Наші чиновники – найчесніші люди у світі. Це переконання осінило мене з вражаючою несподіваністю, просто за класиком: «так поражает молния, так поражает финский нож». Одне слово здатне повністю допомогти осягнути всю повноту розуміння мотивів, а, отже, й наслідків дій нашого чиновництва. Так різко, у всій повноті і сліпучій ясності ще ніколи і нічого не відображалось мені, як проста істина – чиновники чесні. До святості. До німба капелюхом, до крил макінтошем.
 
Так от. Одне слово повністю просвітило мене як Бодхісатву і я сміливо відкинув Нірвану та повернув ступні свої у звичне наше, українське, роззвіздяйство. Я спокійний і я вдома. І я вкотре переказую собі найосмисленіше слово нашого чиновництва – «освоїти».
 
Скільки всього сконцентровано у цьому слові! Руки, які не крали, коса, яка не косила, голова, яка не думала, проте, всі – освоїли. Освоїли, освоюють, освоять. Вічність дихає на мене мудрістю століть і я розумію, що «освоїти кошти» нічим не заміниш. Ялове «профінансувати» тягне за собою проблемне  «роботи» з його недосконалим і неправдивим поняттям «виконати». Воно має на увазі також «якісно» і «вчасно». Натомість «освоїти» у жодному разі не ставить перед і за собою жодних умовностей у вигляді робіт та їх результу. Це слово ніяк не претендує на окозамилювання народу.  Воно самодостатнє, як існування нашого державного апарату. Кошти виділили, кошти освоїли. Про освоєння відзвітували. Крапка.  
 
У контексті сказаного, хлочеться відзначити і кілька подій минулого тижня. Першим чесно сказав про освоєні кошти наш міністр охорони здоров’я. Відзначив, що до вересня наші фахівці, втім, не тільки й наші, вакцини від свинячого грипу не створять. Може, й не до вересня, а взагалі не створять. Може, воно нуйогонах, ту вакцину. Може, не такий страшний чорт, як його малюють, а в здоровому тілі – здоровий кашель. А якщо людині довго говорити, що вона свиня, то вона зарохкає. А ті звуки плутають з кашлем, от воно і таке, вопшем. А так – то боремось, канєшна. Ну, бо їздять же всі куди заманеться. От ми слідкуємо. Поїхав-приїхав. І ситуація під контролем.
 
Я приблизно переказав зміст промови міністра охорони здоров’я присвяченої бортьбі зі «свинячим грипом». Міністр все чесно розказав. Не дармують. Кошти освоюють. Куди ж інакше, якщо виділено Кабміном на боротьбу зі свинячим грипом (за клопотанням президента, між іншим!) 50 мільйонів гривень. Їм же ж пропасти не дасиш?! То ж загроза для країни – грип, на який захворів 1 (один) українець. То вам не рак – понад 150 тисяч щороку з діагнозом, по двоє в морг щоп'ять хвилин. Логічно все виходить. І міністр в телевізорі відмітився. Показав, що службу несе справно. З грипом свинячим бореться. З усім решта населення справиться само.
 

