П`єса на чотири дії
 
Дія перша.
 
Межигір’я. Дорогою іде група журналістів. На галявині стоїть вертоліт. Журналістів супроводжує прес-секретарка Дарка Чепак. Віктор Янукович стрибає по пеньках.
 
ЯНУКОВИЧ. (весело) Стриб – скок. Стриб – скок. Стриб….
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором)Мы к вам, а вы тут прыгаете.
 
ЯНУКОВИЧ. (здивовано)…скок. Я не пригаю, а мозги треную.
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором)Кому  мозги???
 
ЯНУКОВИЧ.Собі (стрибає далі). Стриб-скок. Як я президент, то мені мозгів не треба? Попригаю так. Ноги зведе. А мозги умикне. Стриб-скок. На роботі умикнуті мозги думають, що б такого ще… стриб-скок… умикнути. Хотів Кончу-Заспу – її до мене… стриб-скок… умикнули. Ось Межигір’я умикнув. Стриб-скок. Вам тут подобається?
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором) Ду-у-у-уже!!!
 
ЯНУКОВИЧ. (зупиняється) Попробуйте…еее… наперегонки це як буде українською мовою?
 
ЧЕПАК. Наввипередки!
 
ЯНУКОВИЧ. (задумливо) Наввипередки? Ні, це навіть я, президент, не розумію, що воно таке. Хай буде наперегонки.
 
Журналісти Шустер і Ткаченко стрибають по пеньках наввипередки. Ткаченко випереджає. Шустер витирає з лоба піт.
 
ШУСТЕР. Главное не победа, а участие. Фу, я весь мокрый.
 
Гримить грім. Іде дощ.
 
ЯНУКОВИЧ. (кричить) Ти!!! Подай парасольки. Всім. Шустеру не треба. Він і так весь мокрий.
 
Вискакує голова адміністрації президента Сергій Льовочкін, роздає парасольки всім, крім журналіста Шустера. Зникає.
 
ЯНУКОВИЧ. (роздягаючись) Мені ще п’ять кілометрів в басейні проплисти. А ви почувайтеся як у дома.
 
Янукович  стрибає в десятиметровий басейн й енергійно махає руками. Група журналістів стоїть під парасольками. Іде дощ. Журналіст Шустер мокне.
 
Завіса.
 
Дія друга.
 
Минуло три години. Янукович вилазить з басейну. Грізно дивиться вгору. Дощ зупиняється. Журналісти, крім Шустера, бадьоро закривають парасольки.
 
ЯНУКОВИЧ. (починає одягати піджак і продовжує розмову) Ось і мені тут подобається. Особливо весною. Тут так пахло.
 
З`являється Азаров.
 
АЗАРОВ. Клікалі?
 
ЯНУКОВИЧ. Я сказав п`ахло, а не Пахл`о. Вічно ви не дочуваєте, Миколо Яновичу. Я вам про реформи кажу. А ви демагогію про покращення життя вже сьогодні повторюєте. І хто таке дурне гасло вигадав? (до журналістів) Ви не знаєте?
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором) Ні!!!
 
ЯНУКОВИЧ. То проведіть журналістське розслідування. За базар отвечать надо. Микола Янович вам поможе.
 
АЗАРОВ. Памажу. (зникає)
 
ЯНУКОВИЧ. (продовжуючи одягати піджак) І зелені тут багато. (в нього із кишені випадає пачка доларів)
 
ЖУРНАЛІСТИ.  (хором, з надією) Зелені?
 
ЯНУКОВИЧ.  (ховає пачку в кишеню) Дуби. Сосни. Ялинки. Бачите?
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором, розчаровано) Бачимо!
 
Ідуть двоє робітників, несуть двері із лівійського кедра. На них написано “М” і “Ж”. Висить цінник. На ньому напис “1 млн. USD”.
 
Янукович витягає пачку доларів і намагається вручити робітникам по купюрі.
 
РОБІТНИКИ. (хором) Найн. Найн. Данке шьон. Гутен абен.
 
ЯНУКОВИЧ. (радісно) О, дружба – фройншафт! (до журналістів з німецьким акцентом) Німців  найняль будуваль клюбній домік мені. Я їм бабла підкидайт, а вони не браль. Казаль їм контракту досить. В тій Європі дурні.
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором) Дурні. Дурні.
 
Янукович роздає журналістам по купюрі.
 
ЯНУКОВИЧ. Вони там цю роблять… як… “отдєлка” українською мовою?
 
