Останнім часом в ЗМІ постійно мусується питання стосовно зміни політичних еліт. Наряду з Яценюком А. постійно таку тезу використовують такі “нові” (рахуй старі, протухлі) політики, як Інна Г. Богословська та інші.
Безумовно, випливши на вищий щабель владної драбини (посада міністра економіки та міністра закордонних справ, місце в першій п’ятірці президентської виборчої команди на виборах до парламенту, з наступним спікерством), постать Яценюка А. П., заслуговувала певної поваги та вивчення феномену даної особистості.
Що на сьогодні можна рахувати встановленим, стосовно “заслуг” претендента на президенство пана Арсенія Я.?
Розглянемо публічний службовий (кар’єрний) список та “заслуги” даного претендента на вищу владну посаду держави.
“Засвітився” Арсеній Петрович Я. на владному Олімпі з вересня 2001-го року відразу на посаді міністра економіки в Кримській АР (пізніше стане зрозуміло які, зацікавлені в прислужливій (лакейській) особистості, клани проштовхували його нагору владного Олімпу). Даний кримський період діяльності Арсенія (з вересня 2001-го по січень 2003-го року) та його “заслуги” досить детально описані журналістом Тетяною Коробовою в “Дзеркалі неділі”, тому повторювати відоме немає сенсу.
Звернувши увагу на аморфність та керованість новоявленого Кіндер-сюрприза владні клани періоду “владичества” Кучми-Януковича в січні 2003-го року проштовхують Арсенія Петровича на посаду першого заступника голови Національного банку України. На даній посаді Яценюк А. відомий горезвісною Постановою НБУ, якою восени 2004-го року, будучи в.о. Голови НБУ, ввів безпрецедентну в світі заборону на дострокову видачу населенню депозитних вкладів, що назавжди підірвало довіру населення до банківської системи, спровокувало масовий відтік депозитних вкладів з наближенням світової економічної кризи, та аналогічні (в значній мірі вимушені) дії НБУ по забороні дострокової видачі депозитів населенню в 2008-2009-му роках.                  
Дані протиправні дії Яценюка А., якими він неодноразово, як успішними, хизувався в ЗМІ, як такі, що прийняті ним одноособово, безумовно потребують правової оцінки Генпрокуратури з застосуванням Кримінального Кодексу України.
Після фіаско Яценюка на другій по значності посаді в НБУ, кукловоди не залишили без опіки нашого “героя” та прилаштували останнього на досить хлібну посаду першого заступника голови Одеської обласної державної адміністрації, на якій і перебував деякий час в очікуванні кращих часів.
З відходом президента від задекларованих принципів помаранчевої революції та приходом на посаду прем’єр-міністра, заплямувавшого себе ще з часів роботи в Фонді Держмайна України Єханурова, з вересня 2006-го року шефи-кукловоди проштовхують нашого Кіндер-Сюрприза на посаду міністра економіки.
Даний щабель кар’єри Яценюка А. на посаді міністра економіки найбільш відомий його звитягами по організації, на догоду Фірташу, Льовочкіну, Бойку та іже з ними, горезвісного “РосУкрЕнерго”. Якихось позитивних фактів з діяльності Яценюка А. на посаді мінекономіки з вересня 2005-го по вересень 2006-го р. ні він сам ні його біографи та кукловоди не відмічають.
Після приходу в 2006-му році на посаду прем’єр-міністра Януковича, “непотопляємого” Яценюка А. на деякий час (з вересня 2006-го року до лютого 2007-го року) покровителі тимчасово працевлаштовують на посаду 1-го заступника керівника Секретаріату Президента Ющенка.
Але вже в березні 2007-го року А. Яценюк знову з’являється в складі Кабміну, та ще й на посаді міністра закордонних справ. Взагалі, на мій погляд, здоровий глузд відмовляється розуміти дане призначення: повний дилетант в міжнародній обстановці, рівень якого нижчий рівня середньої школи.
Про абсурд призначення Кролика-Яценюка на посаду міністра МЗС красномовно свідчить його перепалка з Інною Богословською під час передачі “Свободи на Інтері”, коли вже перебуваючи на посаді спікера А. Яценюк стверджував, що Бельгія не є і ніколи не була членом НАТО. Перед нахрапом Кролика, навіть загартовану в словесних полеміках Інну Германівну, охопили сумніви, коли Арсеній виклав козирного туза, що він же в минулому міністр закордонних справ, тому він знає про Бельгію та НАТО, як ніхто. Після такого ляпсусу фірташовский Інтер поквапився переключитися на іншу тему, а було б доцільно запитати Кролика, яке місто являється столицею Бельгії, та в якому місті розташована штаб-квартира НАТО. Цікаво яку б відповідь ми отримали.
А, той же Яценюк А. неодноразово бував в столиці Бельгії Брюсселі, де багато років (з Хрущовських часів) розташована перенесена з Парижу штаб-квартира НАТО, та звідки (з Брюсселю) навіть по телемосту виступав на фірташовському Інтеру наш горе-герой. Ця людина ще раніше підписувала листа до НАТО про вступ до цієї організації, а цікаво куди ж його адресували як не до Бельгії.
