narkolog#5 - Стена

КОРОВА
 
Драма в двох діях
Основні персонажі:
 
Корова                                            народ України
Пастух Вітько                                  Віктор Андрійович Ю.
Доярка Юля                                      Юлія Володимирівна Т.
Бугай                                                 Віктор Федорович Я.
Підпастушники                                 депутати ВР
Кум підпастушника                   Петро П.
                                              
 
                                                               Дія перша
 
Сцена. Вечоріє. Село. На околиці мирно пасеться Корова. Біля неї у вишиванці чинно, поколихуючи булавою, ходить Пастух Вітько. Роздивляючись навкруги, помічає, що Корова перейшла на інше пасовище, де трава більш  родюча та соковита.
 
П а с т у х   В і т ь к о :
Куди поперла, клята?! Ану геть!
Бо це ж трава не для твоєї пащі.
Цю зелень завтра скосять для кнурів.
А ти іди й вминай свій очерет,
Що тягнеться у болотисті хащі.
 
Корова, кліпаючи сумними очима, відходить на попереднє місце і мовчки продовжує жувати. В цей же час на сцені з’являється юрба підпастушників, звертаються до Пастуха.
 
К у м  П і д п а с т у ш н и к а
Здорово був, вожатий наш Вітько!
 
Всі дружньо б’ють поклін.
 
П а с т у х  В і т ь к о (поглядаючи на своє обличчя в дзеркальце):
Колись здоровим був я, любі друзі.
 
Після паузи Підпастушники перешіптуючись між собою, пальцями тикають на булаву. Потім починають нишком посміюватись.
 
П а с т у х  В і т ь к о:
Чого це зубоскалите усі?
Скажіть й мені, я з вами посміюся.
 
К у м  П і д п а с т у ш н и к а
 
Не гнівайся, Вожатй наш Вітько,
Але допетрати наш люд не зміг
Чому в руках твоїх великих та міцних
Сьогодні булава а не батіг.
 
П а с т у х  В і т ь к о:
                Ах – це?…Я зараз розьясню,
І ваші голові глечані проясню.
Із сьогодення ваш Пастух Вітько
Був обраний керуючим у фермі!
 
Підпастушники голосно загомоніли.
 
К у м  П і д п а с т у ш н и к а
Оце так новина! А як це так?
 
П а с т у х  В і т ь к о:
Так! Так! І вибори були нестерпні.
Учора ввечері зібрались на майдані,
Веселі, ситі та неп’яні
Всією фермою Корову зволікати,
Хто зможе їй смачніше дати.
Приніс один  капусту ледь дозрілу
Щоб звабити тварину зголоднілу.
А інший локшу свіжу спішно
На вуха тій Корові вішав.
А я  принадив випічку здорову
Глядь – мене й вибрала Корова.
 

Підпастушники насторожено перешіптуються.
 
К у м  П і д п а с т у ш н и к а
:
То це тепер тобі нам бити вклін,
На дозвіл крові теплої попити?
Без неї ж нам, голодним упирям,
до ранку до наступного не  жити.
 

П а с т у х  В і т ь к о (дивується почутому, але угледівши ікла на посмішках Підпастушників, страх витіснив подив):
Попити крові?.. Не питання це.
Я відповім лиш… «Так!»- одне слівце.
А де ж на всіх вам крові взять, панове?
 
К у м  П і д п а с т у ш н и к а
:
Та де ж ще взяти? Звісно, у Корови!
 
Підпастушники підбігають  до Корови і обережно, зробивши маленьку ранку п’ють по черзі  через неї кров. Корова продовжує пастись, не помічаючи упирів.
 
П а с т у х  В і т ь к о:
Дивіться ж, кровососи у законі,
Не вихлищіть всю кров ви у Бурьони.
Без годувальниці вам в  лічені вже дні
Настане  всім хана, як і мені.
 
К у м  П і д п а с т у ш н и к а
(облизуючи губи):
Не бійся, куме, це ж не вперше нам
Кров із Корови стало пити.
Ми ж розуміємось на цьому так,
Як тямлять у  цукерках   діти.
 
