Спершу про сам ДД.
Дуже мені тут подобається. Особливо дії адміністрації.
Я без зайвої похвали скажу що я не бачив ще жодного сайту з настільки чесним адмініструванням.
Звісно проблеми є, але також видно що адміністрація намагається їх вирішити.
Тому сайту безумовний респект!!!
 
Тепер щодо авторів.
От дивлюсь на ті ІМХО котрі останнім часом бачу на ДД.
Здається наявні тенденції ЗАГОВОРИТИ будь що, замість чесного обговорення (ні в коментах можна це побачити, а от і ІМХО рідко).
 
Звісно є замовні атаки на українську мову (чому замовні? Ну тому що аргументи Ковалевського ОлегоФ та їх послідовників є ТОЧНОЮ копією ідеологів Партії Регіонів та Лубянкі, ну прямо слово в слово ОлегоФ наприклад відвів для української роль САКРАЛЬНОЇ пам'яті, а українофоб Левченко роль фольклору. Ковалевський наголошує на відсутності потреби у вивченні української, а Ландик закликає студентів не відвідувати заняття з українською мовою навчання. і обидва вони майже слово в слово повторюють тези Табачнік і Ко про те що двуязичіє то нашє БАГАТСТВО і так істарічіскі слажилось) Як кажуть з такими друзями і ворогів не треба.
 
Особливо "уміляют" в цьому намагання Ковалевського охаяти всіх і все серед українських письменників.  В хід йде все, брехня, підміна понять, підтасовка фактів (наприклад лист письменників проти Стуса організований КДБ, але в Ковалевського виданий як ЩИРУ позицію). Особливо ненависним для цього пана є лауреат Шевченківської премії Шкляр.  Це ж треба, автор ввічливо написав президенту. І йому пофік що є навіть поняття культури, що в історії і не такі звороти ввічливості бували (наприклад лист Йосипа Бродського Брежневу). То все не береться до уваги. Ціль проста НЕНАВИСТЬ ДО ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО.
А ну як автор вжив слово ЖИДИ і МОСКАЛІ.
І Ковалевському то пофік, що в книзі автора євреї мають дуже позитивний імідж. Наприклад головного героя рятує саме єврейська родина і тоді коли українці не пускають на поріг.
Очевидно є від начальства команда ФАС на Шкляра, ну і особиста заздрість до таланту письменника.
Хочеться нагадати пану Ковалевському:
«Толпа жадно читает исповеди, записки etc., потому что в подлости своей радуется унижению высокого, слабостям могущего. При открытии всякой мерзости она в восхищении. Он мал, как мы, он мерзок, как мы! Врете, подлецы: он и мал и мерзок — не так, как вы — иначе».
Тому ви можете нападати на письменника, але вам до Шкляра далеко.
 
Така ж ненависть до українського письменства, але вже від ОлегоФ, з нападками на Шевченка була і в темі про Хто кращий Пушкін чи Шевченко.
І то пофік, що ця тема це як обговорення що краще трактор чи підйомний кран.
Що не можна порівнювати поезію (навіть знаючи мови), тому що поезія базується на МЕНТАЛЬНОСТІ  НАРОДУ, а ментальність в россіян і в українців РІЗНА.
Можна порівнювати лише громадянську позицію.
Але вона також різна (хоч обидва були певний час в немилості тогочасного режиму), але позиції мали різні до режиму позаяк відносились до різних народів. Пушкін син народу від котрого і був той режим, а Шевченко від народу поневоленого тим режимом.
Хіба що обидвох можна порівняти за ВКЛАДОМ внесеним до розвитку мов своїх народів.
От тут вони рівнозначні постаті але знову таки кожен для СВОГО народу.
 
Єдино що приємно, що є люди котрі незважаючи на спроби заговорити і перетворити сайт на банальний срач, дають об'єктивні коментарі, намагаючись добратись до суті.
Ну і ще радує, що від слів інколи переходять таки до діла. наприклад велика пошана Резерву і всім хто брав участь в шануванні Шевченко (на жаль я не бачив заклику і не був з ними) 9-го березня.
Побільше би отакої конкретики, а не лише голих закликів про поганий антинародний режим.