Надіє, я з'явлюсь тоді,
                                                                 коли трубач відбій заграє,
                                  коли трубу до губ наблизить
                                                                 і гострий лікоть відведе.
                                  Надіє, я не пропаду,
                                                                 мене недоля не карає,
                                  в душі моїй твої тривоги,
                                                                 твій добрий світ мене знайде.
 

                                  Але коли мій вік мине
                                                                 і сподіватися не стану,
                                  коли, надіє, ввійде смерть
                                                                 і чорні крила розіпне,
                                  ти накажи, нехай тоді
                                                                 трубач поранений постане,
                                  щоби останняя граната
                                                                 не розпорошила мене.
 

                                 Але якщо колись мені
                                                                 не поталанить врятуватись,
                                 яке б нове протистояння
                                                                 не сколихнуло білий світ,
                                 я все одно загину там,
                                                                 на тій останній громадянській
                                 і побратими наді мною
                                                                похилять калиновий цвіт.