для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Армія: дещо про мораль...


Армія: дещо про мораль...
Я служив у Краснодарі, вч 33166, 79-81. Ракетна бригада, три дивізіона.
 
Отакі штуки на озброєнні:
Scud-launcher-scotland1.jpg
 
Для цих ракет потрібні метеодані атмосфери на висоту до 25-30км. - температура, швидкість і напрямок вітру на різних висотах.
 
Цим займалася метеобатарея. Тобто, запускається радіозонд, локатор знімає інформацію і передає обчислювачам.
 
У нас, в метеобатареї, було три взвода; у кожного свій локатор, газогенератори та інші цацки. Вважалося, що кожний дивізіон мусить мати своє метео і, за необхідності, діяти автономно.
 
З трьох локаторів працюючим був тільки один. При чому на автоматі він зонд не тримав, його треба було вести в ручному режимі. З усього народу, який у нас служив, цю нехитру процедуру виконували я (ст. оператор метеолокатора) і комбат. І за необхідності (як то - навчання) ми з ним і сиділи в станції.
 
Коли останній раз були на пусках в Кап-Ярі, то неподалік в степу стояли "паркетні" кремлівські пускові, ви їх бачили раніше на парадах - розмальовані білими лініями. Так от: для їхніх пусків метео також видавали їм ми. Я не знаю, чи то в них не було робочих станцій, чи обслуговуючого персоналу... Але була така фігня. Це - щодо питання боєздатності.
 
А тепер така фішка: після розвалу союзу в совєтську, читай - російську армію перестали поступати кадри з України, Молдови, Білорусії, країн Балтії. Коли я пробую уявити собі нашу військову частину без призовів з цих республік, то картина виходить, я вам скажу, дуже далека від уявлення про мінімальні інтелектуальні кондиції солдата сучасної армії. Ще добавте сюди, що відсоток офіцерів з України також знизився, і суттєво, а з трьох комбатів, яких я пережив, двоє були українцями.
 
Тепер такий аспект: при совку в армії дуже болюче відчувалася перманентна "дружба народів". В середньому раз на тиждень - мордобій. В основному любительські матчі - збірна Кавказу проти Російської Федерації. Ну, це у них взаємно полюбовне... Ясно, що "ліца ямало-ненецької національності" старалися в тих розвагах участі не приймати, тобто, дралися кавказці з європеоїдами. В основному, перемагали кавказці. Росіяни, котрі "з глубінкі", як правило вельми плюгавенькі фізично і катастрофічно зачмирені морально. Вони приходять вже абсолютно безвольні, готові на будь-які приниження. Зате, коли вони вже ставали "дідами", то оці плюгаві раби повною мірою демонстрували свою ублюдочну натуру. Навіть кавказці не проявляли такого садистського задоволення від знущання над "молодими".
 
І от тепер, після чеченської бойні, після війни з Грузією, після зачисток в Інгушетії і Дагестані, мені навіть важко уявити сорбі атмосферу в казармах після команди "атбой!.."
 
І останній штрих до портрету сучасної рускої армії.
 
Які патології відбувалися в казармах в наш час? - Ну, мордобій... Раз навіть була поножовщина, але в основному обходилося по-джентльменськи - табуретами, ремнями, чоботами. Сталева дужка від ліжка вже мовчазливо вважалася не комільфо... Могли круто "припахати" в наряді чи на прибирання території.
 
Але! не було ні разу знущань з сексуальним забарвленням.
 
Один-єдиний раз був випадок, який поставив на вуха всю бригаду: двоє бухих дідів під ранок прийшли з самоволки і почули перелякане верещання за дверима до умивальників.
 
Зайшли, і дуже вчасно - якийсь "гарячий" дегенерат добивався від молодого салабончика того ж, чого добивався Коля Остен-Бакен від Інги Зайонц - "взаімності". Ну, взяли за руки-ноги і викинули на асфальт з другого поверху. Раму потім нову поставили і забули...
 
Натомість ті фотографії армійського будення, які зараз гуляють нетом, світчать про таку замежну і тотальну соціальну дегенерацію, яка потребує присутності не просто психотерапевта, а й сексопатолога... Тому що мені навіть неможливо уявити собі, що відбувається з психікою 20-тирічного "воїна", якого на камеру заставляють зняти штани і стати в позу "г", імітуючи сексуальний акт, чи заставлять абсолютно голим, тільки в чоботях, кепці і зі штик-ножем, стояти "на тумбочці". Ну, а міньєт на камеру в казармі... Відверто кажучи, якби не побачив, то не повірив би (фото не привожу тільки з етичних міркувань)...
 
Це вже не люди; це щось настільки мерзенне у своїй рслинній аморфній безвольності... Навіть якщо з тобою таке не робили, але перебувати в тій атмосфері моральної гнилі і страху - це вже духовна інвалідність на все життя. Це вже не армія. І навіть не тюрма. Це щось нове у своїй якості, якась нова фаза розпаду суспільства...
 
І цю армію не можна боятися. Так, вони можуть бути наджорстокими і надпідлими. Як для нашої свідомості, то просто замежно жорстокими. І в цьому сенсі до них треба відноситися без ілюзій і зайвих імпринтингових постсовкових сентиментів.
 
Але - не боятися. Просто тому, що там, в дійсності, немає отого вольового стержня, який мотивує людину, що має почуття гідності. Саме тому вони не можуть відчути і зрозуміти мотиви нашого Майдану - у них немає ідіосинкразії на урку і моральну падаль, яким є Вітя Янукович. Для них він - "царь", для нас це - чмо. У них немає сили волі повстати проти свого рабського існування, немає сили волі дивитися історичній правді в очі, - вона їх лякає. І вони тікають від неї, заганяючи себе в глухий кут розриву зі своїм справжнім минулим - хорошим, поганим, але справжнім, що дає глибинне відчуття своєї автентичності...
 
Там - порожнеча у всіх сенсах.
 
Заповільнена вакуумна бомба, у якої таймер почав звортній відлік...
© sampo [23.07.2014] | Переглядів: 12150

2 3 4 5
 Рейтинг: 48.0/163

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook