Надіє, я з'явлюсь тоді,
коли трубач відбій заграє,
коли трубу до губ наблизить
і гострий лікоть відведе.
Надіє, я не пропаду,
мене недоля не карає,
в душі моїй твої тривоги,
твій добрий світ мене знайде.
Але коли мій вік мине
і сподіватися не стану,
коли, надіє, ввійде смерть
і чорні крила розіпне,
ти накажи, нехай тоді
трубач поранений постане,
щоби останняя граната
не розпорошила мене.
Але якщо колись мені
не поталанить врятуватись,
яке б нове протистояння
не сколихнуло білий світ,
я все одно загину там,
на тій останній громадянській
і побратими наді мною
похилять калиновий цвіт.
© Професор [11.08.2011] |
Просмотров: 1870
|