Початок тут: http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/24232.phtml
 
...Ракети, що перша, що друга, закрутились, як собаки з розгону, наслідуючи неймовірний пілотаж Гончаренка, та вік ракет виявився закоротким, а маневренність заслабка і через дві-три секунди десь у верхньому від Гончаренка небі обі самоліквідувались. (Пізніше ангел-стажер божився, що він там ні при чому).
А Гончаренка ковбасило. Змішались піт з чола, кров з носу, звідти ж і шмарклі, а в голові серед того бедламу чути тільки голос бортової "няні": висота 7000, 6500, 6000, 5500...Навалившись на штурвал і вирівнявшись опинився, о дива повітряного бою, позаду пари російських мігів.
- А-а-а, - захрипів, відклацуючи великим пальцем правої запобіжник авіагармати. Та чи так макітриться в голові, чи хтось хилитає цілевказівник і вагається рука на гашетці.
- Дякую, друже, - озвався до стажера ангел Соколовського.
У кого стажуєшся ? У Санти Клари ? Знаєш про неї що-небудь ? Пліткують? Наплюй, нормальна вона свята. В мирському житті була королівною. Король, як то в них водиться, був деспот і бабій. А вона ? А вона в подолі, ховаючись від короля, носила злидоті харчі з королівського банкету. Королю донесли і раз він застукав. А-ну, каже,  покажи, що в тебе подолі ? - Квіти, каже вона. Розвернула, а там і справді букет червоних троянд. А то був ще випадок. Король коханок мав на правому березі ріки. А резиденція на лівому. Мостів тоді не було. То ж король, відправляючись на правий берег, забороняв під страхом смерті човнярам перевозити королеву через річку. То й що ти думаєш ?! Як їй дуже вже допекло, зняла з голову хустину, кинула на воду і пішла. Ой, вибач, справи...
  Звідкись з землі, проштрикнула важкі хмари блискавка і вдарила в літак Соколовського. Літак заполум"янів, задимів і понісся до землі в останній путь. За ним,- здогадався Гончаренко і пірнув в ядучий шлейф. Вище, над шлейфом розквітла квітка парашуту катапультованого Соколовського. Кузьмін щез в нічному мороку.
- Ми збили його !!!
- Молодці, гвардійці !
Через хвилину.
- Кого збили ?! Дебіли !!! Ви ж Соколовського збили !!!
Гончаренко випірнув з диму на висоті 500 метрів. Отак і підемо, дідька лисого ви мене піймаєте.
От, знову не про мене, зажурився стажер.
Москва, Генштаб.
- Ми його загубили! Тривога всім боєчастинам ПВО, ВПС Західного і Центрального військових округів !
- на связку Брідлав, вони ведуть його із супутника, просить дозволу на проліт територією РФ
- Дайте мені Самого ! Ви вважаєте ?! Привід ? Для вторгнення ? Ясно, ага, добре, відмова Брідлову ! Шукати! Шукати!Шукати! Збити любою ціною! Голови полетять у всіх !
Роз"їзд 306 км, Орловська область.
Будочник Потапов зняв окуляри, акуратно поправив закладку в томику Чехова, запалив цигарку і вийшов справити малу нужду. Мала нужда справлялась тут же , біля залізничного полотна, метрах в десяти. Зненацька з"явився наростаючий гул. Потапов задер голову і побачив прямо над собою в страшній близкості МІГ-29.
- Твоюмать, - видохнув і косо, невміло, перехрестився лівою, вільною від справи, рукою.
Москва, Генштаб.
- РВСН, 30-хвилинна готовність ! Всім АПЛ - вскрити пакети "Ч" !
Через хвилину.
- Вашінгтон, Пентагон.
- Увага всім! План "RED-RUS-1", хвилинна готовність !
Москва, Рижське шоссе.
Кобзон - Жиріновському.
- Ти де ? В бані ? Стрибай в трюселя і вали з міста ! Хохли збісились, летять бомбить Москву ! Який обсохну ! Поки я тут в пробці стою, мимо мене, по зустрічній пролетіло щонайменше десять синіх відерок, і всі, чуєш, всі, на виїзд !
Москва, Ново-Огарєво.
Путін, Аліна, групка охоронців біля ліфта в підземний бункер. Путін вичікувально дивиться на начальника охорони.
- Пора, кидає, той, відключачи рацію, атака можлива в будь-яку мить. Аліна припадає до грудей. - а я ?! Путін кидає сталевий погляд. Дужі руки охоронців, відриваючи Аліну, підхоплюють Путіна і вскакують в кабіну. Швидкохідний літф тут же зникає в безодні. Знадвору доноситься декілька пострілів. В приміщення вриваються охоронці кільця "Б".
- Де він ?!
- До трансформатора ! Рубай фазу!
- Розкручуйте шланги від гідранта, будемо виливати, як суслика!
- Накиньте хтось бушлата на трубу станції регенерації повітря !
Метушня. Біганина.
Село Успєнка, Тульської області.
Черга пасти череду сьогодні випадала Міхєю. Міхєй, хвицяючи батогом, гонить корів пасікою до старого, покинутого аеродрому. Там, серед, покришених бетонних плит, буйно проросла трава. Передня, Майка, зупинилися. Міхєй підійшов ближче розгледіти причину. Майка звучно обнюхувала крило літака і збиралася от-от облизати шершавим язиком росу з закрилку. О, діла, крякнув Міхєй, звідки ж ти тут взявся, МІГ, та щей 29-й. Скільки дотягнувся Міхєй постукав по обшивці кабіни.
- Ей. воєнний, підйом !
Дарма. Підклавши гермошльом під висок в кабіні міцно спав капітан військово-повітряних сил України Артем Гончаренко. Спить Гончаренко і не бачить і не чує, як біжить просікою і кричить Міхєїха - Міхєй ! Міхєй! Біда ! З ранку по телевізору йшло "Лебедино озеро", а зараз, то, взагалі, заставка "не забудьте виключити телевізор"...
Спить Гончаренко і не бачить, і не чує, як вмостившись на крило строчить свій перший звіт ангел-стажер.
Спить Гончаренко. І сниться йому,як ідуть вони з Олею Флотським бульваром (як тоді ), рання весна, калюжі скрізь. Оля вириває руку, обходить ті калюжі в гордій самотності, вискакує на бордюр, цокає каблучками,.., о, зламала ! Гнівається на Гончаренка. Свариться. Погрожує, що завтра же поїде до мами в Люботин. Та Гончаренко тільки сміється. Гончаренко поблажливий. Гончаренко щасливий. Ще б. В кишені у Гончаренка ключі від вчора отриманої кімнати в гуртожитку, на плечах лейтенанські погони з новенькими зірочками і поряд, поряд (!) найкраща із жінок, а як для нього-однолюба, то й єдина на все життя. І він прощає їй ті вибрики.
Він прощає їй все.
Спить Гончаренко. І посміхається уві сні.
 

   ...звучить "Адажіо" Альбіноні, ролі виконували, Санта Клара - Моніка Белуччі, етсетера, етсетера...
 
                                                                    КІНЕЦЬ ФІЛЬМУ