Вони зустрілися на сходах КПП учбово-тренувального центру. Півгодини тому ангел-стажер вислухав останні настанови керівника переддипломної практики, завкафедрою "ангельскої справи" пані Санти Клари, відкрив ляду в одному з численних отворів в небесній сфері, випорхнув і тут же опинився на троутарі однієї із вулиць, одного з міст на півдні України. Був вечір. Попереду йшли дві дівчини. Саме в момент приземлення стажера, в однієї з них, білявки, зламався каблук. Зупинилися.
- О мама мія, завжди з тобою щось приключається, - нервувала та, друга. Білявка винувато мовчала.
- Донести ? - протягнув руки майбутній ангел.
- Аж до Флотського бульвару?  - сумно пожартувала бідолашна.
- Та хоч на край світу, - почав було стажер, аж тут почувся голос Санти Клари: - стажере, не лізь на поле конкурентів, не відволікайся і кроком руш до місця призначення. Стажер смиренно телепортувався в точку зустрічі з "котрагентом".
Гончаренко півгодини тому, змінившись з бойового чергування, заскочивши в "Сотку" за тортом і букетом, поспішав ланосом додому. Сьогодні, у Олі, у жінки, день народження. Встромляючи ключа в двері, чув, як зсередини лунала музика (хриплий баритон давав жару - "ах какіє ти говоріла слова..") , розумів, що свято вже почалося. З прихожої було видно стіл, гостей. Оля з Хлусом сиділи спиною до дверей. Хлус закинув руку Олі на плече, про щось говорив. Помітивши Гончаренка, руку зняв, розплився в дружелюбній посмішці. Обернулась і Оля.
- А, Гончаренко, заходь. Та було запізно. Гончаренко встиг перехопити погляд олиних очей. Погляд очей, які за мить до цього дивились на Хлуса і за інерцією виказали йому те, що йому не адресувалось. Кивнув головою, зараз, мовляв, тільки руки помию, поклав подарунки на тумбу для взуття і непомітно вийшов.
Хлуса, однокурсника, перевели (чи вивели) недавно з Бельбеку. Був вже жонатий, мав двоє дітей, жінку-красуню, а в іншому такий. як і був, не змінився, зухвалий, самовпевнений. По службі зустрічались майже щодня. Спитав якось і про Олю. Обережно (чи так здалося ?).
- Приходь на день народження, там і побачитесь - відповів байдуже. Байдуже, бо вже перегоріло все.  
Олю "відкрив" Хлус. Навчаючись на останньому курсі інституту ВПС, вбивали час недільного звільнення в якійсь другорядній кав"ярні.
- Ти поглянь, яка цаца за столиком біля вікна. Пішли "знімемо". "Знімемо" в їхній курсантській парі друзів, означало,  запрошення Гончаренка до асистування в сольному номері Хлуса. Гончаренко, вірний, сором"язливий Санчо-Панса зі звичайною жертовністю погодився. І з того дня почалося. Хлус зустрічається з Олею, Гончаренко йде поряд до моменту, поки не відчує свою зайвість. З певного часу Хлус втратив потребу в споглядачеві його подвигів і ходив до Олі сам-один. Справа йшла до весілля. І тут випуск. А Олі немає. Хлус здвигнув плечима -нема, то й нема, у нас з нею все, кінчено. Гончаренко не вняв тому віри і знайшов Олю на другий день. Оля сиділа заплакана, але Гончаренкові зраділа.
- Він сказав, що в нього нещодавно померла бабця і він рік не буде женитися. Але це все, Гончаренко, я відчуваю, це все.
- Яка бабця ?! Що він городить ?! -вскипів Гончаренко. Рвонувся, щоб бігти, бити мерезенну хлусову пику.
Та Оля схопила Гончаренка за руки, повисла.
- Не кидай мене, Гончаренко. Забери мене з собою. Я знаю, ти любиш мене Гончаренко. І я тебе полюблю. Правда, Гончаренко. Ти хороший Гончаренко. А я тобі дружиною стану. От побачиш, найкращою.
  ...Гончаренко скрипнув ручником, поспішно вийшов з Ланоса.
- О, Гончаренко, забув щось ? - старший на КПП.
- Угу, забув. В цей час старшому зателефонували, - " я тобі казала ?!" - хтось розривався в слухавку. Поряд в кімнаті відпочинку різалась в клабера група пілотів БЧ. В прочинені двері підполковник Костюк запримітив Гончаренка, збирався щось спитати, але тут же призивом "гони дев"ятку !" був повернутий в актуальну реальність.
По всьому складалося, що стажер встиг вчасно і вже приступив до роботи.
Поки Гончаренко вмощувався в кабіну годину тому переданого в БЧ Коломійцю МІГа-29, ніхто уваги на те не звертав. А вже коли почав вирулювати на злітну, побігли всі служиві. Замахали руками. Костюк скочив в грузовик-заправник, з наміром гайнути напереріз. Пізно хлопці. Розгін. Відрив. Не скільки бачив, скільки знав, що далі йдуть квадрати полів.
- Гончаренко ?! Ти здурів ?! Куди ти ?!
- От я їм зараз всім покажу !.... і відключив радіозв"язок.
- Боєкомплект - повний !!! Пальне - під зав"язку ! Та хіба хтось знав ? Та хто б міг подумати - кричало аеродромне начальство комусь поважнішому.
15 хвилин польоту. Висота - 9000, швидкість - 1200. Курс - північно-східний. "Ах какіє ти говоріла слова..." - наспівує Гончаренко. А далі тексту й не знає.
Київ. Генштаб МОУ.
Всім підрозділам ПВО - Тривога ! Ідентифікуємо ціль - МІГ-29. Ймовірний курс  північно- схід.
20 хвилин польоту.
Брюссель. Штаб-квартира НАТО. Південній групі в Туреччині.
-Бачите?
-Бачимо.
-Дістанете?
-Вже ні.
Брюссель. Штаб-квартира НАТО. Авіазагону в Балтії.
-Перехопите?
-Без проблем. Тільки треба дозвіл від росіян на проліт над ними.
Харківська область. Люботин. Дивізіон БУК-М.
Старший лейтенант Гацура.
-Ціль бачу.
Сержант Петренко - та це ж наш, товстарлей !
Зараз перепитаю, що робити.
-Перший! Перший ! Перший! От чорт, пропав зв"язок.
Отак завжди, похнюпився ангел-стажер, комусь лаври, а комусь - моральна сатисфакція.
Все Петренко, сушимо сухарі, вислизнув з діапазону...
Білгородська область, Грайворон. Полк винищувальної авіацїї ВС РФ.
- Соколовський, Кузьмін, виліт! Ловимо хохла на 29-ці, гасимо, вертаємось і доповідаємо. ЗРК - на підстраховці.
Летить Гончаренко. З"їв би щось та нема. Внизу хмарами затягнуло, а тут, на верхах - локаторне небо. І зіроньки сяють. Раптом лампочка блим - "вас опромінює літак", а слідом - ще одна. І невдовзі інші, серйозніші, - "ви в прицілі ракети" , о, ще однієї...Відлічи два удари серця - шепнув хтось в мозок. Відлічив, гуп-гуп. Потягнув до себе все, що мав потягнути, і штовхнув все, що мав штовхнути. Літак повалився в некерований штопор.....
 
                                                         Кінець першої серії
 
                                                   (друга - після випуску новин)