Дійові особи
Ганнібал — президент Карфагену, ймовірно кацап.
Газдрупал — помічник Ганнібала з усіх питань, стовідсотково кацап.
Ганній Гебельс Герман — римський емігрант, запроданець, на еміграції — радник Ганнібала з гуманітарних питань.
Сціпіон — римлянин.
 
Сцена 1.
 
Ганібал (сидить на троні, граючись бейсбольною бітою): Отож я стал властітєлєм законним району, шо мєня колись отвєрг, сука. Но жізнь й бабло, как говорится, показали, шо справєдлівость є на бєлом свєтє, і справєдливість єто я. Отак. Возглавів, как говорітся, Карфаген я охвігенно покажу сєбя правітелєм і чуваком. Отак, мля. Візіти нанєсу і сам прийиу послів а після того буду прінімать правітелів в століце. Газдовбал!
Заходить Газдрупал.
Газдрупал: Ганібал, мєня зовут Газдрупал.
Ганібал: Ну то фуйня, я ж єто так, по дружбє. Мі ж старі кореша с тобой, тому і можем друг друга під'єбнуть. Наприклад, скажу тєбє в шутку, шо ти мля Газ'єбал, а ти мнє што отвєтішь?
Газдрупал: (убік) От сволочь, провокатор, вєсь в папашу.
Ганібал: Ну, давай, ти ж умєєшь шутіть!
Газдрупал: Вєлікій Ганнібал!
Ганнібал (сміється): От замочив в отвєт, от захєрачіл, коріфан!
(Щиро сміючись, звіздячить Газдрупала так, що той летить шкереберть розсипаючи папери, гроші,  ключі і інший дріб'язок)
Ганнібал: От ти вєсєльчак! Я мля тащусь від тебе. Ну, чьо пріперся?
Газдрупал: (піднімається, збирає розкиданє): Та ви ж позвалі, величностє. Крім того єсть нєсколько вопросов, коториє должни ви порєшать.
Ганнібал: Вопроси, папіроси, мєнтовскіє допроси, мля... Фуйня, в облом. Послушай вот што. Хочу я в чєсть мєня, спасітєля Карфагєна от нєстабільності, што-то такє устроіть шоб всє... шоб всєє... еее...
Газдрупал: Всралісь?
Ганнібал: Да, тіпа того. Шоб зарубєжниє посли ото смотрєлі і казалі:  “От Ганібал запердячіл! Обосцаться!”. Шоб, панімаєшь, всьо було так охвігенно.
Газдрупал: Подумаєм...
Ганнібал: І єщьо хочу щоби народ, которий, как говорят, мєня так любіт, бил счастлівим. І вєками вспомінал й казав  “От  Ганнібал! От запєрдячіл!”
Газдрупал: Єто нє проблєма, в два счьота сдєлаєм. Вєчно будут помніть.
Ганнібал: Я от подумав — можєт дать бабла народу? Ілі сдєлать ету, как єго... Рехворму?
Газдрупал (збуджуючись): Рехворму! Імєнно рєхворму дать народу, бабло єму на пользу нє ідєт, а рехворма самоє оно. Та нахєра єму вообщє бабло? Лопата єсть, пускай растіт капусту і радуєтся вєлічію пахана й дєржави! Зачєм давать єму бабло, нєт єтого нє надо! Рєхворму дать єму і пошєл он на хєр на завод, заколєбалі мля!
Ганнібал.: Ти шо-то разтрєндєлся нє по дєлу. Валі, давай рєхворму дєлай. (Звіздячить Газдрупала  і підбирає пачки грошєй, що випадають з-під тоги, потім дає копняка. Газдрупал швидко з'йобується).
 
