«...Ей, Панове Енерали,
Чому ж єсьте так оспали!
І ви, Панство Полковники,
Без жадноі політики,
Озмітеся всі за руки,
Не допустіть гіркой муки
Матці своій больш терпіти!
Нуте врагів, нуте бити!
Самопали набивайте,
Острих шабель добувайте,
А за віру хоч умріте,
І вольностей бороніте!
Нехай вічна буде слава,
Же през шаблі маєм права!»
Поезія Гетьмана Івана Мазепи «Дума ілі пісня» написана 1698 році.
 
Хвала тобі, керманичу, й подяка
за «мирний план», що ти подарував –
поцілувати ворога у сраку,
щоб він за це на нас не нападав!
 
Хай підставляють москаляки вперті
своє кацапське засране амбре!
Ми зацілуєм ворога до смерті,
якщо шаблюка гостра не бере!
 
Хвала за те, що сидимо в окопі
За твій наказ геройський – НЄ СТРЄЛЯТЬ!
Бо тільки так опинимось в Європі,
коли не склеїм ласт, їбена мать!
 
Тобі, сокОле, українці вірять,
бо ти ж в житті ніколи не брехав!
Бо ти заради нас, заради миру
пів-України москалям віддав!
 
А нумо, хлопці, заспіваймо хором!
Прославімо гетьманскії діла!
Хвала тобі за суперпрокурорів,
та за банкіршу, мать її, хвала!
 
Уклін тобі від усього Майдану
за грандіозні звершення твої!
Хай підставляє Путін дупу срану!
Ми дружно поцілуємо її!