Ну про главнгого елітарія всєя України я мовчу, тут всі і так знають його "трудовий" шлях.
Нагадаю лише "світлий" образ так би мовити:

 

В 1990—1992 г. — находился под следствием по ряду уголовных дел. Харьковским областным судом за групповое мошенничество (ст. 143. ч. 2 УК Украины) осуждён на 3 года с конфискацией имущества.
24 ноября 2010 принял присягу и вступил на должность Мэра г.Харькова

В 2010 году сроком на 5 лет избран руководителем Европейского еврейского совета.
Игорь Коломойский является президентом футбольного клуба Днепр (Днепропетровск), а также баскетбольного клуба "Днепр" и хоккейного клуба "Будивельник".
Состоит в браке, двое детей. Живет преимущественно в Швейцарии. Игорь Валерьевич имеет двойное гражданство – Украины и Израиля. «Я получил гражданство Израиля, уже имея гражданство Украины. Украинское законодательство и Конституция в этом случае является противоречивым, и нужно быть идиотом, чтобы этим не воспользоваться», – говорит Коломойский.

«Я из бедной семьи. Я всегда боролся с бедностью. Мы жили в домике большой семьей…  Как вам объяснить?… Ну, если пьяный идет по улице и так ударит ногой по забору – то дом развалится. Жили мы в доме на 20 квадратных метров. Спали мы на полу, на раскладушке. В доме у нас не было ни туалета, ни умывальника. Туалет был на улице, умывались мы тоже на улице, из кружки. В зрелом возрасте я опять побеждал бедность, на своих предприятиях. И сейчас я хочу передать тот опыт, который я приобрел и в жизни, и в бизнесе, чтобы принести пользу всей стране. Нельзя жить счастливым среди несчастных или богатым среди бедных. Я хочу помочь людям», – вспоминает свое детство Ахметов («Украинская правда», 20 февраля 2006 г.).
Говорят, что зарабатывать деньги он начал с Ахатем (Александром) Брагиным (Алик Грек), который жил рядом на соседней улице. Брагин имел очень серьезное влияние на Донбассе.
«Александр Сергеевич действительно был патриотом Донецкой области и очень любил свой город. Он не занимался тем, что решал, кого впустить в область, а кого – нет. Просто люди, которые приходили к нему с плохими намерениями, не имели здесь будущего», – так характеризует принципы Ахатя Брагина Ринат Леонидович (Mirror Weekly, 2000).

Кандидат технических наук, в 1987 году защитил диссертацию по проблемам разработки новых технологических схем производства трубной продукции.

Кандидатская диссертация «Наблюдение региональных технологичских схем выемного поля при разработке тонких наклонных шаров (относительно Донецко-Макеевского района Донбасса)» (Московский горный институт, 1972);
Докторская диссертация «Геомеханические основы обвалов земной поверхности над шахтами, которые могут быть ликвидированы» (Институт геотехнической механики НАН Украины).
Сопрезидент Еврейской Конфедерации Украины. В 1994-1997 гг. обвинялся в злоупотреблении служебным положением и был вынужден временно эмигрировать в Израиль.
В июне 2008-го новый скандал. Управление Госпромгорнадзора Донецкой области запретило добычу на шахте. Причина - обнаружены недостатки в соблюдении техники безопасности. По информации сотрудников Госгорпромнадзора, Звягильский сказал начальнику Донецкого горного округа этой компании: "Будешь харкать кровью и сидеть на нарах". Разразился скандал. Его замяли. Шахта работает. Жизнь продолжается.

Перелік "елітарців" та їх діяній можна продовжувати довго і довго. Ясно що в рамках ІМХо він не поміститься. Та навіть однієї книги не вистачить.
Головне (СПІЛЬНЕ) в цих елітарцях ось що:
1. Вони здебільшого з бідних або не заможних родин.
2. За часів совка значна кількість елітаріїв плідно працювали на підприємствах та отримували досить пристойну освіту!!! Є доктори та кандидати наук.
3. Значна частина елітаріїв мала проблеми з законом. Причому кримінального характеру.
4. Більшисть елітаріїв намагалась уникати відкритої політики.
5. Більшість елітаріїв фактично відірвана від культури, мови та історії українського народу.
 
Тобто з одного боку ВОНИИ  ВОЛОДІЮТЬ  ТУТ  ВСІМ, а з іншого боку відчувають себе тут чужинцями, мають інші громадянства, іншу культуру та мову.
Привсьому при тому НЕ  ВОНИ  НАМ  ПОТРІБНІ, а МИ  ЇМ   ПОТРІБНІ. Ну хтось же мусить працювати на їх числених заводах, будувати їм будинки та обробляти їх лани.
Ця "еліта" формувалась в радянсько-перебудовний період. З тими існуючими на той час умовами і реаліями. І поки українська нація розвивалась за своїми ментально-культурними законами, "еліта" вирощена на тих принципах розвивалась за своїми.
 
І тут ми зіштовхуємось з іншою проблемою.
1. Еліта відірвана від народу.
2. Не вони нам такі потрібні, а ми їм.
 
Є два виходи з цієї проблеми:
1. Вони починають інтегруватись в народ.
2. Вони починають МІНЯТИ народ (винищуючи (різними методами) місцевих і завозячи прішлих)
 
ВИСНОВОК:
Тому тепер власне вибір за нами, чи бажаємо ми щоб нас перевели нанівець, чи нам просто потрібно вигнати всю цю "еліту" (адже вона небажає рахуватись з нами), та почати розбудову власної еліти. Тобто самим творити умови для виросту еліти.
 
Нажаль висновки мого ІМХО це не маячня і не перебільшення. Щоб в цьому впевнитись достатньо почитати останні новини:
1. З Бандери, Шухевича героїв знімають.
2. Такого собі регіонала Болдерева Янукович навпаки НАГОРОДЖУЄ. Якого Болдерева?
Ну того самого котрий казав що УКРАЇНЦІВ  ПОТРІБНО  ПЕРЕСЕЛЯТИ  В  СИБІР, щоб вони там асимілювались.
 
Ну, а такі Елітарії як Табачник взагалі всю свою діяльність спрямовують на винищення української мови та культури.
 
Одразу зауважу, що я не антисиміт (ну не вважаю я євреїв чимось вищими за інших людей, тому і не антисиміт), та і моє християнське світосприйняття проти таких явищ як расизм, антисиметизм, фашизм.
Тому всі нападки в цьому напрямку відкидаю одразу і категорично.
 
То я питаю вас шановні чи я перебільшую чи не вірно оцінюю ситуацію???