Оксана Лжичко, герой Майдану, невтомний борець за Україну і велика патріотка стала жертвою інформаційної війни. До такого висновку я дійшла, прочитавши в «Українській правді» її інтерв’ю: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/09/2/7036570/
Там вона зазначає, що разом з генерал-полковником України (в запасі) Володимиром Рубаном, за його власною ініціативою і пропозицією відвідала Донецьк. І там, за її словами, від побаченого і почутого у неї зняло дах. Ось з цим я дійсно погодилась, бо, судячи по її інтерв’ю, у неї дійсно серйозно поїхав дах. Я проаналізую її інтерв’ю, але спочатку поцікавлюсь – хто такий Володимир Рубан. Пошукові системи тут дуже скупі. Єдине, що дізналася про Рубана,то це лиш те, що він ніс службу в Міністерстві Оборони СРСР, потім у Міністерстві Оборони Російської Федерації, звідки і був звільнений у 1992 році. Немає жодної інформації про його службу в УКРАЇНСЬКИХ силових структурах.
Зазначено, що зараз він очолює громадську організацію в Україні, яка в одних джерелах називається  «Офіцерський корпус», а в інших - «Офіцерський простір», куди входять ветерани МВС і ЗС України. На сторінці у Фейсбуці ця організація зазначена як «Офіцерський корпус». https://www.facebook.com/CentrZvilnennya?fref=nf  Ця організація зараз робить дуже важливу і корисну справу, - займається звільненням полонених. Але чи не є звільнена частинка полонених платою за дезінформацію? Я у своєму імхо нічого не хочу стверджувати однозначно, а лише розібратися. І найзручніше це зробити на прикладі інтерв’ю  Руслани, де вона розповідає про свої враження від зустрічі з прем'єр-міністром ДНР :
 

«Разговор с Захарченко меня просто потряс. Я, конечно, понимаю, что у людей сейчас много возникнет вопросов, но почему я должна врать, если я обязана передать ту информацию, которую я увидела? Захарченко мне очень четко сказал: "Я не хочу больше этого кровопролития, я не могу смотреть, как убивают лучших моих ребят и лучших ваших ребят, это надо останавливать". Говорили мы втроем – я, Захарченко и Рубан.
Он говорит: "Я не враг Украине, передай это, пожалуйста. Я не хочу стрелять, я не хочу, чтобы в меня стреляли».

       Якщо він не хоче кровопролиття і не хоче стріляти, то хто йому заважає скласти зброю?  Очевидно ж, що він  очолює озброєних сепаратистів, а озброєні сепаратисти – поза законом у БУДЬ-ЯКІЙ країні.
     Далі Руслана цитує Захарченко так:

«Я не переступлю границы Донецка, и пусть из меня не делают монстра. Не надо мифов. Мы в свое время боялись Львова. Почему вы сейчас боитесь Донецка? Мы вам не чужие". Вот это я услышала. Ты представляешь, как мне крышу снесло после этого текста?»

          Особисто мені від таких слів сепаратиста на прізвище Захарченко дах не знесло. Таке враження, ніби Руслана хоче замовчати факт озброєного сепаратизму.
А у словах Захарченко «Я не переступлю границы Донецка» я зрозуміла лиш те, що він не претендує на інші території України.  За його прикладом групи сепаратистів в інших областях теж можуть взяти зброю до рук і заявляти: «Я не переступлю границы Киева,.. Львова… Ужгорода… Черновцов… Харькова…….».

Журналіст: «- А вы говорили о русских, про русскую армию? Он говорил что-то об этом?»

Руслана: «- Как мне ПОКАЗАЛОСЬ он понимает, что надо защитить Украину. МОЖЕТ БІТЬ Я НЕПРАВИЛЬНО ЕГО ПОНЯЛА.  Но мне ПОКАЗАЛОСЬ, что он….»

Авжеж, Руслано, саме так, - ти його нєправільно поняла, тобі показалось, дорогенька, бо про захист України від Росії (яка йому допомагає) він мову не вів.
Тому мені сподобалося питання « в лоб» журналіста УП:

«Его позиция понятна, хотя Пургин, деятель ДНР, в понедельник заявил, что они не видят себя в составе Украины, и никаких других вариантов не рассматривают.  (От УП – уже после интервью, во вторник, Захарченко тоже подтвердил эту позицию. Он заявил, что ДНР не хочет "оставаться в пределах Украины ни территориально, ни в политическом, ни в финансовом векторе")

І тут розгублена Руслана почала демонструвати здивованість:

«- Странно про выход из Украины... Очень странная ситуация. У них у всех тогда, получается, разные мессиджи… Как они не в составе Украины? Мне он такого не говорил. Мне он сказал: "Я такой же украинец. Я считаю себя украинцем, я не враг Украине". Получается, идут разные мессиджи.»

Ех, Руслано, Руслано… Та які там в дупі «разные мессиджи» ? Де він сказав, що бачить Донецьк у складі цілісної України? Ніде. Я жодної такої його цитати у інтерв’ю Руслани не знайшла. Саме тому він і взяв зброю до рук. До того ж, - а чи важко було Руслані задати йому подібне питання «в лоб» ? Тоді б може і почула цілком протилежне:

" мы, безусловно, часть русского мира"

,  http://obozrevatel.com/politics/23158-v-dnr-zayavili-o-zhelanii-polnostyu-vyijti-iz-sostava-ukrainyi.htm
А от Руслана від  прямого питання журналіста далі починає викручуватися:

«Захарченко очень пытался дать мне понять, что он такой настоящий патриот своей земли: чужого не надо…Мне это было сказано напрямую.»

Авжеж, Руслано, - цей терорист – справжній патріот своєї землі – Данєцкай Народнай Рєспублікі, яку він хоче відірвати від суверенної України, і дати приклад іншим терористам озброїтись і зробити теж саме, а твого Львова йому нє надо. Іншого месиджу я тут не побачила. То що ж, Руслано, - невже пропонуєш здати сепаратистам будь-які території України, які вони  забажають?  Якщо ні - то як це все розуміти?

«Он говорит: "Скажи им, пожалуйста, пусть они меня услышат". Причем он очень рассчитывал, что у меня получится это донести. Я видела по нему, что он очень рассчитывает на то, что я это не побоюсь сказать.».

Авжеж, Руслано, саме на це розраховував і він, і ветеран російських ЗС Володимир Рубан, який блискуче провів спецоперацію «Руслана», і мета цієї операції зазначена у наступному висловлюванні Рубана:
«ЛУЧШЕ ПРОИГРАТЬ ТАКУЮ ВОЙНУ ДЛЯ СОХРАНЕНИЯ ГЕНОФОНДА».
http://mirnov.ru/lenta-novostej/ruban-luchshe-proigrat-takuyu-voinu-dlja-sohranenija-genofonda.html
Ну що ж, тоді все стає на свої місця. Кожне життя має абсолютну цінність Звільнення полонених – благородна справа. Але чи не є це оплатою певних послуг і чи не стоїть за всім цим щось інше?
Тепер російські ЗМІ мають що обговорювати: http://www.kp.ru/daily/26278.4/3155501/
Наведу ще цитату одного з дописувачів під статтею УП:

«Руслано, прикро, що Ви з таким ентузіазмом влізли в пастку і дозволили зробити себе жертвою і водночас діяльною та авторитетною співучасницею ницої каґебешної комбінації. Гебня використала як Вашу наївність, так і популярність. Тепер убивця Захарченко, цей ізольований на Донбасі щур, в образі «страдальця» за Україну з вашою допомогою, Вашими вустами, вішає локшину на вуха мільйонів. Не тіштеся, що привезли шістнадцятьох хлопців. Що вартує кацапському виплодку віддати шістнадцятьох із шестисот? Зате він отримав популярного і авторитетного агента впливу. Це, власне, і є суттю тої операції, в яку ви так необачно і бездарно дозволили себе втягнути. До речі, щоб Ви знали, її складовою є не тільки Ваші пресконференції, а й участь у наступній програмі Шустера. Благаю Вас Христом_Богом, не робіть хоч цього».

Я приєднуюсь до цього відгуку.