На сцену вибігає одягнена в білий халат доярка Юля. На голові заплетена коса, в руці пусте відро.
 
Д о я р к а   Ю л я (угледівши Підпастушників – упирів):
Ах ви вампіри ненажерливі! Ану
Свої іклища забирайте геть!
Бо як покличу враз свою сестру.
Вона з косою теж. Ім’я їй – Смерть.
Збагніть одне – Корова це моя!
Її доїти маю лише я!
                
Підпастушники перелякано перезираються, розходяться в різні сторони від Корови. На середину сцени виходить Пастух Вітько.
                          
П а с т у х  В і т ь к о:
Що це за галас? Хто вчинив ганьбу?
К у м  П і д п а с т у ш н и к а
Доярка Юля жити не дає!
Д о я р к а   Ю л я:
Хай не чіпають те що є моє!
П а с т у х  В і т ь к о:
Спокійно, зараз всіх я помирю.
 
Всі затихають.  Підпастушники і Доярка на мить зникають зі сцени. Потім з’являються з стільцем, який підставляють поближче до Пастуха. Пастух Вітько огледівши кожного присів на стілець.
            П а с т у х  В і т ь к о:
Якщо не в змозі ви приборкати коней
Я вимушений ці вказівки дати:
 
Всім підпастушникам всіх рангів і мастей
Дозволено з Корови кров лакати.
Але за це ви винні принести
Мішок тії капусти, що на днях,
Зневаживши  пораду всіх ватаг,
В сусідній хутір нишком відвезли.
 
Доярка ж Юля має дозвіл на усе
пов’язане з подоями худоби.
За цюю милість хай мені знесе
Вершків  бідончик вищої лиш проби.
 

Підпастушники і Доярка Юля потупивши очі, відходять на задній план. Світло гасне. Завіса.
                        
                                                 Дія друга.
 
Ніч. Хлів. В хліву стоячки дрімає знесилена подоями та кровопусканням Корова. Поряд, з копиці сіна стирчить пара босих ніг Пастуха Вітька, який скрізь сон хропе. З гуркотом на сцену вбігає здоровенний чорний як смола Бугай. Вгледівши Корову, нахабно посміхається і прямує до неї.
 
               Б у г а й (наближаючись до корови):
Аж ось прийшла та  довгождана мить,
Яку я бачив лише в снах казкових.
Оце так успіх! Зараз буду я
Конкретно мати молоду Корову.
 
Бугай заскакує на Корову. Корова виривається та не дається. На здійнятий галас прокидається Пастух Вітько, на сцену вибігають Підпастушники та доярка Юля.
 
    П а с т у х  В і т ь к о:
Негайно злізь, нікчемний ти Бугай
З Корови нашої, бо трісну булавою!
 
              Д о я р к а   Ю л я (виглядаючи із-за копиці сіна, пискливим голосом):
Так, булавою поміж ріг і край!
А після – чи-и-ик, каструємо косою!
 
      Підпастушники рефлекторно схрещують руки нижче поясу.
 
     Б у г а й (злізши з Корови ):
На кого це, паршиві ви козли
Посміли рота безсоромно роззявляти?
Вважаєш, що як в тебе булава,
То ти і фермою зумієш керувати?
Вже той не за горами день, коли
Сюди зі мною прийде ціле стадо
Таких же дужих хлопців–Бугаїв,
Щоб повернути цю Корову задом.
До речі, кличуть теж мене Вітьком,
Тож булаву добути буде легко.
Тоді я всім згадаю «што по чьом»,
І ферма ваша стане справжнім пеклом!
 
На передній план сцени вихлястою ходою виходить знесилена Корова. Падає на передні ноги, потім на задні, потім валиться вся на бік, змарніло хрипить, віддавши Богу душу.
Пастух Вітько, Підпастушники, Доярка Юля, Бугай, не помічаючи нічого продовжують голосно сперечатися. Світло поступово згасає.
 
                                                                          Завіса.