Згадалося дитяче –
 
«Розовиє ліца -
рєвОльвєр жолт.
Моя міліция -
Мєня бєрєжот».
 
Я в тому сенсі, що з часів тотального барабанного стука піонерії колор морди міліцейського ліца так і не змінив свого ніжно-поросячого відтінку. В даному випадку я про геращенка.
Чого саме його я згадав проти ночі? – А це він своїми філейними устами розкатав по нету чергову вербальну перлину. Наш ментокрило-перепончатий златоуст каже, що в камуфляжі ходити - непрілічно. Тіпа, переодягатися треба, коли приперся зі свого фронту на ротацію, аби не псувати своїм плямисто-зеленим окрасом елегантний бутіково-кафешний інтер’єр міста Києва.
І взагалі: мужчина в камуфляжі?.. під час війни???... Це виглядає підозріло. Настільки підозріло, що бдітельна суддя Маліновська віддала ментам наказ вломитися з обшуком до Богдана Тицького, який приїхав з Пісків. Причина? – а він в камуфляжі ходить. Там, кажуть, у сусідів на цей окрас спрацювала совкова залоза внутрішньої секреції, от вони і капнули дрібним почерком «куди треба».
Що на це скажеш? - Респект юним дзержинцям сорокових років випуску! Цікаво, якщо не дай боже, звісно, але – якщо в Київ прийдуть кадирівці і почнуть традиційно вирізати місцевих баранів, то оці стукачі будуть звати геращенка з маліновською на допомогу чи таки благати Богдана Тицького про захист? Чомусь подумалося, що Геращенко з Маліновською одні з перших ломануть на захід сонця з печальним криком «курли-курли!..», якщо Київ почує братське вітання з Кавказу – «Аллах акбар!» А втім, може я й помиляюся. Може Геращенко візьме в руки автомат і вирішить загинути на барикадах… Хто його зна…
Але не один Геращенко у нас такий ортодоксальний фанат цивільного дрес-коду на вулицях Києва.
Знайомтеся, киянин у першому поколінні - Усама Кафа. Цей кошерний арап прибув до нас з Дамаска. Вже не знаю, чим йому не сподобалася рідна сирійщина. Кажуть, що там у них з 2011 року буйно розквітає Арабська весна, і наче передвісником тієї буйної квітучості знову ж таки виступає наш скромний недомірок путін. І при таких розкладах цей Усама-ібн-Путін-аль-Кафа мусив би обв’язатися чимось тротилоеквівалентним і рванути себе во славу якого-небудь господа на вибір з авраамічної трійці. І всім було би добре. Але Усама вирішив не воювати за власну батьківщину а перебратися до нашого Києва. В Києві Усамчик довго метикував, як заробляти собі на прісні хліби і сушені оливи – піти на будівництво різноробочим, підмітати вулиці чи зайнятися ресторанним бізнесом і таки зупинився на ресторанах. І так у нього це діло поперло, що на даний момент - хвала Ієгові! - Усама вже має 15 (!) генделиків у православному Києві.
http://lkafa-cafe.com.ua/places/
Але, вочевидь, сирійська стрілянина нанесла якийсь психологічний шрам на тонкорунну психіку Усами. І він став ортодоксальним пацифістом. Настільки ортодоксальним, що забороняє пускати у свої генделики людей у військовій формі.
І оце в ніч на третє березня Андрій, боєць 93 бригади (стоїть в Пісках і тримала ДАП, хто не в курсі) вирішив зайти з товаришем в генделик «L`Kafa Cafe» на Мишуги, 7. Але дорогу йому рішуче загородили товстолобики з охорони і сказали, що поява в залі людини у військовій формі буде заважати відпочивати людям. Отак от і сказали. І виставили людину у військовій формі на вулицю. Ще раз нагадую: у нас йде війна, а ресторанний бізнес слабо розвивається під мінометними обстрілами на розвалинах. Як от у тих же Пісках чи Дебальцевому – ні одного працюючого генделика.
Так ось: я хочу, щоби ублюдок Усама Кафа поїхав на свою батьківщину, в Сирію, і зі зброєю в руках відстояв своє право мирно займатися ресторанним бізнесом в Дамаську. Або загинув в бою. Там вже як складеться. Але я хочу, щоби він валив нахер з моєї України.
Я хочу, щоби всі його генделики позакривалися.
Я хочу, щоби «люди», яким воїн у формі заважає розважатися, сказали самі про це відкрито. Я хочу знати всіх поіменно і бачити їх морди.
Тому що я злопам’ятний.
 
На фото - Усамчик. Собствєнной пєрсоной.