„Їжа - це влада! Ми використовуємо її, щоб змінити поведінку людей. Дехто назве це підкупом. Нам все одно, вибачатися ми не маємо наміру".
 
Катерина Бертіні (Catherine Bertini), виконавчий директор Всесвітньої продовольчої програми ООН, колишній помічник радника Міністра сільського господарства США.
 
*  *  *
 
„Разворачивается историческое сражение, исход которого определит будущее человечества сильнее, чем гораздо более масштабные войны за нефть, чем терроризм или политические идеологии. Это борьба за контроль над глобальным производством, переработкой и распределением продуктов питания".
 
Дебби Баркер, заместитель директора международного Форума по вопросам глобализации, Сан-Франциско, США.
 
*  *  *
 
„Той, хто контролює нафту, в змозі контролювати держави; той, хто контролює продовольство, контролює людей”.
 
Генрі Кіссинджер, 56-тий Державний секретар США.
 
*  *  *
 
„Ви не помрете від цифрового розриву. Ви помрете від голоду".
 
Вандана Шіва, доктор філософії.
 

 
*           *          *
 

 
Отже, альтруїстична контора під назвою МВФ дає країнам гроші. Під невеликі відсотки. Навзаєм вони просять виконати пару-трійку їхніх забаганок. Яких? Ну, наприклад, нас дуже просять, аби ми поменше думали про ГМО, а краще взагалі б його не згадували і не переймалися цим питанням. А просто тупо згодовували собі і членам своїх родин.
 
І тут мої інтереси різко розбігаються з інтересами як МВФ, так і отих спритних хлопців з Кабміну, які будуть кредити у разі отримання „пиляти”. Тому що мені від цієї оборудки залишиться тільки ГМО. Навіть тирсу після розпилу акуратно підметуть джентльмени з барсеточним менталітетом, донецькою пропискою і  довідками про відсутність судимостей. Ані крихти не упаде з того щедрого столу.    
 
А мені ж оце ГМО їсти чомусь зовсім не хочеться.
 
Як показують коментарі під статтями на цю тему, в свідомості пересічного громадянина генно-модифіковані організми нічим принципово не відрізняються від нових видів, вирощених традиційним селекційним методом. Між тим в природних умовах схрестити камбалу з помідором неможливо. Генній інженерії ця сумнівна і не прогнозована своїми майбутніми наслідками ідея під силу. А якщо в руки нерозумній дитині попадає граната, то це ж така спокуса витягти чеку...
 
Отже, що таке ГМ-організм і як він утворюється.
 
В першу чергу, це – не прискорена селекція, як дехто собі уявляє. Селекціонер не гвалтує природу. Якщо пилок від груші не запліднить кокос чи скорпіон не запліднить пшеницю, то селекціонер розведе руками – на все воля Божа!.. Він буде селекціонувати те, на розмноження чого дає дозвіл сама природа. Генна ж інженерія дає можливість матеріалізувати найзбоченіші фантазії.
 
Існують два основні методи вбудовування чужого гена в організм.
 
Перший – обстріл ДНК мікрочастками золота чи платини, які, як снаряди, заряджені необхідним геном. При цьому абсолютно не прогнозовано, яка кількість трансгенів і в які саме місця генома буде імплантовано.
 
Що таке ДНК? Це - програма розвитку організму. Так от: в цю програму роблять вставки чужої програми, взрізаючись по живому.
 
Другий - більш поширений; в ньому транспортування необхідного гена відбувається за допомогою кільцевої ДНК, плазміди.
 

Потім плазміду вживляють в агробактерію. Агробактерії, в свою чергу, в рослинні клітини, а з тих вже вирощують саму ГМ-рослину.  
 
Плазміди здатні до розмноження. Вважалося, що плазміда, потрапляючи в шлунок, мусить повністю розкладатися на складові ферменти. Але як показали дослідження, це далеко не завжди відбувається. Кільцева плазміда виявилася досить міцною структурою. А тому ці плазміди вже знаходили в організмах тварин.
 
Німецький вчений Девід Шуберт добавляв плазміди з геном флуоресцентного зеленого білку в корм для мишей. А потім знаходив його в різних органах. Також виявилося, що плазміди передаються потомству. Їх знаходили у новонароджених мишат в печінці, нирках, селезінці і тд.
 
Отже, вельмишановне панство, ми всі – і навіть адепти корму для людей з ГМО – маємо шанс плодити в собі цих маленьких непрогнозованих мутантів. Причому від різних ГМ-рослин і з дуже різноманітними властивостями.
 
Доктор біологічних наук, членкор РАН Олексій Яблоков стверджує, що не можна змінити один ген, щоби решта генів у ДНК не відреагували на це. В процесі видозмін за принципом доміно будуть задіяні сотні, а може й тисячі генів. А кожний ген відповідає за якусь характеристику організму.
 
„Поэтому когда нам говорят: это безопасно, мы сделаем клубнику, которая не боится морозов, или сделаем помидоры, которые долго лежат, или сою, которая не боится пестицидов, но сохраняет все свои полезные свойства - это неправда, это все теоретически, это вранье. Такого просто быть не может. Значит, если мы изменяем клубнику, делая ее морозоустойчивой, то вместе с этим появляются десятки разных признаков. Проверить все это невозможно, да и ненужно, если мы знаем, что все эти изменения не могут быть полезными; обязательно будут какие-нибудь вредные – и для растения, и для экосистемы, и для человека, который будет потреблять эти продукты питания”. (Алексей Яблоков)    
 
Але не зважаючи на всі ці застороги генно-модифіковані організми захоплюють наші поля і холодильники. Хто ж виробляє для нас це неприроднє чудо?
 