Чого б йому, населенню, не справлятись?! Воно ж стожильне. Виходячи з цього факту, у Верховній Раді вирішили собі улюбленим ще сто мільйонів дати. Не вистачає. Голоснули за Закон про внесення змін до дербюджету всі разом з Ляшком від БЮТ, який, як заступник голови бюджетного комітету, його й подавав (як потім виявилось, лихий, чи пак – Литвин, усіх поплутав!).  Тепер «схаменулись». Сказали, що президент повинен накласти вето на такий закон. А чого ви за нього голосували? Ага! Вкупі зі збільшенням фінансування Верховної Ради у тому потрібному законі також фінансувався інсулін для діабетиків, водовідведення у Львові, ремонт музею Шевченка і збільшення акцизу на пиво. Яка краса! Нє користі раді, а токмо з турботою про діабетиків, Львів, Шевченка, здорове майбутнє нації  і наповненням бюджету від збільшеного акциза на пиво, тиснули 331 депутат з 440 зареєстрованих у залі кнопку «за». Як добре, що ми ще маємо абсолютно безпринципного президента, якому пофіг, що ветувати аби тільки нашкодити Кабміну!  Мерзотник прирік на бюджетний голод діабетиків, Львів, Шевченка і здорове майбутнє нації! Ветував. Тим самим позбавив і Верховну Раду додаткового фінансування (а всього-навсього 20 мільйонів хотіли ж депутати собі виплатити, як компенсації за житло!) О, тепер цікаво подивитись, яка кількість слуг народу знов проголосує за такий же закон, де залишиться інсулін, Львів, Шевченко і акциз на пиво але не буде 97 мільйонів собі улюбленим? Чи хоч коаліція 226 голосів натягне?
 
Криза переможно крокує по планеті. Нещасна, обдерта і жебрацька Румунія, після того, як їй світове співтовариство щедро украяло нашої виключної економічної зони поблизу Зміїного, яка нам, чесно кажучи, і дарма не потрібна була, почала розробку шельфу. У видобуток нафти і газу там планується вже у цьому році інвестувати 500 мільйонів доларів.  Тупі нещасні румуни! Мусять освоювати шельф. Ми мудріші і багатші. Ми освоюємо кошти. І ніяка криза не може спинити цього процесу. Україна сильна! Україна й щедра. Ще раз хочеться подякувати МЗС і всім причетним до вікопомної перемоги під Зміїним. Як добре, що забрали у нас ту частину шельфу! Уявіть собі, ми б зараз 500 мільйонів баксів викинули б туди! А тут така ситуація, що не знаєш чим за газ з «Газпромом» розраховуватись. Кожна копійка на рахунку.
 
З огляду на те, що грошей стало трішки бракувати (процес абсолютно нормальний, він у нас триває останніх 18 років) було б непогано їх ще десь взяти. Вирішили брати все у того ж МВФа. Тільки він прикрий став – спасу нема. Подейкують, що третього траншу можуть не дати і місія МВФ може 24 червня і не приїхати. Кляті жадібні буквоїди знову знайшли якійсь сміховинні приводи про приховування інформації про стан економіки, утаємничення звітності і такі інші малозначущі формальності. От дурні! Оцінюють всілякі ВВП та сальдо. Не там дивитесь! Не в доходи дивитись треба – у видатки. Бідна країна ніколи в житті не дозволила б собі витрачати за пів року на транспорт для чиновників різних рангів 50 мільйонів гривень!  Те ж саме стосується і оцінок Ізраїлю – світова закуліса вустами міністра Ізраїлю з туризму насмілилась сказати, що ми сильно зубожіли, а, отже, нам, по-перше, не дадуть безвізового режиму, а по-друге – взагалі посольство від нас заберуть, бо навіщо нам посольство Ізраїлю, якщо туди ніхто не їздить?! А воно й правда – більшість наших, хто туди їздить – їм візи не треба. У них ізраїльський паспорт і так є. Тому, воно й правильно – навіщо у Києві те  посольство? Які візи? І тільки не треба нам втрирати, шановні, що ви посольство забираєте через нашу бідність. Ми ще всіх, як казав великий Паніковський, купимо і продамо. Але вже дорожче. Це не погроза – традиція.
 
За традицією, чергового зрадника виявила і знешкодила наша відважна прем'єрка. Йосиф Вінський активно шкодив в Мінтрансі остані два з половиною роки. Разом з Пинзеником, Єхануровим, Хорошковським і Огризком. Кажуть, 15 мільйонів гривень вдалося вчасно врятувати від Йосипа Вікентійовича. А скільки не вдалося? І хто його туди тільки поставив, казнокрада?! Однак, Йосипа Вікентійовича вигнати, як вищеназваних шкідників, не вдалось. Він сам пішов. Йосип Вікентіойвич – істота командна. А в команді, як відомо, є капітан – який останнім полишає корабель, а є й інші члени. Вони, як правило, в період плавання не помітні але полишають корабель першими, що для корабля є поганою прикметою. Свого часу Йосип Вікентійович – ну так сталось! – в числі перших пішов від Мороза. Де зараз титанік соціалізму – відомо.
 