Сцена 2
 
Ганнібал дрімає, сидячи на троні.
Входить Газдрупал, за ним Ганній Гебельс Герман.
Газдрупал: Кхе-кхе...Ваше Величносте...
Ганнібал підскакує на троні і миттєво звіздить Газдрупала бейсбольною бітою.
Газдрупал (ухиляючись від ударів): Та тут к вам пєрєбєжчік с Ріма! Я ні прі чєм!
Ганнібал зупиняється і переводить увагу на Ганнія.
Ганній (падає на коліна): Величносте, я з миром йду до вас з країв далеких щоб вклонитись низько і торкнутись тоги вашої! Діянія славетні ваші відомі стали усюди і не міг стриматись щоб не приплити до Карфагену аби гратулювати вам повагу та любов що відчуваю я до вас!
Ганнібал: Долго звіздшь, гаварі карочє. Шльопер мабуть, хотєл штото скомуніздіть у мєня. Как зовут? Откуда?
Ганній: Я Ганій Гебельс Герман, з Риму, ваш давній шанувальник і пропагандіст.
Ганнібал: Ти із Ріма? Какого буя здєсь? Ми ж вродє с вашимі ужє нє на ножах?
Ганній: Вєликовисокосте, дозвольте розповісти трагічну повість жітія мого?
Ганнібал: Ну звізді, пока я добрий. Но только пєндєлєй получішь по любе.
Ганій: Я виріс у римському селі що відзначалось хлопською культурой і вчило нас, обідраних дітей, пишатися високою скульптурой людини, що засновала Рим, тому лишилась вічно молодим. Трансцендентальні позиви душі амбівалентного періоду моєго загнали підлітка в далекі комиші, де і сконало непочате дєло екзістенціальної перетурбації романтичного юнака...
Ганнібал: Обуєть... от жє загнул... і долго ти так звіздєть можєшь?
Ганній (пихато): Ну, якщо з перервами на їжу та шопінг, то безкінечно. Продовжувати?
Ганнібал: Давай!
Ганній: Індустріальних надбань міражі, есхатологічний настрій, фігура Тойнбі і раннє заміжж... тобто ожен... коротше сексуальний досвід, дали підстави квітнучій душі розвитися у досконале ніщо, встрибнути у квітучії кущі огидної латинської культури й зайнятися вирахуванням шарової кубатури на гроші римобуржуазних геїв й споріднених із ними египетських евреїв.
Ганнібал: Ніфуя нє панімаю, но только би слушал і слушал. (до Газдрупала) Учітєсь у фраєра! (До Ганнія) Ти гдє ето так научілся складно звіздєть?
Ганній: У Вищій Римській патршколі. Якщо потрібен Вашій Величності радник з питань гуманності, то я готовий за грубі гроші вам дать, тобто продать, у сенсі віддатись вашій справі, великій наче Африка уся!
Ганнібал: Ну, зашібісь. Мнє пацанов такіх, как говорітся, нє хватаєт, шоб значіт по умному за жізнь позвіздєть. Ми ж академій нє кончалі, всє прі дєлах, хозяйство блін большоє, і всякій сука норовіт шото звіздануть. Но будєм повишать культуру чєрєз арматуру! Газ'єбал! Возьмі єтого на довольствіє, одєнь, обуй, напоі, карочє штоб бил в шоколадє і знал нашіх.
Газдрупал: (з ненавистю дивиться на Ганія) Дєнєг нєту нібуя.
Ганнібал звіздить Газдрупала бітою, при цьому з-під тоги Газдрупала випадають пачки грошей, які Ганнібал підбирає та ховає собі під тогу.
Ганнібал: Так блять звіздані гдє-то і сдєлай фраєру красівую жізнь бо я так сказал!
Газдрупал: Харашо, харашо, всє сдєлаю как сказалі!
Ганнібал: Отак то как говорітся! (до Ганнія) Оформішся — прійдьош ко мнє!
Ганній (явно переляканий екзекуцією, витягується). Яволь мій фюрер!
Ганнібал здивовано оглядає Ганія і йде зі сцени.
Газдрупал (крехче і підбирає купюри): От сука носіт фраєров по Карфагену!
Ганній (оговтуючись від переляку): Що ти собі дозволяєш? Великий Ганібал віддав тобі наказ, то ти виконуй а не розводь дискусію!
Газдрупал (хапає Ганія за горлянку лівою рукою а правою приставляє меча до живота): Ти сука фідор бистро обуєл от Ганібала ласкі! Ми с лідєром прошлі вєсь долгій путь - бля буду - от тюрємной шконкі до побєди над дінамо, а ти за пять мінут рєшіл на вєтєранов класть? Тєбє щас об'ясню хто в Карфагєнє власть!
Ганній (хрипить) Я понял... я нє буду большє... ізвінітє таварищ...
Газдрупал (відпускає) Вот так, фраєр. Заполні анкєту. Особо дєтально — про прєбиваніє на окупірованой тєріторіі. І прінесєш мнє.
Ганній (тре горло і хрипить) Кєм окупірованой?..
Газдрупал: Ти піши, ми разбєрємся і рєшім кто бил окупантом і хулі ти там дєлал. (йде).
 
