Вчорашній «бенефіс» Коломойського на 1+1 не те щоб розчарував, я ніколи не був ним зачарований, а, скажімо так, засмутив.
 
Єдиний з олігархів, хто зробив внесок в оборону країни, причому внесок чималий. Бунтівний «губернатор», який зробив Дніпропетровщину надійним форпостом проти Лугандонії. І не так вже важливо, що при цьому він керувався власними бізнес-інтересами, важливо, що ці інтереси співпали з інтересами країни. Його попередні жорсткі висловлювання стосовно ОЗУ Єремєєва та кришування корупціонерів найвищими посадовими особами держави вселяли певну надію. Надію на те, що серед олігархів з’явилась тверезо мисляча людина, яка хоче змінити СИСТЕМУ. Систему олігархії на систему цивілізованого капіталізму, за якої бізнес почувється більш комфортно і більш захищеним.
 
У соцмережах навіть з’явився проект тандему Коломойський – Тимошенко. І треба сказати, не такий вже й фантастичний. У будь-якому разі, на етапі створення Порошенком вертикалі влади, нашпигованої регіоналами та пострегіоналами, вони могли бути ситуативними союзниками.
 
Та враз усе змінилося. І річ не в тім, що Коломойський подав у відставку. А в тому, що вчорашня ода Коломойського «дорогому Петру Олексійовичу» звела нанівець цю надію. А зарахування до числа патріотів Ахметова та Вілкула – це взагалі вищий пілотаж. Схоже, що протистояння переходить у звичний режим «під ковдрою». А це вже має мало спільного з інтересами країни.
 
Цікаво, що вплинуло на рішення екс-бунтівника? Пропозиція, від якої неможливо відмовитись, чи попередження,яке неможливо ігнорувати?