Вже більше року тому назад я висловив ці думки про діяльність Юлії Тимошенко
, про значення її особистості для українського суспільства. Тепер коли йде шалений наступ на неї з усіх боків, принижують її, перетворюють її образ в образ злодійки, я вважаю справедливим знову осмислити,  обговорити її особистість і значеня її дій.
 
І тому я вважаю, якщо не бачити справи, які робить і робила Тимошенко для створення демократичного суспільства, то ці питання стають майже закономірними з правом бути і відповіддю.
Дійсно, чому суспільство вважає Тимошенко альтернативою Януковичу?
 
1. Бо її програма побудови демократичного суспільства без присутності у владі олігархів є зовсім іншою і протилежною програмові Януковича , який зі своєю партією будує це олігархічне суспільство вже багато років.
 
2. Політична сила Януковича русифікує країну за мисленням, за поширенням російської ментальності ,культури, обмежує поширення і розвиток української мови, не признає страждання українського народу від геноциду сталінського режиму. Політична сила Юлії Тимошенко признає зовсім інші цінності : українська мова має бути відроджена на всій території України, вона повинна мати підтримку держави, воїни УПА є героями ,які воювали за свободу і незалежність України, Голодомор є велика трагедія українців, яку причинив сталінський режим.
 
3. Мораль, коли вся влада Януковичем на корню скуповується, не годиться для нас бютівців і самої Тимошенко. Це веде до катастрофічних наслідків у суспільстві.
 
4. З Росією треба вести взаємовигідну співпрацю і гідно відстоювати свої національні інтереси ,бути рівним партнером.
Юлефоби наполягають на тому, що вона фаворит Кремля
 

Ні, ніхто не бачив, що Тимошенко була фаворитом Кремля, навпаки Тимошенко для Кремля є ворог номер один, ще з літа 2004 року, коли вона фактично очолила виборчий штаб Ющенко і привела його до перемоги на президентських виборах і проти неї викинули червону картку нечесної боротьби – подали на неї у міжнародний розшук в Інтерпол. Зовсім стала для Кремля нестерпна політик Тимошенко, коли у 2007 році вона написала статтю в Файнешенал таймс «Стримання Росії», де охарактеризувала всю небезпечність політики Росії не тільки для оточуючих країн ,але для всієї Європи. Не має в Україні, як і в світі такого політика ,який посмів би так сміло і дуже чітко призивати світову громадськість для приборкання імперських амбіцій Кремля. Чому не звернули увагу на це інші політики, чому великі патріоти України Ющенко і його команда не підтримали Тимошенко? Бо треба зайняти чесну позицію і треба сказати, що Тимошенко права? А Кремль відреагував жорстко, нікого не поливали в російських масмедія так жорстоко і брудно, як Тимошенко. І якщо Кремлем і була запущена якісь байки, що вони ставлять на Тимошенко, то тільки для того, щоби в очах українських національно-патріотичних сил її компрометувати, і цю фальшивку вони підкинули Ющенко і його інститут президентства ,який перетворився з усякими кислінськими, соколовськими ,шлапаками в штаб наклепництва на прем’єра України
 
Мій опонент з табору противсіх писав:
Про опозицію. Що повинна робити Юля в опозиції? Проводити акції й мітинги проти влади, кидати димові шашки в парламенті для (знову!) свого тупого піару? А може пропонувати суспільству альтернативні програми, політичні й, ГОЛОВНЕ, економічні рішення?
 

Хибні даєте для нас опозиції і Юлії Тимошенко пропозиції. Бо головні проблеми нинішнього суспільства в основному не в економиці, а моральностіі суспільства, ніякої економіки не буде без цього. Люди повинні усвідомити, що олігархічне суспільство це аморально, що безмежне багатіння в суспільстві не допустимо, коли більшість населення бідне, не можуть навести порядок і справедливість в суспільстві міліардери, які є головою СБУ, депутатами, міністрами, мерами міст.
Аморально те, що в Україні захопили владу російські шовіністи і виштовхують з країни українську мову, культуру, менталітет, перетворюють країну в придаток Росії.
 
Тільки домінанта культури і духовності може врятувати Україну від колапсу. Новав влада цю проблему не вирішить.
А що стосується економічних програм, то кращі вчені України і міжнародні есперти разом з менеджером Тимошенко розробили таку міцну і хорошу програму з фінансовим і економічним блоком Уряду ,що навіть Голова МВФ Домінік похвалив уряд за дуже хорошу роботу по виходу з кризи. І ці програми розроблені і нинішній тіньовий уряд має свою програму, всупереч того, що Азаров такої програми не мав в опозиції.
 
Один противсіх писав мені:
Бути в опозиції — це складна творча РОБОТА. І не стільки «проти», скільки «за». Постійно генеруйте СВОЇ ідеї. Це потрібно МЕНІ — виборцеві. Отоді я й назву Ю. Тимошенко ЛІДЕРОМ опозиції й на наступних виборах не голосуватиму «проти всіх», а голосуватиму «за Юлю».
 

За всі роки політичної діяльності і в опозиції і у владі Тимошенко чесно і самовіддано служила народові, а коли потрібно було відмовилась від особистих амбіцій і пішла служити загальній справі - привести до влади демократичного президента ,вона це зробила чесно і блискуче, без її енергії і натхнення Ющенко ніколи не став би президентом. Але це буда її велика помилка, бо Ющенко дозволив собі профукати перемогу національно-патріотичних сил ,більш того, він став зрадником нашого руху ,Майдану у широкому розумінні слова.
 
А стосовно генерації ідей, то у нас і у Юлії Володимирівні їх, як у талановитої людини їх дуже багато. І головна:
Побудова українського демократичного суспільства без олігархів у владі
Все інше вже другорядне, і з цього випливає.
 
Правильно показана Сидельниковим суть економічних відносин пострадянського періоду незалежної України- створення олігархічного суспільства, і цей перехід влади і економічних відносин створені в Радянському Союзі , і це не Тимошенко їх встановила, а багато років партійна верхівка будувала її, а вона навпаки з середини 90-х вона послідовна створює політичні сили , обєднує опозицію в боротьбі з радянською парт номенклатурною системою Кучми , з тою несправедливістю, що та система принесла і мала по розподілу національних багатств, по системі розподілу доходів праці, по стрімкому збагаченню парт номенклатури і збідніння народу.
 
Не Ющенко, а Тимошенко вимагала, що треба цю економічну і політичну систему змінити , перевірити через суди всю пострадянську приватизацію 3000 великих підприємств і справедливо розподілити акції між працівниками підприємств ,це вона розробила зі своєю політичною силою необхідні методи перетворення переходу до справжнього демократичного суспільства с. Ющенко зовсім іншу концепції побудови суспільства мав на увазі, він вважав проведену приватизацію в Україні справедливою на користь радянської партноменклатури на чолі з Кучмою, який став одним з найбагатших людей України. І коли Ющенко став президентом, заборонив цієї теми торкатися, за винятком Криворіжсталі, і навіть судом визнана незаконною приватизація Нікопольського заводу феросплавів на користь родини Кучми, Ющенко все зробив разом з Пінчуком, Богословською та Семенюк, щоб судове рішення ВСУ було не виконане до цих пір.
 
Тому протиріччя між Ющенко і Тимошенко не просто особисті, а вони принципові, кожний з цих політиків має свою модель побудови суспільства – Ющенко прихильник ліберального капіталізму, без будь-яких обмежень для великого бізнесу, він вважає радянську партноменклатуру законними власниками України і нічого не збирався міняти.
 
Про це свідчить і те, що він лише підписав соціальну програми уряду Тимошенко Український прорив і перед цим Десять кроків назустріч людям , але лише на словах її підтримав, діями він заважав, наклав сотні вето на постанови уряду, гальмуючи перетворення в країні. Тому казати, що самостійний політик Тимошенко, яка увійшла в Уряд зі своєю більшістю і програмою іншою від кртиеріїв Ющенко , і декларувати ніби вона зрадила Ющенко, є несправедливим і некомпетентним.
 
І треба нагадати, що не випадково Тимошенко і її прихильники звернули увагу Ющенко у 2005 році на неприпустимість продовження корупційних справ попередньої влади, яку вони і люди засудили на Майдані. Але виявилось, що ці дії Тимошенко по припиненню корупції, зовсім не входили в наміри Віктора Андрійовича , і за всі п’ять років президент Ющенко не впорався і не бажав впоратися з зменшенням корупції у владі.