Це інтерв'ю я витягнув з шухляди. Взято воно було в 2010 році. Але, ще не втратило своєї актуальності. Я колись натрапив на інтернет-газету "Було-не-було". Ну і там журналістка, з не менш цікавим псевдо, Народставитьпитаннявлоб, опублікувала своє  інтерв'ю з Тигипко.
 

- Здравствуйте, Сергій Леонідович. Давайте почнемо з банального питання. Як Ваши справи? Чи в радість Вам Ваша робота?
- Чудово! Все чудово! Гроши! Це саме те. що приносить мені найбільшу радість. Якраз фінансовими потоками я і займаюся.Якби Ви знали, яке задоволення отримуєш, коли керуєш ними. Я створюю греблі, тихі затони, розподіляю по кішенях...
- По кішенях? По чиїх кішенях?
- Я сказав "по кішенях"? А, ну да.Звісно по кішенях громадян.
 

- Ну добре. Скажить, будь ласка, Ви зараз віце-прем'єр. А могли би бути прем'єр-міністром, якби закликали своїх прихильників голосувати за Юлію Тимошенко. Не жалкуєте?
- Ні.Справа в тому, що прем'єр-міністр завжди на видноті, і за все відповідає.А я зараз в затінку, як міністр-невидимка /сміється/.Так що, хай ці тупі дебіли, януковичи, азарови...
- ??? Так, а Ви що, розумний дебіл? І як Ви можете казати таке про своїх колег?
 

- О, це Ви подали класну ідею. Якщо, що, то можна буде з'їхати, що я дебіл, хай і розумний. Тоді з мене, як кажуть, "взяткі гладкі". І вони мені не колегі. вони крадуть так, що всі бачать. Тупі дебіли. що ще казати.
- Тут одразу два запитання. Ви кажете, що "якщо що, то з'їхати". А якщо "що" що? І ще. З Вашої відповіді можна зрозуміти, що Ви крадете так, що ніхто не бачить?
- Я вже казав, що для мене гроши, це велика радість. Я вчора під зав'язку набив лантух, розміром з мене, доларами. Кинув собі на плече і проніс, не зупиняючися 10 кілометрів. І навіть не захекався. А відповідаючи на Ваше запитання, ось тому і "що". Багато хто
 

захоче спитати, а куди я ношу ці лантухи з грошима. І тоді я зможу з'їхати, що я дебіл. Розумний, як ми вже з'ясували. А стосовно другого питання, ні, я взагалі не краду грошей. Я їх освоюю. І освоюю тихо, щоб ніхто не бачив. Я вже Вам казав. що я міністр-невидимка /сміється/?
- А якщо я спитаю, куди Ви носите ці лантухи?
- Будь ласка, нема проблем. Я їх ношу в Национальний банк. Через Конча-Заспу. щоб заплутати сліди.
 

- Наступне запитання. Ви вже давно у владі. Ви, ще разом з Кучмою розкрадали, ой..., освоювали державні фінанси всієї країни. В той час, як Янукович, так само, освоював бюджет тільки Донецької області. Зараз Янукович президент, а Ви знов на другорядних ролях. Немає чорної заздрості?
- Ну що Ви. Ні в якому разі. Вони ж дебіли. Той же Янукович, поки дібрався до цієї посади, так наслідив, що третій термін на зоні йому гаранотован. Одне Межигір'я чого варто. А в мене все чисто. Навіть чуток нема. Наприклад, під час виборів-2004, мене заміняв на посаді глави Нацбанку, Яценюк.
 

І всі знають, що він пішов з цієї посади мільйонером. А прийшов голий та босоніж. Як так сталося? Можна копати. А в мене нема що копати. Треба вміти освоювати гроши.
І заздрити нема чому. Я знов займаюся своєю улюбленною справою. Туди-сюди фінансові потоки розподіляю. Мацаю купюри, нюхаю їх. Знов такі. лантухи з грошима ношу. Мені багато не треба. Поближче до грошей, і все. Вони мені дуже подобаються.
- А чому ж Ви працюєте з дебілами, майбутніми ув'язненними? Повинна же бути спільна мета, однакові цінності?
 

- А-а-а...плювати. Хоч з чортом. Головне, поближче до грошей. Я Вам вже казав, що дуже люблю їх?...
- Так, казали. декілька разів.
- Да, так ось. Можу ще багато разів сказати. Це в мене в житті едина та безроздільна любов. А цих лохотронщиків я завжди можу надурити. Тим паче, Ви бачили, скільки дурнів проголосувало за мене на виборах? Зараз ось насуплю брови, скажу що-небуть про порядок, про захист малого та середнього бізнесу, ще лохів додастся.
 

Правда, треба віддати належне Януковичу. Він поставив рекорд по лохам. Майже 12 мільйонів. Але і для мене, як для міністра-невидимкі /сміється/, кількість моїх лохів, теж своєрідний рекорд.
- Добре, Сергій Леонідович, дозвольте запитання стосовно далекого минулого?
- Давайте.
- При Радянському союзі, Ви були комсомольськім функционером. Багато ходить чуток, що ця майбутьня зміна дорослим будівничим комунізма, вела себе в той час не дуже пристойно. Влаштовували оргії, в лазнях з дівчатами парилися і таке інше...
 

- Ні, Боже спаси! З девочками ніколи. В той час стосовно цього було дуже строго. Навіть через паспортний стіл перевіряли, повнолітня, чи ні, та, чи інша дівчина. І тільки тоді, можна було, як це кажуть - "дінь-дінь" /сміється/?
Але зараз, на заміну нам, тодішнім комсомольцям, прийшли інши, так звані "мажори". Діти всіх цих януковичив, азарових, германів, черновецькіх. Вони таке творять. Не знаю, чули Ви, чи ні?
- Так, я чула. І не тільки, а ще і добре знаю, що вони творять.
- Да? Відкіля, якщо не секрет?
 

- Вони мою доньку згвалтували. Неповнолітню.
- Пробачте. Дуже сумно. Це Ви, мабуть, не любите нас всіх, що при владі?
- Це м'яко сказано. Не хочу казати. що би я з вами з усіма зробила, ще будуть тягати в СБУ, але те, що щось зроблю, це точно. Разом з народом.
- А що, не скажете?
- Ні, не скажу. Давайте закінчувати інтерв'ю. На останок знов запитання з розряду чуток, і з минулого, але вже не такого далекого.
 

- ОК.
- Кажуть, що перед виборами-2004, в австрійському готелі, банда. начолі з Януковичем...пробачте, я вірно кажу - "банда"?
- Так, вірно. Але зараз, з міркувань політкоректності, краще називати їх "суб'єкт ПРУ"
- Добре. Так, оцей суб'єкт ПРУ, начолі з його керманачем Януковичем, викинули Вас з вікна цього готеля. За що це вони Вас?
- /сміється/ Та ні, не так було. Я погнався за комаром, якій мене вже був дістав. Він у відчинене вікно, я за ним. А підвіконня
 

було низьким, я не втримався, і випав. До речи, Янукович встиг схопити мене за ноги. Але, той комар, якійсь божевільний виявися, камікадзе справжній. Він відлетів подалі, і набравши швидкість, пішов тараном на Януковича. Прямо в лобешник йому влучив. Той відлетів метрів на п'ять, ну і мене випустив. Але там було невисоко, третій поверх, так що, все обійшлося.
- Чудово! Дякую Вам за інтерв'ю, всього найкращого.
- Дякую і Вам. Побажайте мені не загубити мою радість - гроши.
 


 
P.S. На всяк випадок скажу, що це інтерв'ю, пародія. Пародія на дійсність.