парламент третьої республіки. Ось там ви знову зможете стати демократами (лібералами, націоналістами ...) і займатися улюбленою справою - сперечатися про те, хто з вас більше любить народ ...
Але це буде пізніше, після нашої перемоги. А щоб її здобути, країні зараз потрібні ваші ненадійні ряди. Тому, що наш народ не в змозі здійснювати революції в темпі, в якому ви їх програєте. Йому потрібен час для революційної готовності.
Так, ця влада і без вашого втручання довго не протримається - надто багато помилок вона наробила. Але йдучи в небуття, вона здатна затягнути туди й Україну.
Тому ви повинні виконати свою місію - виступити проти влади і протриматися поки до вас не приєднається народ.
Це повинні зробити саме ви. Тому, що у вас є:
- парламентська трибуна, яку можна використати, нарешті, за призначенням;
- депутатська недоторканність, яка захистить вас від «Беркута»;
- помічники та якісь партії, які можна вивести на мітинги;
- мерседеси, якими можна, в решті решт, перекрити рух на вулиці.
І тому, що ви маєте неоплатний борг перед народом.
Зробіть хоч щось, або забирайтеся на звалище історії ...