Відкрите звернення
 
До українського суспільства
 
Від Косенка Євгена Віталійовича,
 
Незаконно засудженого у кримінальній справі №1-80/10
 
за ч.3 ст.153 КК України
 

Шановні співвітчизники!
 

Я звертаюся до усіх чесних і порядних людей, яким небайдужі несправедливість і чуже горе. Я майже вичерпав усі формальні засоби правового захисту в національних судах України і тепер змушений звернутися до суду широкої української спільноти. Мені немає чого соромитись, тому я вважаю, що матеріали моєї кримінальної справи мають бути оголошені публічно, в тому числі, і у ЗМІ, на що я публічно надаю свою згоду.
 
Я та моя родина стали жертвами підступного спланованого оговору та недбалості правоохоронних органів. Мене засудили за те, що я, нібито, зґвалтував свою рідну малолітню доньку, яку я виховував з пелюшок, забравши з пологового будинку після смерті моєї дружини внаслідок невдалих пологів. Саме лише припущення про можливість злочину за таких обставин говорить про значні психічні вади або у мене або у сторони обвинувачення. Водночас, проведена в рамках досудового слідства комплексна психолого-психіатрічна та наркологічна експертиза не виявила у мене жодних відхилень у психіці. Суди у своїх рішеннях питання про мотиви скоєння мною такого жахливого злочину, всупереч закону, просто проігнорували. Ряд експертиз моєї дочки показали, що вона повністю фізично і психічно здорова, не має жодних ушкоджень або травм, які характерні для сексуальних злочинів. Отже, обвинувачення ґрунтується виключно на брехливих показаннях свідків, але суди проігнорували мої докази брехливості цих показань.
 
В цілому обставини оговору моєї родини нагадують обставини скандально відомої «артеківської справи». Зокрема, в обох випадках не було встановлено конкретної події злочину. У мене є ряд доказів того, що в обох випадках докази обвинувачення фабрикувалися однією і тією ж людиною. Можуть відрізнятися лише мотиви такої поведінки. Я можу навести цілий ряд мотивів для мого оговору, але певних доказів того, які з них діяли в моєму випадку, я, на жаль, сказати не можу.
 
Для виявлення цих мотивів у моїй справі необхідно провести додаткове розслідування. Я неодноразово звертався з проханням провести таке розслідування до прокуратури м. Києва, а також під час своєї захисної промови у суді. Усі мої звернення були проігноровані.
 
25 березня 2011 року я в черговий раз звернувся до Генерального прокурора із скаргою за вих. №К–1/8 з проханням порушити проти свідків, які брехали під час слідства, кримінальну справу за цим фактом. Текст цієї скарги, а також текст першої офіційної заяви на ім’я прокурора м. Києва з цього приводу, зробленої ще 7 жовтня 2010 року, я публікую окремо. Незважаючи на моє прохання, всупереч вимогам законодавства, Генеральна прокуратура 6 квітня 2011 року знову направила мою скаргу на бездіяльність прокуратури м. Києва в саму прокуратуру м. Києва.
 
27 квітня 2011 року отримав з прокуратури м. Києва формальний лист-відписку, з якої ясно, що жодних дій, які прокуратура має провести у разі отримання повідомлення про злочин, прокуратурою м. Києва не проводилося.
 
Зауважу, що мої звернення до прокуратури не є виключно спробою помсти людям, які мене безсоромно оббрехали. Відповідно до глави 32 Кримінально-процесуального Кодексу України моя кримінально справа може бути переглянута за реабілітуючими обставинами у будь-який час, коли прокуратура встановить факт фальсифікації доказів обвинувачення у моїй справі. Фактично, бездіяльність прокуратури перешкоджає моєму виправданню.
 
Як чесна людина, я вірю, що у будь якому разі моя правда візьме гору, і я готовий чекати. Але внаслідок оговору і байдужості чиновників я вже втратив батька і бабусю, які померли внаслідок сильного душевного хвилювання, не маючи жодної можливості поспілкуватися з онукою, яку тримають в ізольованому інтернаті. Зараз я втрачаю дочку, яку у мене незаконно відібрали і не дають з нею спілкуватися. Отже, моя родина практично зруйнована.
 
Тому я прошу українське суспільство:
 
    примусити правоохоронні органи виконувати свій обов’язок, публічно переглянути мою кримінальну справу;
    не допустити незаконного передчасного позбавлення мене батьківських прав та удочеріння моєї доньки іншою родиною;
    допомогти моїй доньці, прорвати її ізоляцію, дозволити мені нарешті поспілкуватися з нею.
 

Усіх небайдужих прошу звертатися до мене за адресою [email protected].