Сцена 3
 
Ганнібал дрімає сидячи на троні, з двох боків стоять Газ і Ганій, обмахуючи Гана опахалами.
Ганній:  То можєт шановний Газдрупал видєліт мнє новую тогу, поскольку виданая мнє ранєє оказалась ношєной і розползаєтся  ужє?
Газдрупал: Дєнєг нєту нібуя в бюджєті. Всьо йдьот сам знаєш куда. Любіт лідєр нації красівиє дворци. Пойді та звіздані у кого нєбудь.
Ганній: Вельмишановний Газдрупал, ви ж знаєтє самі, што я практично нє обучен високому іскуству воровать, а до тго наш великий лідєр дуже завантажив мєня работой по напісанію рєчєй та подготовкє пишних церемоній, шо я практіческі не маю часу щоби піти та в когось отобрать, тому й звертаюся до вас. З своєго боку я обіцяю при нагоді підримать ваші ініціативи.
Газдрупал (убік) Да, єтот фраєрок нє по дєлам сєйчас у лідєра в фаворє, хоть і нє забил о нашєм пєрвом разговорє. Нужно тогу дать, бо Ганнібал уж очєнь пєрємєнчів стал, союзніка імєть нє помєшаєт. (до Ганнія) Ну добре, ввечері зайдьош, щось підбєрєм, там мітники моі передали товар з Едеси.
Ганній: Відстоювать клянусь я ваші інтереси!!
Ганнібал (прокидається, позіхає) Ну што, як кажуть, всьо у нас в порядку?
Ганній і Газдрупал хором: Чудово все! Країна процвітає! Нарід славить вас!
Ганнібал: От єто зашібись! Газурвал, шо у нас в скарбниці, грошей багато?
Газдрупал: Ну, це як посмотрєть, з одной сторони да, а с іншєй нєт. Но єслі трєба Вам, Величність Ваша, то ми найдьом гдє взять.
Ганнібал: То може дамо людям по сестерцію?
Газдрупал (збуджуючись): Ваше Величносте, я вжє не раз казал, навіщо людям гроші, оні жє їх нє люблят. Народ одразу дєньгі понєсєт всякім торгашам, яких багато стоїть на ринках нашої страни, проєст і проп'єт бєздарно, і чєрєз мєсяц знову плати йому єті гроші! Нафуя? Порочна ця система призводить до збагачення одніх і до постійних витрат держбюджету! Гараздо краще заявить шо дєнєг нєту і хай копають грядки і закопують у землю всякую буйню! А осінью пусть відкопають!
Ганній: Знайди закопане! Це гра така Зарниця! Воєнно піднімається патріотичний дух!
Газдрупал: От-от! Ми їм флажкі повидаєм з бюджету! А гроші нєнужно ім давать! Ви дайте  ім якусь ідєю і хай копають!
Ганнібал: Да, ти правий, бо наш народ така невдячна блять! Ганній, шо порадиш? Ти в нас хто, фуймінотаврний радник?
Ганній: Гуманітарний Ваша Величносте, гуманітарний.
Ганнібал: Ну, гутарь, як кажуть швидко і по дєлу. Шо ждьот народ от мєня, яких ідей?
Ганній: Якщо звернутись до основ філософічних, які нам виклали Платон, Сократ й Зенон, то на початку дій альтруістичних завжди лежить стоїчиський закон, що нам дає наснагу задовільнити зголоднілих спрагу...
Ганнібал (перебиває) : Ну шо ти раззвіздєлся! Всі ж свої... я блять ночей не сплю, всьо размішляю як рідний Карфаген піднять до уровнєй небесних, переплюнуть Сінгапур...
Ганній : Так ще нема його...
Ганнібал: Кого?
Ганній: Сінгапура...
Ганнібал: Яка ж ти педантічная натура! Ну то фуйня, нема чи є, а як спитаєш вас, як кажуть, то нібуя і не почуєш, йо майо! Реформи йдуть?!
Газдрупал: Так точно, Ваше Величество!
Ганнібал: Як йдуть рехіворми?!
Газдрупал: Із запланованим оперєженієм надолужання встановлених Вашою Великостю строків а такжє термінов!
Ганнібал (до Ганнія): От бачиш, як треба відповідать й виконувать? А ти мені про хвілосохвію! Я тебе набуя на роботу взяв? Щоб ти мнє создал імідж європейський, то створюй, а як питаю відповідай коротко і ясно! Любить мене народ?
Ганній і Газдрупал хором: Любить Ваше Великосте!
Ганнібал: Так я хочу щось йому дать. Ну раз грошей нема, то може шось таке велике, наприклад алфавіт.
Ганній: Але вже маєм алфавіт...
Ганнібал (роздратовано): Ну так перепиши, щоб біл від мене, або шось другоє, вєлікоє, штоб навсєгда увєковєчіть мое ім'я в цих, як його...
Ганній: Анналах.
Ганнібал: Я ж кажу, в каналах. От канал збудуєм! Чудовая ідєя! Єто жє об'єми строітельних робот, а значіт інвєстіції, новації і нові технології  і всьо такоє!
Ганній: Але куди збудуєм ми канал? Ми ж практично у пустелі...
Ганнібал:  Заодно дадім в пустиню воду!
Ганній: Солону? У пісок? Який у цьому прок?! Хоча, через канал ми перекинемо мости, і люди будуть любоваться й радіти, який у нас розумний государ! На відкриття мостів через канал ми зробим свято!...
Газдрупал (перебиває): Ми празднік встроім на любой момєнт: закладку камня, пєрвий кубомєтр! Народ наш любіт празднікі і бачіть Вас, Вєлікосте!
Ганній (убік): Сбрехав би про алфавіт — і був би мій фінансовий потік! А так знову задовільнятись об'їдками! Ну може за мости щось випрошу до нової тоги.
Ганнібал: Який я розумний і прогрєсівний, як говорят! Під моїм чуткім руководством Карфагєн стрємітєльно двіжется к прогресу! (Піднімається і несподівано лупить Газдрупала бітою. З під тоги Газдрупала випадають пачки банкнот, Ганнібал підбирає кілька пачок і повертається на трон)
Ну ви працюйте, а я поки придумаю якусь ідею... ( Засинає).
 
