Я до останнього виправдовувала Порошенка, я до останнього намагалася знайти хоч якусь логіку в його діях. Я щиро вірила, що він - людина нового часу і саме з ним Україна переможе. Переможе. Не сумніваюся. Тільки Президент тут ні до чого. Ви знаєте, після вчорашньої розмови з хлопцями, які поврнулися з АТО, навіть Президентом його назвати соромно. Все - від носків і до камуфляжу наші чоловіки купують самі. Вони купують собі елементарні речі, щоб йти у бій і ризикувати життям заради країни, якій на них глибоко наплювати. В гробу вона їх бачила. І таки, як це не сумно, бачить.
Жах.
Серце розривається від того, що ми знову нікому не потрібні.
Тепер я чудово розумію хлопців із Заходу, які ухиляються від призову. Скільки їм ще тягнути за собою Схід, що впирається? Навіщо їм цей Донбас, от мені він нафіг не потрібен. Це збіговисько виродків зі зброєю і купа всього зруйнованого. Мені він і цілий і мирний був абсолютно не потрібний. Я втомилася слухати заклинання влади про цілісність.
Бачу недолуге керівництво, набивання кишень, якісь мутні гешефти, незрозуміла війна-ато, Муженко-скотину зі своєю коронною фразою "Боїв з підрозділами регулярних військ РФ ми не ведемо". А ті п'ять тисяч громадян РФ, про які говорить російський правозахисник Олена Васильєва, вони що? просто підсковзнулися на банані?! Президент годує Рашку цукерками і каже, що це  - агресор, так поклади туди отруту тоді .. набридли ці ігрища. Якби не волонтери і добровольці, війна була б на кордоні Західної України. Там би їх зупинили.Не знаю, може, краще щоб батальйони пішли в Київ та викинули Порошенко... бо увесь цей шабаш триватиме довго, потім, після ще тисяч загиблих вони-таки приберуть його, все це буде. Так може краще відразу? Там гинуть люди, а ці тут звіздять і бундючаться. Дешевки. Система не поламана. Прапори по півкілометра тягають, вишиванки, паради і пуста балаканина. Купа чиновників, море міністерств і ніхто нічого не робить! І якщо смерті наших хлопців- це для них статистика, нехай забираються геть і прийдуть ті, яким це біль.