Коли вводиш в Гуглі абревіатуру „ГМО”, то відразу поруч з`являється слово „Монсанто”. Фірма, заснована у 1901 році в США Джоном Куїном і названа на честь своєї дружини – Ольги Мендес Монсанто.
 
Випускали всіляку отруту, в тому числі для агросектору. Найзнаменитіша отрута – „Агент оранж”, отой самий, для В’єтнаму. Але схоже їм байдуже кого травити. Якось мешканці міста Анністон, штат Алабама, виграли судовий компенсаційний позов до Монсанто загальною сумою 700 мільйонів доларів. Напевне, чимось Монсанто їх таки сильно допекла.    
 
Серед „мирних” отрут найвідоміша і найпоширеніша – Раундап, основним компонентом якого є гліфосат.
 
Відразу треба пояснити такий нюанс: у значну частину ГМ-рослин була закладена тільки одна генетична видозміна – стійкість до гербіциду Раундап. Себто, мутанта створили тільки для того, щоби його можна було полити Раундапом.
 
Професор молекулярної ембріології Університету Буенос-Айреса Андрес Карраско провів дослідження, яке виявило негативний вплив на здоров`я людини гліфосата (Amnesty International, 2010); через це дослідник зазнав загроз фізичної розправи.
 
Багато цікавих матеріалів, присвячених гліфосату, розміщено на сайті GreenMedInfo.com. Наприклад, може когось зацікавить такий аспект, що попадання гліфосату в організм в пубертатний період пригнічує синтез тестостерону і естрадіолу.
 
Були проведені дослідження впливу Раундапу на ембріональні клітини нирок людини в концентрації від 1 до 20 000 мільйонних часток (ppm). Виявлено, що концентрація від 50 ppm викликає смерть клітин. Причому при концентрації 57,5 ppm  гинуло вже понад 50 відсотків клітин. А це набагато менша концентрація, аніж та, яку застосовують у сільському господарстві.
 
Але це ще не все. Гербіцид Раундап – це не тільки гліфосат. Там є компоненти, які класифікуються як інертні. Можливо, вони „інертні” до самого гліфосату і грають якусь стабілізуючу роль. Але науковці з університету міста Кан (Франція) Робін Меснедж, Бенуа Берне і відомий дослідник ГМО професор Жиль-Ерік Сераліні запевняють, що присутні в Раундапі інертні компоненти (які не завжди вказують на етикетках), так само є токсичними для живого організму.  
 
Французький професор Роберт Белле довів, що гербіцид викликає патологію ділення клітин, що призводить до захворювання раком. За його словами адміністрація заборонила йому оприлюднювати цю інформацію.
 

Я зупинився на Раундапі, оскільки це „добро” отримало досить широке розповсюдження серед наших садівників-огородників, які не сильно переймаються можливими наслідками застосування цього гербіциду.
 
Але повернімося безпосередньо до ГМО. У 1996 році сталась світова прем’єра виходу на ринок трансгенної сої „Раундап реді” і бавовни „Боллгард”, стійкої до комах. Фермери підсіли на цей продукт, бо спочатку все виглядало дуже привабливо. Монсанто починає інтенсивно нарощувати виробництво ГМО насіння. Скуповує фірми по їх вирощуванню.
 
Але вже через чотири роки після прем’єри, у 2000 році, був опублікований відкритий лист вчених до керівників урядів. Цього листа підписали 828 вчених з 84 країн світу.
 
Open Letter from World Scientists to All Governments Concerning Genetically Modified Organisms (GMOs)
 
The scientists are extremely concerned about the hazards of GMOs to biodiversity, food safety, human and animal health, and demand a moratorium on environmental releases in accordance with the precautionary principle.
 
1.9.2000
 
http://www.i-sis.org.uk/list.php
 
Отже, 828 вчених (не журналістів, не блогерів і не домогосподарок!..) зробили спільну заяву. Не часто відбувається подібне, чи не так? Напевне, щось таки викликало у них серйозне занепокоєння. І яка була реакція на цей лист? А ось така:
 
„Дело в том, что правительства этих стран не смогли оценить опасность этих трансгенных культур. Мало того, что они не приняли никаких мер, они подставили этих учёных, которые подписали это письмо. Большинство из них потеряло гранты, а некоторые потеряли работу”. (Ирина Ермакова)
 
Наші чиновники нічим не гірші від своїх закордонних колег. Пишуть, що в свій час Міністерство охорони здоров`я під керівництвом комуніста Юрія Гайдаєва вісім (!) разів відмовлялося візувати відповідну постанову Кабміну про маркування продуктів з ГМО.      
 
В результаті такої політики знаходили генетично-модифіковану сою в дитячій молочній суміші Nutrilon Соя, про яку виробник „забув” вказати. Звісно, ніяких наслідків для виробника це не викликало.
 
Взагалі, останнім часом я став підозрювати, що посаду чиновника можна отримати тільки маючи певні характерні мутації. Тому що більше ніяк я не можу пояснити ось це злісно-войовниче протистояння між чиновниками і науковцями, яке приймає тотальний характер по всій планеті, коли справа стосується ГМО.
 
Так Міністр екології Великої Британії Філ Вулас (Phil Woolas) закликав своїх співвітчизників врахувати потенціал трансгенів для порятунку малорозвинених країн від голоду.
 
Хочу відзначити таку характерну деталь: міністр екології Великобританії не переймається здоров`ям британців чи екологією на британських островах, що входить в його безпосередні службові обов’язки; ні, він переймається порятунком голодних в „міровом масштабє”. Нічого вам не нагадує? До речі, як це не дивно, але не надмірно ситі африканські народи не дуже то й бажають їсти ГМ-продукти (міністр охорони здоров`я Кенії Бет Муго просто заборонив завезення в країну продуктів харчування з ГМО). Також відмовлялися від продуктів харчування, якщо там були присутні ГМО, Замбія і Зімбабве.  
 
В питанні про спасіння людства від голоду чиновнику заперечує вчений. Цитую:
 
"Те, що ГМО допоможуть вирішити проблему продовольчої кризи - це повна нісенітниця! Підвищення врожаїв не було метою створення ГМО », - заявив відомий британський біотехнолог Деніс Мерфі (Denis Murphy), голова департаменту біотехнології Університету Гламорган в Уельсі в інтерв'ю Інтернет-порталу Spiked. Як стало відомо Biosafety.ru, раніше Мерфі займався розробкою трансгенних культур і є визнаним авторитетом у цій галузі".
 
http://biosafety.seu.ru/index.php?idp=23&idn=1653
 

 
Отже, британський вчений Деніс Мерфі висловлюється на підставі свого наукового досвіду. А на підставі чого робить твердження британський чиновник Філ Вулас?
 
Аналогічне питання виникає при діаметральному розходженні у поглядах на ГМО російської вченої Ірини Єрмакової і російського чиновника Генадія Оніщенко.  
 
Потенційним споживачам трансгенних продуктів варто почитати фрагмент доповіді доктора біологічних наук Ірини Єрмакової на семінарі „За біобезпеку” у 2006 році. Фрагмент доповіді чималий, але його варто прочитати повністю, щоби у вас була можливість провести екстраполяцію з опису враженого ліверу щурів на свій власний чи своїх рідних. Поки що – в уяві.        
 
...Обратите внимание - я кормила крыс соответствующей группы ГМ-соей за 2 недели до спаривания, во время спаривания, в период беременности и кормления. Я предположила, что чужеродная генная вставка может влиять на половые клетки и органы репродукции. Корпорации-разработчики начинают проверку с уже беременных самок. Оказалось, что исследований, аналогичных моим не проводилось, несмотря на то, что в любом руководстве по проверке ГМО заложено отслеживание пяти поколений. Если и есть научные работы о потомстве, то, как правило, они были поддержаны корпорациями-разработчиками ГМО, и там начинали кормить уже беременных самок, пытаясь выяснить влияние на эмбриональные клетки. Но эмбрион защищен материнским организмом, и такой сильный негативный эффект не выявлялся.
 
На фото можно увидеть два помета самок из 2 групп крыс: после кормления одних кормом с добавлением традиционной сои и других - кормом с добавлением ГМ-сои. Эти 9-ти дневные крысята родились в один день. 2 крысенка из ГМ-соевой группы, которые даже без шерсти, умрут, оставшиеся 2-3 выживут.
 
Почти половина крысят (около 40%), родившиеся от самок, питавшихся кормом с ГМ-соей, значительно уступают по размеру и весу собратьям из контрольной группы.
 
 
После того, как я объявила о своих результатах, исследования прекратились следующим образом: в наш институт стал поступать виварный корм, куда уже входила ГМ-соя. То есть я не могла уже иметь группы контроля. Обнаружив это, я обратилась к сотрудникам института, которые занимались новорожденными крысятами, и все они (пять сотрудников) сообщили, что у них колоссальная гибель новорожденных крысят. Двое из них дали свои данные. У 20 самок была выявлена повышенная смертность крысят, в некоторых случаях она достигала 100%.
 
Была другая серия экспериментов, в которой мы кормили самцов крыс семенами ГМ-сои, устойчивой к Раундапу, из Аргентины, и традиционной сои из Волгограда. Когда морфологи извлекали органы, то обратили внимание, что у всех самцов крыс, в корм которым добавлялись ГМ-семена, семенники были синюшного цвета. Срез семенников показал, что нарушен кровоток и наблюдается патологический митоз клеток семенников. Эти данные еще на стадии анализа морфологами.
 
А вот что происходит с печенью после одного месяца эксперимента: диффузные дистрофические изменения, перицеллюлярный отек, резкое набухание гепатоцитов и их вакуолизация, что не было обнаружено в печени самцов других групп.
 
Малатеста и др. итальянцы кормили беременных самок и смотрели, что происходит у потомства. Я посмотрела у самих крыс. Хорошо бы посмотреть еще через 5-6 месяцев – вообще печень будет в ужасном состоянии. То, что описал Институт питания, что через 6 месяцев печень была светлокоричневого цвета и легко рвалась – это, возможно, связано с сильной вакуолизацией клеток печени.”
 
Результати дослідів були оприлюднені у авторитетному в наукових колах біологічному журналі Nature biotechnology. Після чого відразу почалася критика, більше схожа на травлю. Це було настільки очевидно, що відомий англійський публіцист Brian John сказав:
 
„Випадок з Др. Єрмаковою є явним відгомоном зловісних подій 2002 року, коли сестринське видання Nature опублікувало рецензовану статтю під авторством Квіста і Чапела (Quis & Chapela, 2001) з питання забруднення ГМ-кукурудзою”
 
До речі, цікавий момент: Єрмакова пропонує всім критикам недостатньої чистоти експерименту повторити її досліди. Критики відповідають мовчанням...
 
Ось така картина від доктора біологічних наук, фахівця у сфері вищої нервової діяльності і нейрофізіології РАН, міжнародного експерта з проблем ГМО Ірини Єрмакової.
 
Але, на відміну від Ірини Єрмакової, одіозно відомий забороною „Боржомі” Головний санітарний лікар Росії Оніщенко має іншу точку зору. Він говорить - не багато, не мало – о несомненной пользе здоровью потребления продуктов с ГМО. І його, на відміну від Єрмакової, з роботи не звільняють.
 
Тут вже й коментувати нема чого. Хіба що можна добавити, що Оніщенко дозволив присутність ГМО в продуктах дитячого харчування. Ну, так якщо корисно, то чому б і ні?..
 