Ганній і Газдрупал задкують від трона. Газдрупал підбирає гроші.
Ганній: То може, шановний Газдрупал крім тоги, ще одежину якусь видасть вважаючи на мою підтримку?
Газдрупал (роздратовано): Яка блять підтримка, сорвал мнє нацпроєкт, пацани ужє пєсок скупілі для хераміди, тут ти со своім каналом грамотєй блять!
Ганній: Якої піраміди? Навіщо Карфагену піраміда?
Газдрупал: Довбодзьоб! Хєраміда ето обйоми проізводства! Ето іноваціонноє развітіє! Ето національниє прєкти, крєдіти, субвєнціі і рост ВВП!  
Ганній: Я ж казав про аннали...
Газдрупал: Мудак! Йому шо канали, шо анали. А пєсок куда я дєну?! Єго ж запасєно для хєраміди, чмо ти рімскоє! Викупішь пєсок — получішь тогу. Іначє бєсполєзєн ти народу.
Швидко йде.
Ганній дивиться услід.
 
Сцена 4
 
Ганнібал дрімає сидячи на троні, з двох боків стоять Газ і Ганій, обмахуючи Гана опахалами.
Газдрупал: Так шоб ти знал нємчура долбаний, такая цєна за пєсок пацанов нє встраіваєт. Ім Єбіпет большє прєдлагаєт, но трєбуєт на сіпє поставлять, а ім нєвигодно.
Ганній: Чому?
Газдрупал: От ти дурак полний. Єслі оні на фобє поставляют, то потом етот корабль можно в морє захватіть і єщє викуп слупіть. Шо ім, с сєбя викуп лупіть? Карочє, ти на счотчікє, іщі бабло.
Ганній: Вельмишановний Газдрупал, я стільки не знайду, але можу запропонувать ідею, на якій можна заробити.
Газдрупал: Ідєю... С вас інтілігєнтов тока ідєі. Ну гаварі.
Ганній: Справа у тім, що родіна моя вже довгий час слабка у військовому сенсі.
Газдрупл: Блять, ти можєш гаваріть па чєловєчєскі?
Ганній: Харашо. Вот єті дємократічєскіє процеси — сєнат, трібуни, консули, кворум, форум, ну ви понімаєтє — призвели до того шо власть ослабла і откровєнно говоря, на нєє всє кладут. В армію нікто ідті нє хочєт, всєм лішь би займатись своїм бізнесом, як кажуть у Америці, яку ще не відкрили. Отже, казна набіта баблом, всі римляне багаті, а к оборонє совершенно не готови. Можна туда піти та поживиться.
Газдрупал: Тіпа банк грохнуть... Как в Фєссалоніках... Но у мєня маловато пацанов для такого дєла.
Ганній: О! Ми можєм прєдложіть Ганібалу, что он прославіт сєбя як полководець у віках, начав війну із Римом. А під шумок війни ви візьмете собі скільки треба за той пісок. (Вбік) А я помщусь патріціям, які відпідорасили мене.
Газдрупал: Ідєя нєплохая... Пока бидло звіздітся, ми дєлаєм гешефт. Я согласєн.
Ганній: О Газдрупале, ви як Марс прєкрасєн. То тогу мені дасте?
Газдрупал: Дам, дам...
Ганнібал (прокидається): Кто тут? Ти, старікашка сраний? А, Ганій тожє тут? Шо нового у нас?
Газдрупал: Відкрили новий мост!
Ганній (убік): Один той самий п'ятий раз.
Ганнібал: Рехворми йдуть?
Ганній: Неміряним потоком на заздрість ворогам і псевдопатріотам!
Ганнібал: Як кажуть, єто добре. Яку країну я забуярив за якись півроку! А, Гебельс, скажи, ти щось подобноє відал у свойому сранім Риму?
Ганній: Ні, Ваше Величностє! Такого успіху ще ніхто не досягав, навіть Сільвіо Берлусконі! Практично ви превзойшли усіх!
Ганнібал: Що значить практично усіх?! Хто на районі, кромє мене достіг більших успіхов?
Ганній: Ну, то таке, мілке собитіе було, такий  собі Олександр з Македонської області, років сто тому з півсвіту завоював, і деякі отщепенці навіть у Карфагені кажуть, що його ніхто не превзойде.
Ганнібал: Ні буя собі, шо за заяви! Єто чому?
Ганній: Величностє, я не сумніваюсь, що цей так званий Македонський підборів ваших не достоїн, але ж ми миролюбная країна, безблоковий статус і все таке, і в нас причин немає з кимось воювать.
Ганнібал: Ну ви блять обуєлі вашу мать! Володар Карфагену ще не прєвзошєл якогось мудака у воєнном дєлє, а ви молчітє! Як кажуть, на йолку посажу обох! Газвонял!!!
Газдрупал: Все готово к бою! Тріреми в портах, войска в тріремах! Тока ждєм пріказа! Ваша трірєма вертікального взльота прогрєваєт рабов! Можем начінать!
Ганнібал (піднімається і помахує бітою): Так пішли дамо їм звіздюлей! Як у Фесалоніках, помнішь? До речі, з ким воюєм?
Ганній: З Римом, Ваше Величностє!
Газдрупал (тихенько): А кто там сейчас главний?
Ганній: Якийсь Сціпіон.  
 
Сцена 4.
 
Газдрупал і Ганній поспішаючи  пакують лантухи, відкидаючи непотрібні речі, озираючись у бік, звідки доноситься шум великої бійки.
Газдрупал: Ти сука курва єщє отвєтішь за гнілой базар!
Ганній: Та не звізди, в кінці кінців ти свій отримав гонорар!
Газдрупал: Так блять мєня подставіть! Римлянє буйня, какой то Сціпіон! А получілі пєндєлєй со всєх сторон!
Ганній: Сам винен, злодій! Де слони? Де твій Массаніса? Злиняв як з потопаючої лодки криса! Просрав всю підготовку до війни!
Газдрупал: Слонов ми бралі по процєдурє закупок у одного участніка, а Массанісу на тендер мой син прєдложил, так што, било отказиваться? Вєлікій Ганібал, будєшь велікім полководцєм! Сідєлі тіхо, милі бабло, так нас на Рім понєсло!
Стає тихо.
Ганній: Усе, капець. Я пішла. (Біжить, тягнучі за собою лантухи).
Газдрупал: Єто звіздец, а нє капєц. На Кіпр, на Кіпр! (біжить, тягнучи за собою лантухи).
На сцену вибігає Ганнібал. За ним виходить Сціпіон, помахуючи мечем.
Сціпіон: Стій, вражий сину!
Ганнібал зупиняється і обертається до Сціпіона. Обличчя перекошене жахом, сказати що йому страшно — то нічого не сказати.
Ганнібал: Ви, как говорітся, нє імєєтє права... Я єсть свящєнная пєрсона... Ми живем у правовом государствє...За мєня голосовал район... Я руки поотриваю...
В голову Ганнібала влучає яйце, він падає мертвий.
Сціпіон підходить до тіла, дивиться на обличчя, залите жовтком.
Сціпіон: Яке просте рішення!
 
Завіса.