Всі ми пам’ятаємо, а дехто з нас, можливо, і співає, пісню Александри Пахмутової і Ніколая Добронравова «Беловежская Пуща».
Чарівна пісня російською мовою про білоруські заповідні ліси!
 
А що, в Україні нема заповідників? Ще й як є! Настільки є, що навіть деяким громадянам їх вистачає. Аби житло своє там облаштувати.
 
Від імені одного з отих щасливчиків і з’явилася така собі невеличка балада (прохання поки що не плутати з баландою!) на видатну музику Пахмутової.
 

 
Заповідні поля, заповідні луки,
Для життя в Україні найкращі умови.
Але як же мені ти даєшся взнаки -
Межигір’я чудове, Межигір’я чудове.
 
Працював, мов той віл, - кільканадцять робіт!
Не купляв ні собі, ані жінці обнови,
Всі квартири продав, щоб придбати собі
Межигір’я чудове, Межигір’я чудове.
 
Я тут струсів завів, клуб для гольфа і сад,
Пацанів запросив на відверті розмови.
Нестор важко зітхає і заздрить Рінат -
Межигір’я чудове, Межигір’я чудове.
 
Коли я був прем’єр – не ловив тоді гав,
Тож базар хай фільтрує та Юлька бомжова,
І не сміє казати, що нібито вкрав
Межигір’я чудове, Межигір’я чудове.
 
Ганці Герман потрібно тепер наказать,
Щоб заткнула роти журналюгам фуфловим!
Бо ні в якому разі не хочу віддать
Межигір’я чудове, Межигір’я чудове.
                      
                         ***
Шановні колеги! Я радий тому, що Вам сподобались віршики. А колега CLIO навіть підказав продовження.
Додаю ще дві строфи, які відтворюють його ідею.
 
Два рази відсидів, третій раз обійшлось,
КДБ захистив, ще й земляк БерегОвий,
Дядько Люськи поміг – в «Справі» ксив не знайшлось,
Межигір’я чудове, Межигір’я чудове.
 
Знову я при дєлах і завжди при чинах,
Ще й від Тезки я маю акцепт «на довір’я».
То ж не дайте, братки, щоб бомжиха Вона
Закопала мене посеред Межигір’я...
  
                          ***