Інформації про те, що дослідні миші і хом’ячки від ГМ продуктів вимирають, достатньо. Так само, як інформації про фальсифікацію аналогічних досліджень компаніями виробниками ГМО – Монсанто, Сингента тощо.
 
Щодо Сингента, то ця корпорація „прославилася” на всю Європу не якимись там хворими хом’ячками чи щурятами, а коровами, які передохли у Готфріда Глокнера, фермера з Північного Гессена. Це те, що доведено судовим процесом.
 
Цей фермер один з перших почав вирощувати ГМ кукурудзу Bt-176, яка була спроектована так, що виділяла токсин (Bacillus thuringiensis), який вбивав кукурудзяного метелика. Спочатку Глокнер був у захваті від своїх ГМ посівів. Адже там дійсно не було і натяку на кукурудзяного метелика. З часом він почав добавляти кукурудзу Bt-176 в корм для корів. І перші три роки нічого неприємного помічено не було. Що відбулося далі, досить яскраво описано у відомого аналітика Фредеріка Енгдаля, автора фундаментального дослідження „Семена разрушения. Тайная подоплека генетических манипуляций”.      
 
„Однако, когда убежденный в том, что он получит еще более высокие надои, он увеличил дозировку в кормах чистого зерна ГМО со своих зеленых полей от "Сингенты", по его свидетельству, начался кошмар.
 
Глокнер, фермер с университетским образованием, рассказал австрийскому журналисту, что он был потрясен, когда обнаружил своих коров в липко-белых экскрементах и испытывающих сильную диарею. Их молоко содержало кровь, что-то неслыханное при лактации. Некоторые коровы внезапно прекратили давать молоко. Затем между маем и августом 2001 года один за другим умерли пять телят, чрезвычайно тревожный случай.
 
Глокнер, в конечном итоге, потерял почти все свое стадо в 70 коров. "Сингента" отказалась от любой ответственности за события, настаивая, что, согласно их тестам, коровы нейтрализуют токсин Bacillus thuringiensis в Bt-176 кукурузе. Несмотря на уклонение "Сингенты" от любой ответственности, Глокнер не сдался и получил независимую научную экспертизу своей земли, своей кукурузы и своих коров. Одна лаборатория возвратила результат, который подтвердил мнение Глокнера, что Bt-176 кукуруза от "Сингенты" была причиной. Экспертиза показала, что в его Bt-176 кукурузе с 2000 года содержалось 8.3 микрограммов токсина на килограмм. В июне 2004 года профессор уважаемого Института геоботаники при Швейцарском Федеральном Институте Технологий в Цюрихе Ангелика Хирбек обнаружила, что в предоставленных Глокнером образцах Bt токсины были “найдены в активной форме и чрезвычайно устойчивыми”; весьма тревожный результат, несмотря на возражения "Сингенты".
 
Эта независимая экспертиза для Глокнера оказалась в полном противоречии с утверждениями "Сингенты", что ее исследовательский центр в Северной Каролине “не обнаружил Bt токсинов в представленном образце".
 

 
Тут як би між іншим пригадався ще один випадок, який трапився в США у червні 2012 року. На фермі, яка належала Джері Авелю, протягом дня передохло 15 з 18-ти корів. Причиною стала трава сорту „Бермудський Tifton 85”, розроблена Міністерством Сільського господарства США спільно з Університетом Джорджі. Ця трава, багата протеїнами, несподівано почала синтезувати... ціанід водню. Буває...
 
Тепер питання для найкмітливіших: чому таракани почали зникати в великих містах? Правильно, бо чим глибше в провінцію, тим більше на столі їжі з власного городу. І посадковий матеріал поки що свій, місцевий. У великих же містах, купуючи продукти в гіпермаркетах, ми на сьогодні уявлення не маємо про присутність і процентний склад добавок з ГМО. Хоча, між тим, всі знають, що ковбаси і сосисок без сої вже не буває. За неофіційними даними модифікованої сої в Україні засівається вже понад 40%. Те ж саме з ГМ кукурудзою – понад 50%, запевняє директор інформаційної компанії «ПроАгро» Микола Верницький. Сказано це було ним на конференції «Ринок кукурудзи: стан і перспективи 2013» І це при тому, що офіційно посівів ГМ культур в Україні немає.
 
Що відбувається на полях, державою не контролюється в принципі. Відповідно питання чи вживаємо ми ГМО продукти можна вважати риторичним. Вживаємо, ще й як...
 
Тепер трохи цікавого для аграріїв. Вікіпедія каже, що Монсанто захищає свої модифікації живих організмів за допомогою патентів. Ось, як це виглядає на практиці на батьківщині Монсанто, в США. Сусід засіяв культуру з ГМО. Оскільки ваші поля поруч, а засіяні культури аналогічні, то вітром вашу ділянку трохи опилило ГМО-шним пилком. Коли доходить до врожаю, приїздять специ з Монсанто, беруть аналізи з вашої ділянки і доводять у суді, що ви винні їм трохи грошей за використання запатентованого продукту без дозволу. Це – один з варіантів, наведений з реальної ситуації. Загалом таким методом Монсанто вже здерла з американських фермерів не один мільйон доларів.  
 
Але ця неприємність підстерігає в індивідуальному порядку одного окремо взятого фермера. А ось таке протиприродне ноу-хау, як насіння-термінатори, відкривають просто небачені горизонти вже для глобального шантажу.  
 
Пояснюю. На сьогодні є генні технології, які дають можливість запрограмувати зерно таким чином, що воно дасть тільки один урожай. Себто, зерном зі свого урожаю фермер вже не зможе засіятись наступного року. Відповідно, змушений буде знову купувати одноразовий посадковий матеріал. При такій системі насіння треба багато, тому і скуповують Монсанто і їй подібні корпорації виробників насіння по всьому світу, паралельно вимиваючи у селян місцеві сорти пшениці, кукурудзи, рису тощо. Мета? – монополія.
 
Я сподіваюся, що навіть така патологічна особа, як типовий депутат елітної м’ясо-шерстяної бійцівської породи від Партії Регіонів при певному зусиллі над собою таки здатна усвідомити, який армагедон в майбутньому можна при бажанні влаштувати. А нелюдська історія розвитку цивілізації показує, що якщо є можливість, то у якого-небудь маніакально-депресивного неодмінно з`являється спокуса…
 
Ми ж, громадяни країни, яка пережила не один голодомор, мусимо усвідомити, що разове насіння дає можливість абсолютної влади. І навіть одного натяку на подібну загрозу достатньо, щоб насіння цієї фірми – а бажано б і будь-яка її продукція – не перетинали кордони України.  Адже є приклади, коли цілі регіони підсаджуються на „прогресивні” ГМО технології, як наркомани, і вже не здатні існувати без чергової дози.
 

 
Вас іст дас – Європа?
 
Ми бажаємо, щоби Україна стала європейсько державою? Звісно, бажаємо. Власне, я себе й відчуваю європейцем, а не „євразійцем”. Але є в житті сучасної Європи моменти, які мені категорично не подобаються. Це – неспроможність національних урядів діяти на користь своїх націй всупереч загальноєвропейському законодавству.
 
Франція з 2008 року намагається заборонити вживання та вирощування на своїй території кукурудзи Монсанто, але транснаціональна корпорація через європейські суди добивається відновлення права на реалізацію своєї продукції на європейських ринках. Європейці не здаються і ця боротьба сягає досить серйозних масштабів.
 
Група вчених з Франції (Caen University) та Італії (Верона) опублікувала на сайті журналу „Food and Chemical Toxicology” статтю "Довгострокове токсикологічне дослідження гербіциду Roundup і генетично модифікованої кукурудзи, стійкої до застосування Roundup". За результатами їх дворічних досліджень були зроблені висновки про негативний вплив як кукурудзи NK603, так і гербіциду Раундап на здоров'я щурів.
 

Європейське агентство з харчової безпеки (European Food Safety Authority) заявило, що результати досліджень не можна вважати достовірними, оскільки були допущені певні процедурні порушення (до речі, будь-який вчений, що проведе досліди з ГМО на тваринах з негативним результатом на виході, отримує стандартний пакет заперечень: в дослідах були допущені поцедурні порушення, а відтак результати визнати неможливо).
 
Але на підтримку досліджень професора Жиль-Еріка Сераліні досить потужно виступила світова наукова спільнота. На сайті Independent Science News був опублікований лист, вільний для підпису будь-яким вченим. Його варто переглянути хоча б для того, щоби побачити вражаючий своїми масштабами перелік імен вчених зі всього світу. Напевне, це другий за кількістю підписів після Відкритого листа – 2000.
 
  http://independentsciencenews.org/health/seralini-and-science-nk603-rat-study-roundup/
 
На російському сайті Biosafety.ru я знайшов переклад листа:
 
http://biosafety.ru/index.php?idp=23&idnt=4&idn=1934
 
З ним також варто ознайомитися.
 
У квітні 2009 року Німеччина оголосила про заборону вирощування і продажу ГМО кукурудзи MON 810. Рішення було прийняте під впливом досліджень, проведених у Люксембурзі. Було доведено, що кукурудза даного сорту негативно впливає на довкілля загалом – на наземні і водні організми. Зокрема говорилося і про негативний вплив на комах. Це рішення було підтримане німецькими товариствами з захисту навколишнього середовища.
 
В Великобританії, в контексті ГМО, найбільшу відомість здобув вчений зі світовим іменем Арпад Пуштай. Він годував щурів ГМ-картоплею і отримав жахливі результати: пригнічена імунна система, порушення діяльності печінки, селезінки, кишкового тракту, мозку. Про це він розповів у телепередачі британського ТВ. При цьому зауважив, що нізащо не буде вживати ГМ-продукти, а самі ці продукти вважає „їжею зомбі”.
 
За це вченого було звільнено з роботи, а проти нього була розгорнута кампанія по дискредитації. Щоби ви мали уявлення про методи і можливості транснаціональних корпорацій, опишемо історію більш детально.
 

 
Майже детективна історія...
 
У 1995 році уряд Шотландії ініціював дослідження безпеки ГМ-культур для людини і навколишнього середовища. В цій програмі був задіяний інститут Роветт, в якому Арпад Пуштай був одним з найавторитетніших вчених. В 1990 він вже міг піти на пенсію, але залишився в інституті на прохання керівництва, де був куратором шести національних і міжнародних дослідницьких програм.
 
Коли він побачив результати дії ГМО на щурів, то дав інтерв’ю:
 
„Нас запевняють, що це абсолютно безпечно. <...> Але як вчений, що активно працює в даній царині, я вважаю, що це дуже і дуже негарно – використовувати наших співгромадян, як піддослідних морських свинок”.
 
Оскільки Пуштай з його багаторічним досвідом був досить авторитетним вченим, суспільство на ці слова відреагувало бурхливо.  
 
А тепер найцікавіше. Після цієї телепередачі Пуштаю подзвонив директор інституту Філіп Джеймс і поздоровив його з вдалим виступом. На ранок в інституті Роветт виходить прес-реліз, в якому говориться, що „ряд ретельно проведених досліджень лежать в основі побоювання доктора Пуштая”.
 
Але буквально через добу Філіп Джеймс несподівано відсторонює Арпада Пуштая від його досліджень і звільняє з роботи. Директор пояснив своє рішення тим, що, як він вияснив, Пуштай „...ніколи не проводив дослідження, які він оголошував”.
 
