После 7 февраля  начался наступательный процесс отмены демократии у нас по российскому образцу. Сначала в формальность превратят выборную демократию, т.е. «голосуй не голосуй, а все равно получишь партию власти!» Потом  отменят политическую демократию, т.е. бизнес-разборки внутри правящей коалиции заменят нам привычные межпартийные состязания. Одним словом, реальных выборов не будет, реальной политики не будет, останутся одни гражданские проблемы, которые не исчезают даже тогда, когда гражданского общества нет. И зря, единственно ради перестраховки власти прессуют свободу слова, прессуют оппозиционеров – это все уже не представляет для них угрозы. Нескоро, но они это поймут и тогда сами будут приглашать Тимошенко в прямые эфиры и приговаривать: «Юля, ну приди и покритикуй нас, а то нам скушно одни чечетки слушать!».
 
     После последнего всплеска перевозбуждения политзависимых перед местными выборами и здесь на ДД наступит уныние и апатия, исход политзависимых граждан. Завершается цикл политической жизни украинской нации. Украинская политика обречена на умирание, последние ветки дерева украинской политической демократии засыхают  или отпиливаются. Все дискредитировано, все элементы политической системы себя успели опозорить и угробить. В этой стране нет ничего серьезного, кроме эксплуатации человека человеком. Сначала хотел написать «кроме зарабатывания денег», но вовремя остановился, ибо в этой стране деньги не зарабатывают, а заколачивают. Мы просто опускаемся на то дно, которого достойны. Демократии у нас уже нет, «она утонула», сказал бы ВВП.  Сейчас мы пожинаем плоды фальшивой демократии, в которую игрались у себя  два предыдущих десятилетия. Расплата будет жесткой и мучительной. Сейчас остается только ждать, когда и какими катаклизмами начнется новый цикл политической жизни украинской нации. Пока что мои призывы к подготовке первичных структур для формирования идейных и организационных основ будущего цикла политической жизни украинской нации не находят понимания, у нас не привыкли работать на перспективу, все жуют подножный политический корм.  Все озабочены последними конвульсиями украинской политики, они надеются ее еще оживить, титаны.
 
   Українська нація зараз находиться в такому зазомбованому, такому пошматованому, дезорієнтованому стані, що вона не доросла до політичної діяльності. Українська політика зараз мертва, оживити її просто так не вийде. Українська нація повинна пройти через горнило громадянського становлення і лише тоді вона зможе мати справжні політичні партії, справжніх політичних лідерів. До цього часу любі спроби вести політичну діяльність серед українців перетворювались в бутафорію, в комізм, в натуральне шахрайство. Тому українцям тепер потрібно з пару років утриматись від будь якої політичної діяльності. Сьогодні  це прозвучить як авангардистська маячня, а післязавтра – як звичайна думка.  Не тіштесь думкою про місцеві вибори, це як хазяїн купив квартиру, зробив ремонт, завіз меблі, а тепер йому ще треба купити килимок, щоб постелити біля вхідних дверей. Для нової влади місцеве самоврядування - це такий собі килимок, в який час від часу потрібно витирати ноги, не більше.
 
   Поведінка української нації вже давно нагадує поведінку курки, якій щойно відрубали голову: такі ж бездумні конвульсії, шарахання в різні сторони, стрибки туди-сюди невідомо куди. Нація  заплуталась в своєму подвійному житті між офіційним та неофіційним, між легальним та тіньовим і ця подвійність давно перевернула все наше суспільне життя вверх дном. Пора пришити український нації свіжу голову, щоб нація могла тверезо думати, дивитись  вперед, а не під ноги, на перспективу, адекватно сприймати себе та оточуючий світ. Пора полишити свій дитячий розум і думати, що Історія нам винна щасливе майбутнє, нічого вона нам не винна і нічого доброго не готує, що самі собі зробимо  - то і будемо мати. А перспетиву мають лише нації, які орієнтуються на передові, авангардні технології соціальної діяльності.  Ті ж нації, які плетуться в хвості очевидних, банальних істин, вони набираються лише проблем та відсталості. Думаю, що мої натяки достатньо прозорі для всіх нас.
 
       Чому я прохолодно відношусь до критики діючої влади з позицій опозиції?
-Тому що діюча влада проводить ту ж саму політику корупції та нівечення прав громадян, що й попередні наші влади, тільки в більш грубій, брутальній, концентрованій формі. Інша справа, що кількість порушень закону  діючою владою перетворює  їх в нову якість. Коли опозиція зараз критикує нову владу, вона повсякчас наражається на обґрунтовану відсіч влади – «самі такі були» і далі йде перелік подібних порушень попередньої влади. В результаті, весь ефект критики дій влади в очах народу гаситься процентів на 80. Тому я вважаю більш продуктивним аналізувати і критикувати всю систему української державності останніх двадцяти років, а не висмикувати її фінальний фрагмент і порівнювати з фрагментом попереднім.
 

        В последнее время по ТВ-каналам и прочим экспертным устам растекается такая комфортная для уха общественности мысль, что в Украине-де нельзя установить диктатуру, ибо нефтедолларов нет и вольнолюбивые традиции украинского народа не позволят. Спешу вас обрадовать: все это миф-амортизатор, приживется диктатура у нас по самое немогу. И без нефтедолларов скукожит наш народец-тараканец  свою потребительскую корзину до любого рекордного уровня, благо, историческая память о лишениях  30-х,   40-х, и, тем более, о 90-х годах прошлого столетия выпрыгивает из подсознания по первому требованию. А насчет вольнолюбивого украинского народа, то я не спорю, только где этот народ найти, кругом один сброд и дезориентированная толпа, а не народ. Так что кроме убаюкивания, нет у этой мысли никакого рационального зерна.
   Это исторический парадокс: при коммунистической диктатуре украинский национал-патриотизм сохранялся в свежезаконсервированном виде, как огурчик в банке под давлением и без доступа кислорода. Стоило прийти независимости - и горе-патриоты типа костенка, зайца и прочих  кендзеров своей гнилой, продажной сущностью разложили украинский национализм и патриотизм лучше  всяких кремлевских спецопераций. Итого, через двадцать лет независимости наш патриотизм превратился в какую-то бульварно-лубочную бутафорию, лишенную  всякой воли и целеустремленности.