Один наш новий колега у каментах запитав: «Як написати імхо?», чим надихнув мене на «п’ятничне» словоблуддя. Кінець кінцем, не політикою єдиною… . І хрєн з ним, що читверг... .
Отже, спроба створення таких собі коротких «Дурдомівських Правил Правильного Імхування» (ДППІ). Звиняйте вже, колеги-водії, за ниприлічне, майже матючне, співзвуччя.
 
1. Імхо повинно стосуватися актуальної теми.
Це дуже цінне і первинне правило, і автор, що його дотримується, відразу завоює серця персоналу ДД. А якщо автор випереджає події («вангує і нострадамусує»), то ваще… тіпа пророк в Дурдомі. Деякі можуть потім назвати себе «експертами», претендуючи на окрему палату з телевізором і 200-ватним кип’ятильником.
   NB і Ахтунг! Не всяка новозарегіна срань із графоманською сверблячкою в дупі може називати себе Експертом, йой, не всяка! У нас на ДД є поки що тільки один (і той – невизнаний темним дурдомівським загалом диванних хом’ячків самозванець) Експерт. Інші рилом не вийшли, бо не випромінюють ту особливу самозакоханість і самовпевненість, що відрізняє справжнього Експерта від жалюгідних і тупих обивателів-«експертів». Справжній Експерт повинен пахнути порохом битв і запахом книжкових фоліантів, бути лисим, харизматичним, розбиратися в мю-мезонах і бозонах Хіггса (або робити вигляд, що розбирається), не бути злим і любити кроликів і зайчиків. І пластмасові муляжі АК-74 і чорнявих симпатяшок.
   Ще раз NB і Ахтунг! для новачка: справжній Експерт ніколи не пише імхо на свіжі події. Справжній Експерт дає дайджести минулого. Одно-двотижневої давності. Як себе поважаючий історик-оборзєватєль. І Правило 1.1.: багато фоток! (не обов’язково по темі імхо)! Це дуже цінна ознака справжнього Експерта. За що ми його і поважаємо, любимо і гнобимо всємєрно.
 
2. Імхо повинно бути срачеспроможним і срачепровокуючим.
   Це друге цінне Правило справжнього Імхуїста-Похуїста. Імхо, під яким є одна-дві сторінки смайликів (5, 2, хня, давай по-новой, мудак…)… – то не імхо, а хня. Або херня. Або ваще херова херня і блокерізм. Або щось настільки однозначне і нудне, типу 2х2=4, що хочеться блювати від нудоти і застрелити афтора каментом.
   Понімаєте, колего, просто так викласти свою думку про події чи персоналії – це майже моветон: ну кого цікавить чиясь чужа срана думка, коли є Своя, єдино Вірна і Неповторна? Значицця, треба так виїбнуцця імхом, щоб пішла дискусія! А як же ту дискусію (добротний срач на 20 сторінок…) забезпечити-почати? От для того і є третє «правило Глєба Жеглова-ПілігрімаК».
 
3.   Проявляйте щиру цікавість до теми імхо! Розкрийте свій багатий емпатійний потенціал, знайдіть ту падлючу больову точку, з павлівського подразнення якої може розгорітися полум’я Справжнього Срачу, а не нудного коментування, аби відмітитися… .
   Є методи для того. «Проти Кості Саприкіна». Прості. Наприклад, запитати читача: «А чим мова краща за язик?», або «А чи справді Ангел – ангел?», або «Невже так нічого і не вкрала?», або «Чому полковник ще не генерал, невже тому, що – неголене чмо?», або просто «Ну і шо, білать, тепер дєлать?». Та море варіантів….  Якщо не знаєте, який вибрати, виберіть безпрограшний варіант: уїбіть читача цитатою дворічної давності, запитайте «ну, не падла таке писала?», і результат перевершить сподівання. Бо – лічне і зачіпає!!!
    Або напишіть: «Даунбаси – всі дауни». Срач гарантований (незалежно від високої істинності сентенції). Якщо імхоїст сам по собі гівнюк і підор, може написати «Бандерівець=фашист» або «Росія – вєлікая страна»… . Я йому не заздрю, довго не проживе, сцуко ригопадлюче… (і дай Бог здоровля і доброго слуху Адміну, Великому і Справедливому…).
 
4.   О! Важливе правило. Не можна просто констатувати факт, яким би важливим він не був! Бо то буде просто повідомлення або жалюгідний сраний лінк, а не Імхо. ІМХО повинно випромінювати власну Позицію автора (ВПА). Якщо її, ВПА, нема – не жалійся на сумну долю блогера і не претендуй на «Гонкура». Ти тоді – блядський стример (нове ідіотське слово замість «репортера у гарячій точці»). Якщо ВПА є – ти особистість. Нехай і неоднозначна, нехай і протирічна, як наша сонечко Вудву, але – Людина із власним баченням!
 
