„О другій годині ночі 7 березня з Бориспільського аеропорту в Сполучені Штати був відправлений український золотий запас і велика кількість цінностей, включаючи золото скіфів. США будуть сприяти одержанню Україною кредиту МВФ і цінності виступають у якості гарантії. Всі ці дії були засекречені, але все вийшло інакше, всі дані вдалося виявити і декому передати. А зараз треба, так би мовити, бити у всі дзвони.” http://lifenews.ru/news/129063
 

П’ятирічний син, наслухавшись розповідей про скарби сірогозьких курганів, з совочком і відеречком відправився шукати скарби, зариті в Харкові. За відсутності курганів, довелося копати землю під черемхою за будинком. Його приятель з будинку напроти теж перейнявся пошуком скіфського золота і вже через десять хвилин ще один шукач скарбів почав власні розкопки біля входу в свій під’їзд. Переконавшись, що справа ця важка і не обов’язково успішна, обоє вже за півгодини зайнялися цікавішими справами.
 
Директор Ермітажу Михайло Борисович Піотровський мав у десять разів більше років і в тисячі разів менше наївності, коли перейнявся долею скіфських скарбів в Україні. Невідомі особи зі слів невідомих осіб оприлюднили інформацію, що з України вивезли музейні скарби до США як заставу під кредити. Далі такі ж невідомі особи зі слів ще менш відомих осіб сповістили, що Яценюк в ручному багажі повіз у США продавати безцінну скіфську пектораль. Не маючи сил терпіти укаїнське варварство, пан Піотровський виступив з заявою про наміри: Ермітаж згоден прихистити скіфське золото в Ермітажі, бо в Ермітажі завжди дуже цінували археологічні надбання Криму. При цьому скромно промовчав про безслідне зникнення у 2006 році з Російського сховища Ермітажу більше двохсот ювелірних виробів.
Сон розуму народжує потвор: стрічки новин з Росії повідомляють, що скіфське золото пішло на зуби хунті, стало заставою під кредити, просто розкрадене приватними колекціонерами... Щоб викликати максимальне збудження обивателя, новини ілюструються золотими експонатами як з російських, так і українських музеїв, які щасливо залишаються на місцях постійної експозиції, і навіть фрагментами чи цілісними зображеннями відомої всьому світу скіфської пекторалі, яка після щасливого повернення з Росії ніколи не покидала територію України.
 
Так про що ґвалт? Річ у тому, що 7 лютого цього року  в археологічному музеї Амстердамського університету відкрилася виставка „Крим: золото і таємниці Чорного моря”, для якої надали експонати:
- Музей історичних дорогоцінностей України (10 експонатів: скіфський меч, ножни, шолом, предмети оздоблення одягу, сережки, фібула у вигляді дельфіна - страхова вартість 11,4 млн. євро);
- Центральний музей Тавриди в Сімферополі (150 експонатів: навершя скіфське, бронзовий котел, деталі вуздечки, алтар  - страхова вартість 172 тис. євро);
- Керченський історико-культурний заповідник (190 предметів: ювелірні прикраси, надгробок, антична скульптура, теракота, кераміка – страхова вартість 696 тис. євро);
- Бахчисарайський історико-культурний заповідник (200 експонатів: посуд, прикраси для одягу, персні, сережки, мечі, деталі щитів -  страхова вартість 400 тис. євро);
- Національний заповідник Херсонес Таврійський з Севастополя (28 предметів з мармуру, вапняку, фрагменти кераміки – страхова вартість 170 тис. євро).
Загальна страхова вартість виставки 12 мільйонів 838 тисяч євро, вартість наданої кримської колекції – 1 мільйон 438 тисяч євро.
 
Після окупації Криму Москва оголосила експонати з кримських музеїв своїми і вимагає повернути їх у власність Росії – скарби скіфських курганів Криму повинні зберігатися там, де вони були знайдені. Чотири кримські музеї 14 листопада цього року подали колективний судовий позов до Амстердаму, в якому вимагають повернути експонати в Крим. Щоб збільшити шанси виграти позов, жоден з цих музей не пройшов перереєстрацію в Росії і досі залишаються юридичними особами України. Росія задіяла всі правові і пропагандистські механізми у боротьбі за скіфські скарби.
Нідерланди не визнають анексію Криму, але й не заперечують, що музейні експонати слід повернути музеям. Згідно з українським законодавством, надані для виставки музейні цінності належать державі Україна. Доля колекції з кримських музеїв буде вирішена в суді, а до цього часу кримські експонати перебувають на зберіганні в археологічному музеї Амстердамського університету. У вересні до Києва повернулася лише колекція з Музею історичних дорогоцінностей. А 20 – 22 листопада решта експозиції демонтована в присутності представників кримських музеїв під звуковий супровід гнівних промов російських ЗМІ.
 
Україна скромно мовчить. А можливо варто б підняти питання про скіфську колекцію Ермітажу, десять відсотків якої складають скарби кримських курганів. Чи не слід повернути їх у музеї Криму. Або підняти питання про те, чому в  Ермітажі знаходяться скарби з кургану Солоха (Запорізька область), з Краснокутського кургану (Дніпропетровська область), з кургану Чортомлик (Дніпропетровська область).

Золотий гребінь і фіала з кургану Солоха (Запорізька обл.), зберігаються в Ермітажі
 
.
Срібна амфора з кургану Чортомлик (Дніпропетровська обл.), золоті прикраси з кургану Велика Цимбалка (Запорізька обл.), зберігаються в Ермітажі
 
Зрештою маю особистий рахунок до Росії: від Ермітажу – вимагаю повернути Україні скарби, знайдені у кургані Огуз на моїй рідній Сірогозщині, від Державного Історичного музею (м.Москва) – вимагаю повернути Україні скарби з кургану Козел, який знаходиться в дев”яти кілометрах від мого рідного дому. Скіфські скарби повинні зберігатися там, де вони знайдені... Чи в Росії? Чи скіфську сторінку історії моєї Батьківщини теж привласнила собі Московія?

Курган Огуз (Херсонська обл.), Державний Історичний музей (м.Москва)
 
Невмирущі інстинкти грабіжника Попандопуло: „Так, это тебе. Это мне. Это опять тебе. Это обратно тебе. Это все время тебе. Что ты хапаешь? Что ты хапаешь? Не, я такой фасон не ношу. Я себя не обделил?” https://www.youtube.com/watch?v=Zu73O09WGVg