Аргументом послугував прес-реліз, в якому говорилося, що Пуштай досліджував картоплю з геном лектину канавалії (бобові). Ця рослина відома своєю токсичністю по відношенню до ссавців.
 
Відповідно, в пресі було організоване висміювання поважного і досвідченого вченого, який начебто зробив примітивну помилку – годував щурів завідомо отруйною для них картоплею. Між тим Пуштай проводив досліди на картоплі з геном лектину проліска, а не канавалії. На підставі цієї начебто невідповідності Джеймс і заявив, що Пуштай взагалі не проводив свої дослідження.
 
Коли пізніше стали розбиратися звідки взялася помилка, то виявилося, що сам Пуштай до того прес-релізу не має жодного відношення.
 
А тепер питання: навіть якщо б вчений сам написав текст і зробив помилку в ньому, невже за це було варто так миттєво звільняти заслужену людину з посади і роботи?..
 
Потім Інститут Роветт повідомив, що висловлювання Пуштая взагалі не відносилися до ГМ-картоплі. В інтерв`ю BBC Ф.Джеймс виставив вченого як такого, що через свій похилий вік заплутався у власних результатах і здійснив „трагічну помилку”.
 
Ця версія і була викладена газетою „Таймс” з відповідними коментарями Коліна Мерріта, молекулярного біолога Монсанто.
 
Але у 1999-у році Стенлі Юен з університету Абердина підтвердив результати Пуштая, а поважний науковий журнал «Ланцет» взяв до друку результати дослідів Арпада Пуштая і Стенлі Юена. Перед публікацією всі дані були ретельно перевірені незалежними експертами.
 
І тут починається другий акт: до тиску на вчених приєднується... лондонське Королівське товариство. Дійшло до того, що хтось з високопосадовців дзвонив редактору журналу «Ланцет» Річарду Хортону (Horton) з погрозами позбавити його редакторської посади, якщо той опублікує матеріали Пуштая і Юена. Але Хортон не зважив на погрози і роботи вчених побачили світ.
 
Згодом „Гардіан” оприлюднила історію з погрозами на адресу редактора „Ланцета”. Матеріали статті свідчили про наявність у Королівському товаристві активного лобі біотехнологічних корпорацій. Також вказали й на автора погроз - Пітера Лахмана (Lachmann), колишнього Віце-президента Королівського товариства.
 
Після публікації в «Ланцеті» почалися проблеми вже у Стенлі Юена і у 2001-у він змушений був покинути університет. Проте наукова порядність і громадянська мужність вчених не були марними. Британське суспільство, отримавши попередження, активізувало протидію трансгенній експансії.    
 
Щодо самого Арпада Пуштая, то у 2005-му році він був нагороджений премією Федерації германських вчених (Whistleblower Award) за привернення суспільної уваги до проблеми небезпеки ГМО.  
 
Але на цьому історія не закінчується.
 
У червні 2003-го газета „Дейлі Мейл” з посиланням на колишнього співробітника Інституту Роветт Роберта Орсков (Orskov) оприлюднює причини такої різкої обструкції зі сторони директора Джеймса по відношенню до Пуштая.
 
„Монсанто подзвонила Білу Клінтону, потім Клінтон подзвонив Блеру, а Блер – Джеймсу...”
 
І на закінчення фрагмент, який характеризує атмосферу у британських наукових колах.
 
За даними, розміщеними в додатку „Higher Education”  до англійської газети „Times”, з 500 вчених, що працюють у біотехнологічній галузі в Англії, 30% сказали, що були зобов'язані поміняти дані власних результатів на вимогу спонсорів. З них 17% погодилися спотворити свої дані, щоб показати підсумок, бажаний для замовника, 10% заявили, що їх «попросили» про це, погрожуючи позбавленням майбутніх договорів, а 3% сказали, що зобов'язані були внести зміни, що роблять неможливим відкриту публікацію робіт (кн. «Зони, вільні від ГМО», 2007).
 
Отже, транснаціональні корпорації ще й свідомо ґвалтують фундаментальну науку. Чи є сенс пояснювати, до яких катастрофічних наслідків може призвести така силова практика? Науковці просто будуть позбавлені можливості попереджати суспільство про існуючі загрози.
 
До речі, щодо Європи: штаб-квартира корпорації Сингента, одного зі світових лідерів в розповсюдженні ГМО, розташована в Швейцарії. Проте сама Швейцарія заборонила на своїй території реалізацію ГМ-продуктів харчування. У вас немає відчуття подвійної моралі?
 

 
Індія
 
Катастрофічну ситуацію, що склалася в Індії в результаті активного розповсюдження ГМ-технологій, яскраво змальована у фільмі «Cotton for my shroud» („Бавовна для мого савану”). Нандан Саксена і Кавіта Баль показують, як використання ГМ-технологій і сама методика ведення бізнесу, нав`язана фермерам фірмою Монсанто, фактично змушують дрібних фермерів вести війну за своє фізичне існування. В результаті район Відарбхі в індійському штаті Махараштра (і не тільки) став справжнім полем бою корпорацій з селянами. І в цій війні за різними даними починаючи з 1997 року загинуло вже від 200 000 до 250 000 фермерів!.. Як загинули? – наклали на себе руки. Це найбільша епідемія самогубств за всю історію людства. Потрапляючи в кредитну пастку, не маючи свого насіння і не маючи можливості кожного року купувати його разом з гербіцидами у Монсанто (а це за умовою договору йде одним пакетом), селяни накладають на себе руки.
 
Вандана Шіва пише, що в питаннях забезпечення насінням державні інституції підштовхують фермерів у пастку залежності від запатентованого корпораціями насіння-термінатора. Таким чином, окрім закабалення селян, паралельно знищується місцеве біологічне різноманіття.
 