5.  Важливе правило!!! NB і Ахтунг!!! Ніколи не пишіть просто «регіонал» або, не дай бог, «член Партії Регіонів» чи «член КПУ»!!! Запам’ятай, новий колего, ці слова повинні завжди стояти поряд зі словами «йюх», «падлючий», «підарас», «казнокрад», «скотина», «пожирач-висирач курячих шашличків», «лакей», «іуда», «херосос», «дірявий», «гнида» і т.п.. Інакше – ви сам … цей, як там його, підора… регіонал чи комуняка, звиняйте за матюк. Або лакей-лизоригалік дірявий, чмо і уйобок, тоді шукайте відповідний «орієнтації» сайт. Тут вам нє ето… . Нє ЛГБТ-Дом, господи прости і слава богу, а ДД!, слава Шрайку і шрайкупрости… .
 
6.  На ДД так склалося, що вважається моветоном писати про аборти. Нє, тєма, канєшна, актуальна… як і тєма триперних блох у слоних Зімбабве. Але ця тема вже міцно забита-запатентована одним дурком. І ніхто більше не сміє… . Забито. Затрахано. Змиримося. Забудемо. Має право, нарешті.
 
7. Отже, імхо написано, констатований факт, є текст з кортинкою, проявлене відношення до подій і персоналій, є ніби «точка зору» і всякі вираженія. І шо? Імхо гарантує всесвітню славу авторові і нев’їб…ний рейтинг – із санітарів у зави? Хер там… . Важкий шлях попереду у імхоїста… . Тернистий і чижолий.
   Канєшна, нє! Треба ще соблюсти-дотриматися правила літературно-репортажного «золотого перетину»!!! 1000 знаків мінімум. Мінімум, мінімать! Не знаю, який есесівець таке придумав. Мабуть, Адмін.
   Це дуже важко. Дужжже, поштишо нивозможно… . Якщо менше – афтирь ставить себе над персоналом (або забухав, або з бодуна і важко, або випендрився, яко троль паскудний висрався). Якщо більше – нічого страшного, просто трохи зловживає терпінням людей, вкрай зайнятих власними (як я) чи державними (як Аваков на ФБ) проблемами. Якщо ж набагато більше – то Автор – або Блокер, або Федоренко-Експерт. Нефіг притиндувать! Багатослів’я запатентоване цими двома. Все інше – в межах прийнятності. Творіть.
 
8.  ІМХО, о!, справжнє, соковите, спірне, ядрьоне, мля!, імхо-о-о! не повинне бути занудним!
   То – страшний гріх, за який афтиря насильно записують у «бандитотюрьми», «шеляженки», «блокери» і «дуркопавлотекси» та у списки інших долбогрішників і спалюють на вогнищі вселенського дедешного гніву, справедливого, праведного і реінкарнаційного, саджають на палю народного презирства і виключають навіки з персоналу, записуючи натомість у пацієнти і «довбодятли». Не дай бог, не відмитися… то гірше пожиттєвого бану. То – «опущення».
    ДД – це не могильник талантів. Це теплиця по вирощенню нових паростків коробових,  рибнікових, цілейзінгельшульгер… (мля, ни получаїцця вимовити, нехай звиняє Ціля…) і … е-е…  проявлю скромність… ну,.. таких, як … як, наприклад, мій «тезка» Пілігрім СК! І його, ПілігрімаСК, тезка! О!...
 
9.  Вираженія. Не треба зловживати «руськомирством» і мовними «вольностями» – матюками: то для мерзенних кацапів, алкашів і прикацаплених зелених сепаратистів. Але, якщо матюк стоїть у тексті, як саморіз у дубовій дошці… то канєшна, нехай буде, але «органічнєнько». Як у цьому імхо.
    Русизми і проччі вольності. Да, допускаюцця, да. Як всякі неологізми, дуплетизми, новообразованія через надлишок образованія, всяко-разні чудненькі словосполучення і прикольні випендросики. Але не ризикуйте здря: могуть і ни понять. І поправлять, як Гепа Допу. Не переймайтеся, ги-ги, сміливо посилайте, якщо відчуваєте за собою правоту і «льогкость слога»… .
  
   Ну, вопчім і десь так… . Всякий сапієнсовий дурдомівець може удосконалити Правила Імхування на ДД, для того і заімховано це імхо. І мені не по імху, як це імхо імхуватиметься імхунутими колегами по ДД з їх матьорим досвідом імхування. Імхую, що не обімхувався, а на пользу опчіству імхував. Пользи для.
 
    А, ще!
    Якщо хтось скаже, що ваше ІМХО гівно, дивіться його, придурка, профіль. І коли ви там побачите суцільні нулі, сміливо посилайте нах його власника, сраного лінивого неофіта. А ще краще, просто задайте питання: а чого ти зарегілося, ефесбешне тролятко? І тролятку буде нєчєм крить! І ви на коняці!