для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Патріотизм і "капуста".


Патріотизм і
Ну шо, таки пішли вони всі? Ага – таки пішли. Поки що тільки на канікули. Значить, пошарпались, стільчики поламали, рубильниками поклацали, морди один одному потовкли. Криза в шоці. Якщо просто прикинути собі, що ці здорові лосі можуть зробити, коли їх розвернути в правильне русло, то кризі пора втекти.
 
Не втікає. Нікуди. Вона тут дома. А цих – от, мало розвертати. Бо золоті руки самі по собі не скарб. Деяку цінність вони мають, коли ростуть з плечей. У цих з плечей росте рот. А все решта – дупа. І вже на ній кріпляться руки.
 
От де воно таке виродилося? По окремо, наче люди, разом в купці з головою фракції – суцільний геморой. При чому, наш. При чому, блукаючий.
 
У світлі останнього сесійного тижня, маю рацпропозицію для наступного формування партійних списків на вибори до ВР. Туди слід давати не всіляких хлюпиків, на кшталт Ляшка, а нормальних пациків, на кшталт Тедеєва. Реально, зараз від депутата потрібна тільки тупа м’язова сила. Думати там не треба зовсім. Плюс, за час канікул, пропоную знову зробити ремонт і дообладнання сесійного залу. Арсеній Петрович сенсори ставили, якими ніхто не користується, а треба все зробити по-іншому. Просто зал очистити від не потрібних речей – прибрати нафіг столи, стільці, трибуну, президію. Гола підлога, встелена матами. І матами не в усному виконанні депутатського корпусу, а такими гімнастичними, з поролону.  І хай там товчуться. Лідерам фракцій за бюджетні кошти купити по свистку, депутатам – пошити зручні тренувальні штани  в партійних кольорах.  ПР – сині з трьома білими смужками (пацанам, як в молодості, реально комфортно буде) , БЮТ – червоно-білі з сердечком на задній кишенці (можна й просто калісони – економніше), НСНУ – помаранчеві шаровари з ширінкою у вигляді знака оклику і підковою на всю матню, литвинівцям зелене галіфе поширше, щоб не репнули надвоє при намаганні одною сракою на два-три місця сідати, комуністам – червоні репсові райтузи з рубчиком і «колінами» - бренд крутіший як серп і молот! І все. І хай лідери по свиску старт дають, а пацани уже розберуться кого, коли, як і через що кидати, блокувати і продавлювати.
 
У такому виконанні Рада стане одразу проста і зрозуміла всьому народові. Бо зараз, їй-бо, ніфіга не ясно.  Що вони там роблять останній місяць? Версії в народу, після перегляду трансляцій варіюються від «займаються хєрньою» до «.буться» В антуражі спортивного залу займатися описаною діяльністю депутатам буде значно простіше.  
 

На тому реформи можна і згорнути. Бо нічого більше робити не треба. Днями у інформаційному полі з'явився колишній міністр фінансів Віктор Пинзеник. З усього ним сказаного, для мене вартісним є лишень останнє речення: «Економіка переживе все! Вона обов'язково вибереться! Питання тільки в ціні й часі».  Тепер я спокійний абсолютно. Нам нічогісінького не загрожує. Ми народ великодушний і щедрий. Коли, скажіть, нас цікавила ціна? Ми за ціною не стоїмо! Тому спокійно ставимось до того факту, що народні депутати України одержать зарплату і всі їм належні виплати у повному обсязі за невиконану роботу. Я не пам'ятаю жодного депутата, який би відмовився від своєї зарплати, через те, що він погано працював. Можливо, це тому, що попрацювавши 12 (дванадцять) хвилин в останній сесійний день, можна щиро вважати, що зроблено просто титанічну роботу. Більш того, зваживши всі обставини, в яких перебуває країна, депутати спокійно пішли у відпустку. Наскільки мені відомо, від відпустки також не відмовлявся ніхто з членів уряду і президент зі своєю челяддю.
 
Тому – все нормально. Це у Англії прем'єр-міністр та уряд працює понаднормово під час кризи. Їм і Британії є що втрачати. У нас – всі здобутки попереду, а криза мине сама.
 
Щоб підштовхнути кризу до логічного кінця наша прем'єрка з'їздила з візитом до південної Кореї. Кажуть, з'їздила вдало. Кажуть – інвестиції корейські попливуть до нас широким потоком. Це прекрасно. Без іронії. У мене з'являється ще одна тверда упевненість, що все буде добре. Бо це знаєте з якими корейцями наша прем’єрка домовлялася? Це з тим президентом вона зустрічалась, який преред виборами пообіцяв 80% свого статку пожертвувати на потреби південнокорейських студентів. Лі Мйон Бак дотримав своєї обіцянки і після виборів та вступу на посаду президента Південної Кореї пожертвував 26 мільйонів своїх кровних доларів для допомоги нужденним студентам. Він особисто зробив найпотрібнішу інвестицію у свою країну – він інвестував у її майбутнє.
 
Скажуть, що це всього – навсього піар. Може й будуть праві. Проте, я з захопленням спостерігаю за країною, де передвиборчий піар є таким. Я з захопленням спостерігаю за цією країною не тому, що президент поділився своїми мільйонами з народом, а тому, що він ці мільйони від країни не ховав. Він  задекларував їх. Він платив з них податки. Він сам не боїться своєї країни і свого народу.  Я хотів би, щоб моя країна була такою ж. У зв'язку з цим, зважаючи на наступні президентські вибори, хочу закликати проголосувати за того кандидата в президенти, який задекларує найбільші статки. Якщо ця людина здатна свідомо заплатити податки зі свого заробленого, то маю надію на те, що це людина відповідальна. А сучасній Україні найбільше бракує саме відповідальності.
 
Ви не знаєте, хто з вірогідних кандидатів може задекларувати  ВСІ свої доходи і статки? Все своє "лаве" і "капусту"? Або, хоча б, найбільше?  Може, це й був би об'єктивний критерій, яким можна виміряти патріотизм цієї людини і її готовність працювати для країни?
© Канаріс [17.07.2009] | Просмотров: 6057

2 3 4 5
 Рейтинг: 46.6/24

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook