Взагалі то планував «серіал» «Патєшниє» закінчити до виборів. Зробити, так би мовити,  свій внесок в «просвіту» виборців: хто є ху. Не вийшло... Кілька днів, як з'явилася можливість і свербіж відмітитися в Дурдомі, і все думав: продовжити галерею чи поставити крапку.
 
З одного боку, тема після виборів нібито  і  втратила актуальність. З другого - шкода зроблених вже майже місяць тому напрацювань. З третього - всі мої патєшниє з №1 по  №7 (див. Патєшниє і Патєшниє-2) як придурювались до виборів на політичній арені, так і продовжують після... Їм мої жарти гумору  не більше, ніж сексуальні домагання комара слонисі. З четвертого боку - писав то я не для патєшних, а для колег і читачів ДД. І оцінили вони мої творчі потуги начебто нормально...
 
І це головне! Отже,  продовжую.
 
Але спочатку нагадаю - вже бачу, це стає традицією - звідкиля з'явилось це «патєшниє».  Якщо коротко (для тих,  хто не читав попередні «серії»), то я просто не зумів знайти українське слово, яке б за змістом повністю відповідало російському  «потешный».     «Потешный» (рос) - дуже   багатогранне.  Воно може бути і іменником і прикметником; воно може означати окремо, а може об'єднувати в купу і примітивного клоуна, і блазня, і  просто смішного або дурнуватого. Майже однакове за звучанням українське «потішний» такого різноманітного забарвлення чомусь не має… Тому і прийшлося придумувати «патєшниє».
 
Крім того, в процесі роботи над попередніми патєшними, виявив ще одну дуже характерну для них особливість. Всі вони не тільки не допускають думки, але навіть не підозрюють, наскільки потішно і дурнувато виглядають в очах мислячої публіки.
 
Особливо характерний в цьому плані наступний патєшний.
 

В часи його комсомольско-номенклатурної молодості  старші, партійно-номенклатурні товариші, любили його і у важких ситуаціях підтримували і підбадьорювали: «Ты сможешь  Сережа, ты гибкий». І це так приємно було слухати! Ще і тому, що «тыгибкий» було дуже співзвучне з його улюбленим прізвищем.
 
Хоча, як інженер-механік за освітою, він вже тоді мав знати, що все не так. Гнучкість (гибкость), вона схожа на пружність. Це така механічна властивість, яка характеризує здатність згинатися під дією сили і відразу ж після припинення дії цієї сили розпрямлятися. Наприклад, пружина.
 
Властивість же, яку завжди мав і зараз володіє Сергій Леонідович  Тігіпко, називається інакше. Воно називається пластичністю. Це здатність приймати будь-яку форму    і, скільки буде потрібно, зберігати цю форму. Наприклад, г... (не подумайте, що я хотів написати «глина»).
 

 
І що тут смішного, запитаєте ви.
 
А те, що будучи, можливо, самим пластичним українським політиком, Патєшний №8 як ні в чому не бувало ніколи не соромився «працювати» під дуже сильного, тобто здатного протистояти будь-якому навантаженню, ну і, мабуть, самому впливати з великою силою.
 
Колись в рекламний роликах він порівнював себе з суперпотужним злітаючим лайнером (ну, або показував, що не боїться цієї громадини, ща зі страшним ревом проноситься над його головою). На білбордах і в передвиборних промовах зі сталевим блиском в очах і титаном в голосі твердо обіцяв бути сильним взагалі і дуже сильним професіоналом зокрема. Навіть свою партію назвав «Сильна Україна». Яка теж, що і не дивно, виявилася дуже пластичною. Сьогодні вона залюбки прийняла запропоновану їй форму і   прилипла до Партії регіонів.  
 
Багато клоунів мають свої характерні «бренди»: смішна кепка, собачка або там кішечка. Є такий і в Патєшного №8. Хоч він його нікому і не показує. Це фірмові високоякісні памперси. І вміння їх міняти з віртуозною швидкістю.
 
Справа в тому, що характерною особливістю Сергія Леонідовича є не «сильність», а слабкість періодично крупно (перепрошую за малолітературне слівце, кращого не знайшов) обсиратися. У 2004-ому він наклав в у штани і дременув у небезпечний, як йому здалося, момент з виборчого штабу Януковича, причому не просто як рядовий штабіст, а з поста головного начальника цієї майже військової організації. Після виборів 2010-го   надував щоки, набирав войовничі пози і запевняв, що прийме пост Прем'єр-міністра тільки у випадку, «якщо вони спочатку вибачаться за популізм». Тим не менше, варто було «їм» поманити пальчиком, як Патєшний №8   на напівзігнутих побіг служити «під Азаровим». «Розробив» новий Податковий кодекс, який практично знищив дрібний і середній бізнес в країні. «Впровадив» пенсійну реформу, яка вкрала 5 років у жінок, але ні   на копіку не збільшила надходження   в Пенсійний фонд  (за 8 місяців 2012 року дефіцит Пенсійного фонду становить 8 млрд грн).  Крім усього вищезгаданого, Сергій Леонідович, позиціонуючи себе чи не головним борцем за наповнення бюджету країни, дуже некрасиво засвітився, продавши свій майже мільярдний банк   через офшорну зону, і не заплативши як мінімум 100 мільйонів доларів в українську скарбницю.
 
Втім, перепрошую, відволікся. Нагадаю, я про памперси та вміння Патєшного №8 міняти їх з блискавичною швидкістю. Так от. Завжди, встигнувши обісратися в черговий раз, Патєшний №8 вже через хвилину готовий - весь знову такий чистенький - постати перед публікою і з переконливістю гіпнотизера  віщати і втовкмачувати: ми зробили... (зробимо!), ми зуміли... (зуміємо!), ми довели... (доведемо!), ми показали... (покажемо!), ми змогли... (зможемо!). Якщо  колись і промайне, що щось там трішки не вдалося, то це тільки, щоб підкреслити - а скільки ж вдалося! І голос весь такий впевнений, і пози всі такі могутні…
 
Колись в цирку досить популярними були ліліпути. Уявіть собі, виходить на арену хирлявий  карлик в памперсах, приймає наполеонівську позу і раптом починає говорити громоподібний басом... Напевно, раніше такий номер справив би бажаний ефект на публіку. Зараз же - не прокотить. Публіка не та...
 
Сьогодні Патєшний №8 серйозно налаштований посісти місце Голови нової Верховної Ради або й замінити Азарова. І це правильно! (Як говорив колись останній генсек Горбачов, якому також частенько доводилось міняти памперси.) Бо в українському політичному цирку номер з карликом, що вміє говорити басом і швидко міняти памперси сприймається на ура. М-да…

Prokop14
 
Пі Сі. Якщо серед патєшних жіночої статі, як я вже признавався, моєю самою «любимою» є Ганя Герман, то серед чоловіків – безперечно Серьожа Тігіпко. Якщо він ще комусь «не байдужий», докладніше з цим патєшним  можна ознайомитись на моєму блозі: Політична кар'єра, або Тігіпко на політичному ринку і далі за посиланнями, що містяться там же.    
 
(Патєшниє-4)