Тепер Йосип Вікентійович іде не в числі перших. Проте, це тільки тому, що було що пакувати. Мінтранс – не передвиборча каса соціалістів. Там часу на збори треба більше. Не все в один чемодан, очевидячки, влізло.
 
Значить, на сьогоднішній день, ми маємо ситуацію повного розчарування «демократією», «демократичними цінностями» та «вільним ринком». Все це, виявляється, привело нас до кризи. Однак, я уточню: а коли демократичні принципи і вільна конкуренція у нас справді перемогли? А коли у нас був «вільний ринок»? Коли держава чітко спромоглася відділити мухи від котлет, щоб ті мухи тих котлет не їли?  Декларації відділення бізнесу від влади залишаємо у далекому 2004-му і на совісті тих, хто їх декламував. А прийшли-то декламатори, на правильних лозунгах. Тільки втілювати їх в життя не хотіли. Ніколи. Тому сьогодні народ кидається в іншу крайність і хоче уже не торжества закону і справедливості, встановлення чесних правил конкуренції і якомога більшого сприяння дотриманню цих правил, а хоче цей народ, хоча б позірного але порядку. Не проти він, цебто, диктатури. Добре, але хто ж її здійснить?! Он у білорусів є Бацька. Так у Бацьки є те, що атрофувалось у наших політиків – яйця. Мозку, правда, не набагато більше ніж у наших, але ж енергії та нахабства! Нещодавні війни Кремля з Мінськом шляхом то заборони білоруського молока, то підняттям ціни на газ, показали, що реально Ляксандр Григоріч сам крутить «старшим братом» в яку хоче сторону. Питаю себе: до якого стану треба довести, врешті-решт наших, щоб вони спромоглись щось протиставити тиску на себе? Це що, також треба довести Нафтогаз до банкрутства і віддати трубу, щоб потім ставати в позицію і, ображено копилячи губи, погрожувати ввести додатковий митний контроль на кордоні? Ехе-хе, з Бацькою так церемоняться, бо його сковирнеш – все посиплеться і тоді клопотів не оберешся – реально чувак на себе всю країну зав'язав. А на наших цикни – і принишкли. Бо альтернатива є. Бо бігають наввипередки до Білокам'яної, як по свячену водицю, бігають. А Бацька не бігає. Бацька з породи незамінних. З Бацькою треба всю систему ламати.  А хто собі таке дозволить зараз? Тому Бацька переживе ще всіх цих пігмеїв і з Києва і з Москви. А у нас про диктатуру слід припинити мріяти. Не може тут бути диктатури. У нас постаті на диктатора нема.  Навіть, чисто фактурної.
 
Загалом, ситуація непогана. Раз у державі є ще що освоїти – ми проживем. Скільки ще? Не довго.  Наразі, все суспільство діє за прикладом того голови колгоспу, який планував взяти довгоносика «на слабо» - сіяв буряка все більше й більше, щоб він, клятий, вдавився. Усна народна творчість замовчує результат такого менеджменту, однак, історія показує наочно – в поєдинку довгоносика і колгоспа першим розвалився колгосп. А тоді вимер довгоносик. Бо хто ж йому посіє достатньо буряка для підтримання такої популяції? Порятунком колгоспа, отже, є два шляхи – або реформувати господарство та сіяти–садити, ще щось крім буряка, щоб довгоносику стало менше їсти. Або дустом, дустом! Хоча, з дустом, певно, не вийде. Наші довгоносики «освоять» і його. Таки треба реформувати колгосп. Голови для того треба. Голови…