Професор Хом’яков: «Тільки демонтаж Росії може врятувати росіян від знищення»

Відомий московський професор Петро Хомяков, що втік від політичних переслідувань за свої погляди з-під домашнього арешту тербандою ФСБ до України, написав обширне дослідження (опубліковане в деяких блогах рунету) про необхідність антифеодальної революції в Росії.
 
Професор вказує, що російський націоналізм був узятий на озброєння чекістською хунтою, і тому зараз вже застарілий і повинен бути рішуче відкинутий. Професор Хом'яков зокрема вказує:
 
«Росіяни зникнуть до 2050-го року в результаті геноциду, розв'язаного проти російського народу «улюбленою» феодальною московською державою, або вони цю державу знищать.
 
Але як знищити чекістську імперію силами народу? Народ послаблений, роз'єднаний, деморалізований, обдурений. А путінських карателів мільйони. Це чудово обгрунтував відомий письменник Віктор Суворов.
 
Він порівняв ситуацію народу Росії з положенням оточеної дивізії, що витратила боєприпаси. Так, оточила феодальна імперія народ. Врятуватися всім не вдасться. Треба йти з оточення малими групами.
 
У ситуації антифеодальної революції в Росії це означає вириватися з лещат чекістської феодальної кліки окремими регіонами. Там, де це можливо.
 
В цілому «дивізія» приречена. А так є шанс врятуватися багатьом. Вихід одного, двох, трьох російських регіонів з-під влади окупованої чекістською феодальною клікою Москви відразу викличе ланцюгову реакцію. Разом підніметься весь Північний Кавказ, Татарстан і Башкортостан. Москва буде безсила щось зробити в такій ситуації. І тоді ця ланцюгова реакція дає шанс звільнитися й іншим..
 
Чи буде всім регіонам і всім соціальним групам від цього добре?  Всім по-різному. Самій Москві вже точно краще не буде. Ні з кого буде брати непомірну дань. Напевно краще буде Сибіру і Далекому Сходу. Центральна Росія?
 
Тут все залежатиме від реакції самого народу. Немає ресурсів? Але в Білорусі теж немає ресурсів, проте прості люди живуть набагато краще за жителів глибинки з Центральної Росії.
 
Ми говорили про регіони. Але ще неоднозначне майбутнє соціальних груп. Зрозуміло менти й інші путінські пси стануть жити гірше. Безкарний грабунок беззахисного населення скінчиться. Та й саме населення швидше за все дещо пригадає цим «панам», що уявляють себе новими дворянами.
 
Але велика частина народу все ж таки не вони. Тому, при інших рівних, цій більшій частині буде краще. Якщо відразу не ситніше, то, як мінімум, відразу набагато вільніше.
 
Краще відразу стане дуже багатьом. І не олігархам і елітам, а саме багатьом прошаркам населення. Переважна більшість отримає шанс поліпшити своє життя. Це набагато краще тупої безвиході путінського чекістського феодалізму.
 
Нинішній російський націоналізм відкидає такий шлях. Рятуватися, так всім. І щоб відразу всім стало краще.
 
Але якщо всі не хочуть рятуватися? З боягузства або дурості? Що ж, через це іншим, готовим битися за своє майбутнє, теж гинути «за компанію»?
 
Приморські партизани показали можливість перемоги опору на Далекому Сході. Провели ціною своїх життів і ціною своїх жертв трагічний, але успішний натурний експеримент. Цей експеримент показав, що з погляду критерію «затрати-еффектівность», критерію, розробленого саме для оцінки проблем військового характеру, перемога опору на Далекому Сході можлива.
 
Проти п'яти партизан воювали близько 2 тисяч за підтримки гвинтокрилів і бронетехніки. Проти п'ятисот було б потрібно двісті тисяч. Армія, за оцінками знавців, м'яко кажучи, як мінімум «у разі чого» «влади не підтримала б». Це як мінімум. А «як максимум»?
 
