Я намагаюся  душу свою не ятрити спогляданням ящика . Та все ж іноді мимоволі око чіпляється за те , що дивляться мої рідні . І що я бачу.
Фільми чимдалі частіше даються у російському перекладі подекуди й без субтитрів. Хоч для багатьох із них , я впевнений , існує український звуковий переклад бо показують їх не вперше .
Музики української теж помітно поменшало. Українська пісня  аби потрапити в ефір має бути або такою , що дискредитує нашу культуру , або безсумнівним хітом , шедевром.  Російській же попсі дорога відкрита , яким би непотребом не була пісня .
Але найбільше дратують , і не стільки наповненням , скільки форматом ігрові шоу  типу «Граєш чи не граєш» , «Інтуїція» (українська). Ведучі , які ще рік тому чудово розмовляли українською тепер ведуть  російською . Нашою мовою називають  лише рубрики і озвучують запитання . Така собі допоміжна роль. Мабуть , вони думають що це  звучить колоритно , як індіанські назви міст в потоці англійських чи іспанських слів . Мабуть саме такого становища  для нашої мови і добиваються . Але насправді звучить це все просто дебільно . До речі , російську «Інтуїцію» я дивився із задоволенням.
Талант-шоу . Де-не-де вигулькує в журі чи між ведучими український українець  . Але їхня біда ще глибша. Невже не вистачає у нас своїх  експертів і суддів. Обов’язково треба поназапрошувати іноземців (  в деяких шоу складають половину журі ) . Мабуть , це модно ,  а мені  чомусь тут бачиться комплекс національної меншовартості .
Ще недавно з’явилася низка передач про різні життєві ситуації «Не бреши мені» , «Сімейні драми» , «Зрозуміти , пробачити» . Цікаво , що на декількох каналах майже одночасно вийшли подібні шоу , а на 1+1 їх два однотипних таких ще й ідуть по два рази на день .  Ну і звичайно ж всі герої говорять на російській , навіть , якщо дія відбувається по сценарію на західній Україні .
І так далі , і тому подібне.
Питається , чим є таке телебачення відносно держави під назвою Україна ? Очевидно , диверсією . Не хочеться вірити у змову , але якось надто вже все це  співпадає в часі , стилі , власниках каналів .
За задумом російськомовність  має сприйматися як факт доконаний , природній і нормальний . Повсюдність  і масовість  створюють  ціле штучне мовне середовище . На людей , які з телевізором і радіо проводять часу більше , ніж з іншими людьми , це рівнозначно реальному потраплянню в російське місто . Треба   показати , що  майже всі українці , навіть в західній Україні ,  спілкуються російською мовою . Треба вдовбати це людям в голови , прямісінько у підсвідомість .
Для чого ж так гвалтувати мільйони українських українців ?
  Жити в реальності краще не стає , тож треба знову народ відволікти . І кидають нам давно обгризену кістку  «мовного питання» . Починають  промивання мозку . Скоріше за все , задля пом’якшення опору і галасу після прийняття нового закону "Про мови в Україні".  І ніщо не справиться з цією задачею краще , ніж славетний «зомбоящик»  – телевізор .
І цьому дуже помагає навала переважно низькопробної телепродукції.  «Українська»  неукраїнська влада почала масовану атаку  , тут не до якості .  І , по тому як зухвало і впевнено ведеться це промивання  мозків , можна здогадатися , що час нової спроби прийняття цього закону вже близький .
Ось вже і їхні шакали заворушилися .
Ще є час аби розохотити голосувати за цей закон тих , що вагаються депутатів . Прикро визнавати , але право і , навіть , життєву необхідність українців на свою ж культуру , ЗМІ , книги , кіно , телебачення , радіо треба рішуче підтвердити масовою акцією протесту (ніби це ми – національна меншина) .
Для цього кожному треба зробити кілька простих речей - встати з дивану , не пропити кілька сотень гривень і з’їздити на день до Києва за свій рахунок . А декому треба  трохи більше постаратися - все це організувати .