Запитується: як утворюються ситуації, за яких державні чиновники нехтують інтересами держави і навіть життям своїх співгромадян? Думаю, нічого нового – звичайне хабарництво. Як от в Індонезії, де Монсанто давало хабара 50 000$, щоби уникнути екологічної експертизи ГМ-бавовни. Загалом, як показало розслідування, з 1997 по 2002 рік індонезійським чиновникам було виплачено 700 000$. На Монсанто був накладений штраф у розмірі 1,5 млн.дол.
 
Також можна згадати скандальний випадок 1999 року в Краснодарському краї, коли Монсанто через благодійну організацію „Нагодуй дитину” намагалася завезти ГМ-сою. Годувальнички...
 
Отакими є реалії епохи глобалізму. Те ж саме загрожує й нам, коли ми через власну інфантильність і відокремленість від державотворчих процесів кінцево втратимо контроль над своєю землею і над своєю долею.
 
Звісно, не тільки Монсанто цікавить можливість контролю над сільгоспвиробником за допомогою такого важеля, як насіння-термінатор.
 
Фредерік Енгдаль пише:
 
„В 2005 году та же самая "Сингента" сделала смелый шаг, чтобы вложить капиталы в основную долю патентов ГМО "Терминатор". "Сингента" обратилась за патентами, которые могли позволить компании эффективно монополизировать ключевые генные ряды, которые жизненно важны для воспроизводства риса, так же как множества других видов растений. Энтузиазм "Сингенты" по поводу генома риса проистекал из основных генетических черт риса (то есть, ДНК или протеиновой последовательности), общих с другими видами в пределах от кукурузы и пшеницы до бананов, эти генетические общие черты, были названы "соответствиями". В то время как "Сингента" одной рукой жертвовала рисовую зародышевую плазму и информацию общественным исследователям, она вместе с другими пыталась монополизировать запасы риса.
 
Сомнительная вовлеченность "Сингенты" в историю с рисом и патентами включает ее причастность к ГМО Золотой рис и членство Фонда "Сингента" в Консультативной группе по международным сельскохозяйственным исследованиям (КГМИСХ)”.
 

 
Золотий рис
 
Оскільки згадано за Золотий рис, то скажемо кілька слів за цю ГМ-культуру.
 
Власне, з рису все й почалося...
 
В далекому 1984-у вирішили вчені розплутати геном рису. Була заснована Міжнародна програма з рисових біотехнологій, яка й контролювала цей процес. Через неї також ішло фінансування. Енгдаль пише, що за 17 років Фонд (Рокфеллера) витратив 105 млн. доларів на розробку ГМ-рису і подальше просування його по всьому світу. Окрім того витрачалося близько 54 млн. дол. на рік (понад півмільярда за десять років) окремо на „тренувальні центри і сховища” для розповсюдження продукту генної інженерії. Рисова експансія готувалася фундаментально, за всіма канонами військової інтервенції. Паралельно Фонд готував свою армію вчених.
 
«Кроме того, гранты расходовались на выстраивание международной сети ученых, способных, забывая о роли генетической модификации растений и ее связи с будущим человечества, распространять по миру то видение ситуации, которое было угодно Рокфеллерам. Фонд финансировал подготовку сотен выпускников вузов и аспирантов по всему миру, чтобы создать научную сеть для последующего быстрого и широкого коммерческого распространения ГМО.
 
Это вызвало к жизни элитное братство, воспитав среди его членов, согласно словам одного из его участников, чувство взаимного родства. Все пятеро ведущих докторов-исследователей в важнейшем Филиппинском Международном научно-исследовательском институте риса, поддерживаемом Фондом, финансировались непосредственно Рокфеллерами». (Ф. У. Энгдаль)
 
І з якою ж кінцевою метою були задіяні ці надпотужні ресурси? Заради чого оці всі штаби, склади, десятиріччя напруженої праці вчених в лабораторіях? О, ця мета у  своєму благородстві не поступиться й „Маніфесту комуністів”. А саме: вивести сорт ГМ-рису з підвищеним вмістом каротину, щоби вирішити проблему нестачі вітаміну А і нагодувати чудом генетики всіх, хто потерпає від дефіциту цього вітаміну. В першу чергу – дітей. А врешті – всіх, для кого рис є основним продуктом харчування (паралельно знищуючи місцеве різноманіття сортів рису, яких існувало близько 140 000). І мова тут іде про ареал з населенням в 2,4 млрд.
 
Енгдаль з цього поводу сказав так:
 
«Это была великолепная пропагандистская уловка. Она помогала привлечь симпатии общественности, создавала ощущение, будто ученые-генетики прилежно трудятся над решением проблемы недоедания и голода в мире. Вот только один момент – это был преднамеренный обман».
 
На Філіппінах було створено спеціалізований Міжнародний науково-дослідний інститут, в якому було зібрано понад 20% всього різноманіття сортів рису. Три чверті „американського” ГМ-рису були створені з насіння, взятого саме з цього банку і потім запатентовані. Відповідно, ці сорти стали інтелектуальною власністю концернів.
 
До речі, хто не звернув увагу чи не читав: в Листі – 2000 вчені окремо вимагали  заборонити патентування форм життя і життєвих процесів.
 
Що Золотий рис не закривав проблему нестачі вітаміну А виявилося досить швидко. При стандартній денній нормі споживання в 300 грамів його треба було з`їсти близько 9 кіло.    
 
Зростала критика розрекламованих якостей Золотого рису. Врешті Президент Фонду Рокфеллера Гордон Конвей визнав, що Золотий рис не вирішує проблему нестачі вітаміну А, а є просто „відмінним доповненням до дієти з овочів, фруктів, тваринних продуктів, будучи джерелом вітамінів і харчовою добавкою до різноманітної їжі”.
 