Підкріплення з Росії? Але їх складно і довго доставляти єдиною вразливою дорогою.
 
Далекий Схід до відділення готовий. Готовий ментально (приморськими партизанами захоплювалися всі в Росії, але на Далекому Сході особливо). Готовий з погляду військово-стратегічного. Готовий економічно, бо нічого не отримує від Росії, а тільки безоплатно віддає. Готовий політично. Бо вся еліта місцева, і пам'ять про власну державність ДВР ще жива.
 
І що ж, Далекому Сходу накажете, звільнившись самому, ще й потім усю Росію своїми силами від ярма Москви звільняти? Ні вже, самі, самі на себе працюйте.
 
Але Далекий Схід може завдати удару по режиму. Режим загойдається. І тоді хтось, хто знаходиться в гіршому положенні з погляду перспектив антифеодальної революції, може скористатися послабленням режиму і почати власну боротьбу.
 
І тут дуже важливий коаліційний потенціал представників революційного опору. Якщо приморці і калінінградці, росіяни, зможуть домовитися з татарами, башкирами і представниками Північного Кавказу, мучитися під ярмом чекістської кліки росіянам залишилося недовго.
 
Для успіху народно-визвольної антифеодальної революції треба вміти дружити. «Як це дружити з кавказцями?!». А як підтримувати чекістів Путіна, що висаджували співгромадян уві сні заради того, щоб привести його до влади? З ним і його вбивцями можна «дружити», а з кавказькими борцями за свободу не можна?!
 
Схаменіться! Бійці кавказького опору борються не за переділ власності в Росії, а за право жити у себе, на Кавказі, так, як їм хочеться.
 
А росіяни за що борються? Чи не за те саме? Не за право жити в Сибіру вільно від Москви? Чи не за право розпоряджатися багатствами Примор'я на користь приморців?
 
Або ви, націоналісти віддаєте перевагу тому, хто сказав «Росія не для росіян»? Так ви не націоналісти. Ви мазохісти.
 
Або чому не можуть порозумітися єврейський олігарх, який постійно труситься, що його пограбує який-небудь віце-прем'єр з пітерських чекістів і російський власник маленького магазинчика в провінції, якого рекетує племінник голови місцевої ментовки?  В них спільні інтереси. Зрозумійте цю очевидну істину.
 
Не всі росіяни готові до цього. Регіональна антифеодальна революція дозволить провести цивілізаційне розлучення. Хай ті регіони, населення яких не готове до такого розвитку подій, підтримують Москву.
 
Але з цих регіонів люди з іншою ментальністю просто виїдуть в нові вільні країни післяросійського простору. Відбудеться не тільки регіональна, але й ментальна сепарація. У кожному регіоні зосередяться однодумці. Ті, хто згоден з політичними і економічними моделями, які панують в даному регіоні.
 
А якщо Москва збережеться і захоче, почекавши трохи, силою повернути шматки, що відкололися від імперії? По-перше, це ще питання, чи збережеться. Вона і так на ладан дихає. Хоча ніхто її реально не чіпає (поки не чіпає). Сама загинається в пробках і проблемах життєзабезпечення. Отже, зачепи — розвалиться. Розвалиться фізично. У разі засухи і пожеж, наприклад, як зараз в Ніжегородській області. Або каскадної аварії на енергомережах.
 
Але навіть якщо Москва збережеться. Що, урізана, послаблена Росія зможе вести одночасно декілька завойовницьких воєн проти своїх регіонів, що звільнилися? Ні, зрозуміло. Вона з одним Північним Кавказом не може впоратися. А вже одночасно з Кавказом і парой-трійкою російських регіонів, з Татарстаном і Башкортостаном на додачу зовсім не впорається.
 
І якщо не розвалиться відразу, то буде валитися послідовно. З країв, і до самої Москви».
 
Відділ моніторингу
КЦ  
http://kavkazcenter.com/ukr/content/2010/07/18/14849.shtml