ЧЕПАК. Оздоблення.
 
ЯНУКОВИЧ. (задумливо) Оздоблення? Ні, це навіть я, президент, не розумію, що воно таке. Хай буде отдєлка. Вони її роблять. І нічого не умикнули. Хочуть, щоб ми туди інтегрувалися. Дурні.
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором) Дурні! (гуртом крутять пальцями біля скроні).
 
Янукович роздає їм по купюрі.
 
ЯНУКОВИЧ. ( Шустеру). Ви чого такий мокрий?
 
КИСЕЛЬОВ. Это он от слез.
 
ЯНУКОВИЧ. (співчутливо) Горе какое? Может, на счетчик поставили, братело?
 
КИСЕЛЬОВ. Это слезы умиления. Что украинский народ сделал такой замечательный выбор.
 
ШУСТЕР.(стукаючи зубами від холоду) Мудрий народ.
 
Янукович дає Шустеру три купюри, Кисельову дві, а решті журналістів по одній.
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором, крім Шустера і Кисельова) Малувато!
 
ЯНУКОВИЧ. Станьте шустрими як Шустер і й вам буде багато. (сміється, дружньо плескаючи Шустера по спині).
 
Шустер продовжує тремтіти від холоду і рахує купюри.
 
ЯНУКОВИЧ.(Шустеру) Ти задубів увесь. Согреемся?  Чефирнем по маленькой?  Чайку немного.
 
Шустер не чує. Він рахує купюри. Журналісти сховали свої долари і кивають головами.
 
ЯНУКОВИЧ. (до Чепак). Дарко, змотайся чаю роздобудь в термосі. А то газ умикнули – нема чим чай зварити.
 
Дарка Чепак сідає на вертоліт і летить.
 
ЯНУКОВИЧ.(кричить їй услід) І торт не забудь. (задумливо) І де той газ?
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором)  Тимошенко…
 
ЯНУКОВИЧ.(радісно)… умикнула!!!  Я й раніше їй не вірив. Тільки на косу глянеш, то я ясно, що тут не те щось.     Вона! Вона!! Вона!!!   Не вони.  Не Фірташ  із Бойком же. Вони правильні пацани. Порожня не гонять, хоч і не донецькі.
 
Янукович роздає журналістам по кілька купюр.
 
ШУСТЕР І КИСЕЛЬОВ. (разом)  І Луценко!!!
 
Янукович дає їм ще по купюрі.
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором, крім Шустера і Кисельова) І Тягнибок з Фаріон.
 
ЯНУКОВИЧ. (ховає пачку доларів у кишеню). З вами без штанів залишишся.( одягає штани)  Ну, ласкаво просимо до моєї хатинки.
 
Завіса.
 
Дія третя.
 
Янукович з журналістами сидять за столом з порожніми чашками для чаю. Шустер, причеплений піджаком за гвіздок в стіні,  висить над каміном і сушиться.
 
ЯНУКОВИЧ. Якщо ж я Тимошенко не посаджу, то це буде порушенням, як її?.. українською мовою…
 
За вікном сідає вертоліт. Дарка Чепак вискакує із нього з термосом і тортом. Вона забігає в кімнату.
 
ЧЕПАК. Конституції.
 
ЯНУКОВИЧ. (задумливо) Конституції? Ні, це навіть я, президент, не розумію, що воно таке. Хай буде порушенням понятій.
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором) Не по понятіям.
 
Янукович роздає їм по купюрі. А одну дає Дарці.
 
Дарка наливає чай і виставляє торт, на якому написано “З Днем журналіста”.
 
КИСЕЛЬОВ. (куштує торт)День журналиста когда еще был. Могли бы посвежей.
 
ШУСТЕР. (смикається над каміном) Жри, Женя, что дают. Тебе Медведев и того не предложит.
 
Кисельов ображено жує.
 
Дарка Чепак дає Шустеру купюру, яку їй раніше дав Янукович. Згодовує йому шматочок торту. Шустер кривиться, але їсть.
 
ЧЕПАК. Не собакам же його згодувати!
 
ШУСТЕР. (з повним ротом, гордо) Цепным псам демократии.
 
ЧЕПАК. Ще шматочок?
 
ШУСТЕР. (поспішно) Нет, нет. Поел сам. Поделись с товарищем.
 
КИСЕЛЬОВ.(привітно)  Ешь, Савик, ешь. Тут на всех хватит.
 