Водночас пан Арсеній, з його слів, гордиться, що йому на посаді міністра ЗС (з березня 2007-го року по грудень 2007-го року) удалося провести “операцію”, якою він дуже гордиться, а саме: евакуацію громадян України з Близького сходу з сектору Газа, раніше ніж це зробила Росія.
   З інших джерел достеменно відомо, що дана операція являється заслугою Служби зовнішньої розвідки та Міноборони України, під керуванням Міністра Оборони Анатолія Гриценка, в рамках необхідного забезпечувалася деякими технічними діями МЗС, а пан Кролик-Яценюк не мав навіть опосередкованого відношення до евакуації, тому привласнення А. Яценюком чужих заслуг є елементарним плагіатом. (Одне з прізвиськ Яценюка “Кролик” аж ніяк образливим рахувати неможна, оскільки виборці вимовляють його з почуттям доброго гумору і навіть з ніжністю. Оскільки Кролик по рейтингу недотягує до Зайця, тому застосування стосовно даної особистості та його патякання на телебаченні та в ЗМІ анекдотичного висловлення “Заєць тріпатися не любить” не до місця).    
Звитяжні подвиги Кролика на посту Голови Верховної ради, на яку він був призначений в грудні 2007-го року, ще живі на пам’яті електорату. Справа не лише в безкінечних чаюваннях в кабінеті спікера. Безкінечні дзвінки та поїздки на Банкову за вказівками, саботування на угоду секретаріату президента розгляду нагальних для держави питань, розвал коаліції, спроба відправити уряд, половину якого складала політична сила Яценюка, у відставку, заява про свою відставку з посади спікера, з наступними спробами залишитися на посаді, все це виглядає досить анекдотично, і аж ніяк така діяльність не може претендувати на позитивну оцінку.  
Екс-Генпрокурор Святослав Піскун на передачі у Ганни Безуглик 23.04.2009-го року таким чином характеризував Кролика: “один недолугий політик, маючи всю владу та несправившись, на запитання чому, відповів, що в усьому винен парламент, тобто 450 депутатів, не признаючи свою вину та перекладаючи її на депутатський корпус”. (Такий Президент, очевидно, в своїй негативній діяльності звинуватить 47 мільонів українців).
Один з нардепів від СПУ Олексій Малиновський, зазначаючи, що А. Яценюк “аж ніяке не нове обличчя української політики”, характеризує, що “на сьогодні Яценюк – вдалий дослідний зразок розвиненого кучмізму” (Народна правда, №17 від 05.05.2009 р.).
Після ганебного провалу Яценюка А. на посаді голови Верховної ради хазяї (кукловоди) цього недолугого політика приймають рішення проштовхнути цього прислужника (читай – холуя) на вищу державну посаду, а останній, вже претендуючи на президенство, ратуючи за інтереси своїх хазяїв, пропогандує такі бредові ідеї (мовою класиків – Остапа понесло), як підняття пенсійного віку для чоловіків і жінок на 5 років, недоцільність газифікації сіл (немов би внаслідок неплатежів сільського населення) та перевід їх на інші джерела, зокрема на електроенергію (агенція “РИА Новости”), економію бюджетних коштів за рахунок різкого скорочення кількості лікарень у сільській місцевості. “Замість лікарні – купити три машини “швидкої допомоги”, які будуть підвозити пацієнта у важкому стані до регіональних лікарень” (наводить слова Яценюка інтернет видання Rupor). Чи подумав “великий реформатор” Кролик, хто буде возити на уколи та процедури старих немічних людей і скільки машин “швидкої допомоги” потрібно на одне середнє село ?  
Параметри статті не дозволяють продовжити перерахунок подвигів героя публікації, водночас об’єктивність не дозволяє назвати недоучкою чи недоумком особистість, що досягла вершин влади та карабкається на самий верхній її щабель. То в чому полягає феномен А. Яценюка ?
Маючи певні фінансові здібності, холуйський прислужливий характер та приховані кар’єрні забаганки, прикриваючи елементарну загальну безграмотність нахрапистістю (наприклад, Бельгія – не член і ніколи не була в НАТО), постійно намагаючись догодити покровителям та хазяям, Арсеній виявився потрібним “сильним мира сего”, і на цій хвилі потрапив на вершину владного Олімпу. А сьогодні ця людина, яка з тріском провалилася на всіх попередніх посадах, з нахрапистим гонором заявляє: “я не беру участь у президентських виборах – я перемагаю”.
Пригадується, що на минулих виборах в президенти “хаживал” такий же фірташевський хлопчина, майбутній росукренерговець, Юрій Бойко. Рейтинг Кролика в порівнянні з Бойком Ю. звичайно дещо вищий. Відомо, що на наступних президентських виборах фірташевського протеже А. Яценюка додатково підтримає президентська рать та значна частина Партії Регіонів, але на думку автора публікації виборці давно розібралися, що являє собою даний претендент, а тому надіям олігархії задурити людям голову та підсунути нації Кролика на президенство справа безперспективна.