Вчора група киян, представників ДД зустрілася біля Парку Шевченка щоб покласти квіти до пам"ятника Великому Поету…  Для нас було розчаруванням, що  людей зібралося дуже не багато.  Опозиційні партії прийшли до пам"ятника Кобзарю в різний час, невеликими групами.  Це свідчить про те, що про об"днання патріотичних сил поки що не на часі.
 

 

 
Але, якщо пригадати 9 березня 2010, то перед очами інша картина.  Многолюдний мітинг  на  якому  Тимошенко була проголошена лідером опозиції.  Присутні багато політиків, усі настроєні по бойовому і тоді,  ситуація ще не здавалася  загрозливою,   бульдозер ще не рушив з місця, хоча у політичних кулуарах,  ПР і їхніми новими-старими союзниками вже розроблявся свій план "Барбароса"… Через короткий проміжок часу частина людей, які стояли біля Тимошенко перейшла у ворожий табір і стали "тушками.  А самого експрем"єра змусять ходити до ГПУ, як на роботу...
 

 

 
А далі…
 
Пройшов рік. Сьогодні ми живемо в іншій країні.., де при владі бандократія.  Де КС тлумачить Основний Закон на свій розсуд, а якщо точніше, на розсуд владної верхівки. В країні, яка по всім основним показникам дрейфує у переліку найвідсталіших країн світу.  
Опозиція ні яким чином не впливає на політичне життя країни. І це не тільки завдяки діям влади, а ще і тому що дуже розпорошена.  Тому і   не спромоглася провести жодної багатолюдної акції протесту.
 
Основний опонентом цієї влади, не є опозиція, а впершу чергу складна економічна ситуація в Україні.  Це і невміння проФФесіоналів господарювати, і їхня хронічна клептоманія. А що у них виходить добре, так це вносити розбрат серед громадян України.  Вкидаються мовні теми, тільки для того, щоб не дати змоги об"єднатися жителям різних регіонів для спільного супротиву. Дуже шкода, що на це ведуться розумні шановні патріоти, і не розуміють, що тільки спільними зусиллями усіх, не залежно від регіону проживання, усіх,   хто проти бандюків, можна відправити цю владу у небуття… А вже потім будувати нову демократичну Україну…
 
…Благословіть дітей своїх 

   Твердими руками

   І діточок поцілує 
  
   Вольними устами.

   І забудеться срамотня 
  
   Давняя година, 

   І оживе добра слава,

  Слава України, 

   І світ ясний, невечерній

   Тихо засіяє… 
  
   Обніміться ж, брати мої,

  Молю вас, благаю!
              
        Тарас Шевченко 14 грудня 1845,  В"юнища