Заскакує журналістка Альона Березовська. Підбігає до Дарки Чепак.
 
БЕРЕЗОВСЬКА. Я тебе, рыжая, сколько говорила, что (показує на Януковича) это мой друг? А ты что?
 
ЧЕПАК. Я тобі, руда,  скільки казала, що  (показує на Януковича) це мій шеф. А ти що?
 
ЯНУКОВИЧ. (лагідно) Ану не сваріться. Дві мови – одна країна. (примирливо сміється).
 
Заходить Ганна Греман з телефонною трубкою в руці.
 
ГЕРМАН. (Януковичу). Тут Люся на дроті.
 
ЯНУКОВИЧ. Хто така Люся?
 
ГЕРМАН. Жінка ваша.
 
ЯНУКОВИЧ.Так бы и говорила сразу. А то Люся какая-то. (в телефон) Ты где? В опере? Балет смотришь? Ну ты даешь!!! Пока. (всім)В опері співають арії різні. А вона там балет дивиться.  Балет це ж танці. (журналістам) Правильно?
 
Журналісти з огидою жують торт і кивають головами.
 
ЯНУКОВИЧ. (журналістам) Нікому не кажіть. А то засміють.(роздає журналістам по купюрі)
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором) Не розкажемо.
 
ЯНУКОВИЧ. Ви незалежні. Чесні. Всю правду кажете. А то брехуни є. Все… як клевещуть українською мовою?
 
ЧЕПАК. Зводять наклепи.
 
ЯНУКОВИЧ. (задумливо) Зводять наклепи? Ні, це навіть я, президент, не розумію, що воно таке. Хай буде клевещуть Але я їм (стискає кулаки, підходить до Шустера) не по зубам.
 
Янукович з усього розмаху б`є Шустера по зубах, які в нього вивалються з рота і розсипаються по підлозі,  наче намистинки. Шустер не помічає. Він рахує гроші.
 
ЯНУКОВИЧ.(Шустеру)  Братело, извини. Не сдержался. Ты уже высох весь. Давай тебя сниму.
 
Янукович знімає  Шустера і садить на стілець, витягає решту пачки і простягає йому. Шустер  жваво бере решту грошей, радісно мугикаючи.
 
ЯНУКОВИЧ. Вставиш собі нові. Будуть кращі за старі.
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором) Ну, пора і честь знати.
 
ЯНУКОВИЧ. Може, ще посидите? Так добре з вільною пресою спілкуватися.
 
ЖУРНАЛІСТИ. (хором) Ні, ні. Нам пора. Засиділися зовсім.
 
Янукович виймає з кишені ще пачку доларів.
 
ШУСТЕР. (шипеляво) Посидим еще чуть-чуть. Правда, колеги?
 
ЖУРНАЛІСТИ. ( хором) Правда! Правда!!
 
Завіса.
 
Дія четверта.
 
Минув день. Янукович сидить у себе в кабінеті й із задоволеною посмішкою читає газету “Сегодня”. На столі лежить пачка доларів. По телевізору Шустер з рогами на голові рекламує інтернет.  Прибиральниця підмітає з підлоги зуби Шустера. Раптом  лице Януковича похмурніє.
 
ЯНУКОВИЧ.(розлючено) Роги обламаю!!!
 
Прибиральниця з переляку впускає віника. Забігає Ганна Герман.
 
ГЕРМАН. І правильно. Шустеру  роги давно пора… А то свобода слова, свобода слова…
 
ЯНУКОВИЧ. (обурено) У нас цензура завелася!!!
 
ГЕРМАН. (роззирається, заглядає під стіл) Де? Де вона?
 
ЯНУКОВИЧ. (тицяє їй газету) Тут. Я їм вчора про зуби. І навіть  по зубах. А вони повикреслювали, наче зубів і не було. Самого президента цензурнули. Мені їхати в цей… як він українською мовою?
 
ГЕРМАН. В Брюссель.
 
ЯНУКОВИЧ. (бадьоро) Саме так. В Брюссель!!! Якщо навіть я, президент, знаю, що воно таке. То інші тим більше знають. І що я їм там, в Брюсселі, скажу? Що в нас цензура? Га?
 
ГЕРМАН. (підходить до столу Януковича, бере з пачки кілька купюр) Я щось придумаю…
 
Завіса.
 
Юрій Луканов
 
Всі персонажі і події вигадані. Схожість з реальними подіями і людьми випадкова.