В 2000-у році Фонд оголосив, що передає Золотий рис широкому суспільству.
 
„Суспільством” виявилися відомі нам Сингента і Монсанто. Шлях до монопольного володіння ринком рису було відкрито. Власне, як і до ринку кукурудзи, пшениці, сої, рапсу тощо.
 
Наступним кроком стало створення необхідних умов для швидкого проникнення ГМ-технологій і насіння через кордони поки що незалежних держав.
 
Ф. Енгдаль:
 
«Используя тщательно разработанные структуры для распространения семян Генной революции (Международный центр селекции кукурузы и пшеницы, Консультативная Группа международных аграрных исследований, Международный научно-исследовательский институт риса и прямое финансирование от Фонда Рокфеллера), агробизнес и сторонники Генной революции подготовились к следующему большому шагу: консолидации мирового контроля над поставками продуктов для всего человечества. Для этого необходимо было создать новую организацию. И названа она была Всемирной торговой организацией или ВТО».
 
Але й це ще не все...
 

 
Євгеніка?..
 
Фінальним акордом щодо Золотого рису можна вважати наступну інформацію: його  вживання з часомпризводить до жіночого безпліддя. Для тих, хто розуміється на анатомії: причиною беспліддя є зникнення війок епітелію в маткових трубах.
 
В цьому ж контексті викликає зацікавлення досить часте посилання в Інтернеті на Мітча Хайна, Президента біотехнологічної компанії „Епіцит”. Той якось проговорився, що вони вивели сорт кукурудзи, яка виробляє антитіла проти сперми. Коли його запитали: навіщо? - той відповів: виключно з науковою метою.
 
Власне, будь-які пояснення подібних речей з боку їх „винахідників” особисто мене вже абсолютно не цікавлять. Мене тільки цікавить: це правда чи ні. А що люди в принципі здатні планувати знищення собі подібних – ані грама не сумніваюсь. Власне, розробка різноманітної отрути – хімічної, радіоактивної – в лабораторіях державних спецслужб – це ж також справа вчених вкупі з політиками.
 
Є серед Хомо еректус значний прошарок зі специфічною ментальністю. І їм - що будинок вночі підірвати, що війну розв’язати, що ГМ організмами частину населення виморити... Яка принципова різниця? І під все буде підведена теоретична база і виданий відповідний закон. Наприклад, що Земля не може витримати такого зростаючого навантаження і людську популяцію треба суттєво скоротити. Якими вже методами – примусовою стерилізацією, ГМ-продуктами чи контрацептивною вакцинацією – не суть.        
 
У Енгдаля є такий досить красномовний фрагмент:
 
„Интересный факт – Генри Киссинджер составил в 1974 году список из тринадцати "приоритетных" развивающихся стран для проведения правительством США политики депопуляции, согласно Меморандуму 200; Международный центр селекции кукурузы и пшеницы тоже имел список приоритетных стран для внедрения генетически модифицированных зерновых. Список из 12 стран включал Индонезию, Малайзию, Филиппины, Таиланд и Вьетнам в Азии, Кению, Египет и Зимбабве в Африке, Аргентину, Бразилию, Коста-Рику и Мексику в Латинской Америке. Существенно то, что половина этого списка пересекается со списком Киссинджера, определившего политические приоритеты за 17 лет до этого. Геополитика и в самом деле оставалась предметом постоянной заботы”.
 
На ці паралелі не можна не звертати увагу. Фредерік Енгдаль – аналітик найвищого рівня. Якщо ж ви вважаєте його аналогії перебільшенням, то тоді спробуйте пояснити ось такі вислови державних діячів, які досить жваво і широко обговорюються в Інтернеті:
 
Джон Пи. Холдрен (John P. Holdren) советник по науке президента США Барака Обамы: «Было бы легче осуществить программу по стерилизации женщин после рождения ими второго или третьего ребёнка, несмотря на относительно большую сложность операции по сравнению с вазэктомией, чем пытаться стерилизовать мужчин.
 
Разработка капсулы продолжительной стерилизации, которую можно было бы вшить под кожу и удалить, когда беременность желательна, открывает дополнительные возможности для принудительного регулирования рождаемости. Капсулу вшивали бы в период половой зрелости и изымали бы по официальному разрешению для ограниченного числа рождений детей».
 

 
Дэвид Брауэр (David Brower), первый исполнительный директор природоохранной общественной организации «Клуб «Сьерра»» (Sierra Club): «Деторождение [должно быть] наказуемым преступлением против общества, если родители не имеют лицензии правительства… Всех потенциальных родителей [обязали бы] использовать контрацептивные химические препараты, правительство выдаёт противоядия гражданам, выбранным для рождения ребёнка».
 
Або знайдіть якийсь інший контекст, окрім явного у тезі, проголошеній Генрі Кіссінджером у 1974 році:
 
„Зменшення чисельності населення мусить мати найвищий пріоритет по відношенню до країн третього світу”.
 
До речі, в контексті ГМ-технологій. Як вам таке формулювання:
 
...генная модификация человека с целью повышения его способностей.
 
Це – одна з програмних тез міжнародного (між чиїх народів, цікаво?..) форсайт-проекту «Детство» до 2030 года, який затверджено до реалізації в Росії.  
 
Для загального уявлення рекомендую зайти у Вікіпедію і проглянути „Дорожная карта” і „Цитаты”.
 
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%82%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE-2030
 
Також, щоби впевнитися, що це не інтернетна фантазія, можна переглянути ось цей короткий відеоролік:
 
http://www.youtube.com/watch?feature=player_detailpage&v=Ymy00Ih2QrM
 

 
(Продовження...)