На вулиці сусіди порівнялись
і як ведеться чемно привітались:
«День добрий бабцю»,
«Да-а-й  боже здоров’я» -
А далі компліменти – не прості слова:
-«О! Це ти мене, Оленко, наздогнала!?
А я тебе спочатку не впізнала –
Так виросла! Красуня! Ну, королева стала!
А мамі радість то яка, вона пишається тобою:
Хатню роботу всю лишила за собою,
І кекс печеш і шарувати в огороді підмогала.
А в школі як діла? Кажи, щоб бабця знала.»
 
-«Я вчуся добре. Рушник я вчора вишивала,
Секрети вишивки тьотя Марія показала.
Роботи тьма. Кручусь, як дзиґа, мчусь, як пуля.
А ви куди так рано, як ваша коза Чистюля?»
 
-«Коза нічого. А мені важко, терпіти круговерть невзмозі.
Довчити внука треба, гріх спинятися на півдорозі.
Я йду в сільраду «Головихи» запитати,
Що таке РЕЙТИНГ, ну ду-у-же хочу знати.
Бо рейтинг в президента пропав без вороття -
Сказало радіо. От напасть, він же був раніше!
Без нього неможливе, кажуть, «покращення Життя»
Тож треба виручати враз – скоріше!
Де він подівся? Куди ж його поклав?
Живе у лісі! Може звірі розтаскали?
А чи з дружків хто-небудь вкрав?
Чи «стирив» хтось чужий? Туди їх також пропускали.
То ЯК  по нашому це обізвати???
Бо треба знати, що шукати.
Там на горищі старовині речі збереглись,
То може завалялось диво це, приховане колись.»
 
-«Ой бабуню! Така ЦЕ РІЧ – стара, як світ.
У селянина-трударя ВОНА завжди була -
це СОВІСТЬ, по ній живемо і працюємо вже стільки літ!!!
І неможливо передати іншому – вона у кожного своя!
Та РЕЙТИНГ – це трошки інша річ, не менш важлива,
Бо це довіра. Відносяться усі до цього слова бережливо.
А в президента – ні першого, ні другого нема,
Хоч він казав такії гарнії слова! І ми йому повірили!
Він обдурив нас. ГРІХ! Бо долю ми свою довірили.
Критичний рейтинг є тепер – довіри там нема народу,
Осталася підтримка рідних, підлеглих, іншого якогось зброду!
Критичний рейтинг - це критичні дні – це завжди хворе тіло!
Тож дозволу нікому не давав народ робити хворе діло:
Приймати хворі рішення. Тут всі замішані,
Бо це стосується і президента, також владу,
І нашу, вщент спотворену, Верховну Раду.
До них нема довіри. Від них немає користі, немає ладу.
А ще скажу вам тихо (це в секреті),
Максим, що в 5-ім «А», показував нам в Інтернеті,
Як президент і вся його братва жирують та гуляють,
Страх божий, в країнах інших  це собі не дозволяють.
Собі у хату  вази, люстру, унітаз із золота придбав
За  наші гроші, а нас у злидні затоптав.
Тут - стогне, мучиться земля, що бур’янами поросла,
Частково обробляється,  бо трактора нема.
А він – Гелікоптери, літаки купив. А може й танки?
Басейни і площадки злітні збудував. Палац...і інші забаганки.»
 
-«Ах нечисть! В такі скрутні часи! То як він сміє!
А в мене туалет стоїть в дворі, де дуже вітер дме і віє,
То я запрошую. Я ж, думаю, мужик – не побоїться, не завиє.
А розум у моєму туалеті так прочиститься!! І мізки вмить провіє!
То це ж він справжній САТАНА, так в біблії сказали,
Бо справжні знаємо діла, та й по ділам його впізнали!
Тепер ми підемо, як на війну, бо треба гнати сатану!
Ми як підняли до висот, бо істини не знали,
Так і запхнем назад!!! Повернемо туди, де взяли!
30.06.2012р
 
P.S.
 
«Глаголить» - ви сказали: це рівень плінтуса - я признаю!
Та вибачте мені безграмотність мою.
А рівень плінтуса – це ж вище ніж долівка,
І всякий мусить визнати цей факт одразу.
Початок добрий, і в мене не болить голівка,
Тож за підвищення я вдячна і не вважаю за образу.
 
Чи я глаголю («глагольне» римування),
Чи рим нема, а просто я розповідаю,
Запитую себе - нащо мені це шельмування,
Скоріш донести хочу те, що знаю.
 
А знаю те, що буйні вже розперезались.                  
А люди: в тінь чи за кордон , хто як - спасались,
Загроза є! А дехто наміри розказує – вбивати!
Отож - негайно буйних пов’язати й лікувати!
 
Це політичне звірство в сьогоденні так мене дістало,
Як у вулкані - все в мені прорвало!
Я згідна бути серед вас найнижчим санітаром,
Готова працювати даром.
Все за для того, що прошу: Ви мою думку донесіть,
А рейтинг - якщо є, мені не жаль, хто хоче - заберіть!
 
Ну все! Я більше не згущаю хмари...
ТАК ВАМ ПОТРІБНІ САНІТАРИ???!!!