Я – дебіл. Кажу це, перебуваючи у притомному стані,  тверезий, не вколотий.  Хіба що тільки-но вдома хильнув  150 мл міцної кави «Егоїст».  Хильнув, бо змерз.
 
Вранці - та що там вранці, і вночі - тільки й думав про те, як буду (будемо)  «піаритись»  біля Шевченка.  Не того, що буцав філігранно по європах м’ячика, а біля того, що «Думи мої думи…»
 
Піар не вдався. Це – об’єктивна реальність. Чому?
 
Тому що пройшли вибори, а наступні - далече. І вже не цікаво мерзнути. Тому акція була формальністю. Кількість акцінуючих була в декілька разів менше, ніж кількість місць в палаці «Україна», де День Соборності сьогодні відзначає влада.
 
Біля Т.Шевченка, а потім біля М.Грушевського трійко кремезних чоловіків, усі за 180 см, не те що у північних сусідів, разом з десь близько 500…1000 прихильниками  відзначили Святодень Соборності,  давали про щось інтервью. Це я про Лідерів.
 
Чомусь подумалось, що в Києві 4 000 000 мешканців. Серед них десь 1 000 000 зрілих чоловіків (тіпа «мужчин»).  Ну то таке…
 
Серед  тих  500…1000 (які би вмістились в один поїзд метро) стовбичив і я. З прапором, жовто-блакитною стрічкою, квіточками і фотоапаратом. Стовбичив і розумів, що вся цінність моїх ІМХО – це цінність засушеного гербарію. Що начебто спільність поглядів  - це те, що я хочу бачити, а не те, що є насправді. Що всі мої волання смішні. Наче виходиш у глухий ліс і кричиш: «ГЕТЬ! ГЕТЬ!»  Потім прикладаєш вухо до якогось стовбура, а там тихенько так «геть, геть»…  Чи то ехо, відлуння? Чи, може, ще хтось на сусідній галявині відірвав свого заду від простирадла з бухлом та салатами, та відійшов у кущі за потребою…
 
Не маю жодного права засуджувати та оцінювати нікого, окрім себе.
 
Є реальність – це відбудована потужна піраміда влади. Вона зараз здається непорушною. Ті  півмільйона (плюс-мінус), які 2004 виходили на МН, ні в що не вірять. Та й не всі дожили до 2013.
 
…Є декілька філософій, або скоріше, настроїв.
 
Одна з них:  всі вони однакові.
 
Друга. Влада, попри все, приречена, сама впаде, майже жодний диктатор ще не закінчив життя природною смертю, дочекаємось – сама впаде. Це - філософія «інтелектуалів». Вона безпрограшна. Бо влада, яка б не була, рано чи пізно впаде. І тоді інтелектуал скаже – я ж казав! Це сталось незалежно від тих, хто ходив і махав. Це сталось незалежно від тебе, дебіла!
 
Є моя позиція – позиція дебіла.  Я її вже озвучував. Вона проста. Духовний Творець (або матеріальний  хаотично-статистичний процес перетворювання складних молекул в первісні організми, потім у амьоби, слимаки, риби, ящурки…, кроманьйонців, неандертальців, антів, скіфів, трипільців, греків, римлян, готів… ) подарував нам майже Рай. А ми його перетворили в Пекло. Звісно, нам допомогли. І допомагають. І будуть.
 
Я – дебіл.  Кажу це сьогодні вкотре. Бо не розумію, навіщо переймаюсь тим і тими, хто не переймається мною.
 
Звісно, якщо ця бздура, яку я написав сьогодні, когось збудить, то почую багато що.
 
Приклавши вухо до стовбуру…