Не знаю як і обізвати цей опус. Якби...
 
   Я у школі писав твори на тему  - Якби я жив у Америці... Ну, тіпа, жопа була би повна мені, та смерть на плантації у 30 років від перевтомлення...
 
   Моїм дітям експерементально вже пропонували теми – Якби я був начальником ЖЕКУ... Прогресс...
 
   Так от, тема твору – Якби Пердуняки заробляли гроші торгівлєю...
 
..............................................................................
 
   Здаю в аренду кіоск системи “Батіскаф”. Пиво, чіпси, папароси... Хто впорається із кіоском, та доросте до супермаркету, тому канхфетка...
 
   Гражданє проффесіонали, чого би вам не заробити зайву копійчину, та показати проффесійність у реалі...
 
   Морди надули, щоки вростопирку, пальцями крутять, вухами шаволять, взяли кредита, та сидять, все на чамаданчик поглядають...
 
   Перший з’їзд акціонерів пройшов без ексцесів. Ну, не вперше... Зрозуміло хто директор, а хто главбух. Та і оті новітні погоняла – менеджер, або вайзер, заборонили рішенням з’їзду.  Папа так і сказав – не знаю хто такі оті супервжопувайзери, іпать буду по понятіях, замів і помів...
 
   Ну довго не чухалися, за пів – року все узгодили, закатали рукави, та...
 
   Чамаданчик троху схуд, переговори то таке, затратне дійство... Фуршети там... Гєпа рекламку намалював – “Кіоск”, красиво вийшло, ну і хрен з ним, що півмільйона...
 
     Прибудували до кіоску кабінет Папі, у три поверхи, четвертий поверх для консультантів. Не без ексцесів. Сто Матолог і Льова Чкін, як головні консультанти, довго вирішували хто буде ближче до драбини на перші три поверхи. Дискусія була тривала, чотири рази викинули з вікна Їбібка – (прикмета така, на щастя), домовилися про чьотні та нічьотні числа. Льова Чкін виписав з Китаю календар зовсім без чисел. Та ходив, коли приспічить, по фазах луни. Сто Матолог ходив по – родствєнному...  
 
   П’ятий поверх для бухгалтерії збудувати не вдалося. Чамаданчик, з якогось переляку, схуднув назовсім...
 
    За кіоском Микозарич любовно гладив новісіньського мерса, Гарбуз зламав руку, начепивши золотого годинника, розміром з кастрюлю, Їбібка носився з новітньою системою евакуації на випадок прокурорських наїздів, потириною із лабораторії НАСА. На екрані світилося не дуже приємне повідомлення – “Сьогодні можна здриснути у пгт Ерофєй Павлович, Амурської області“...
 
   Ситуацію врятував Валєріан Педікюрний. Скорінько метнувшись у Крим, розшукав у заростях чагарника грязного та обірваного Могу Левського. Мога, не маючи сірників, хряпав цвіркунів, яких наловив цілу літрову банку.
 
   Ув’єхавши у ситуацію, розридався гіркими сльозами. І за долю малую, у три чебуреки, з радістю погодився наловити інвесторів сорок дві штукі у тікущому кварталі...
 
   Інвесторів наловили шісдесят чотири морди, просто на вулиці, по критерію вартості авто. Педікюрний також підключив старі кадри пенсионерів розвідки, ті, за старим бараком шахти Засядькау, у старій недіючій копанці, у народі “дірка”, знайшов майстра утюга та паяльника, старого коріфана Колю Снікова.  
 
   Інвестори підписували договори із радістю, та відчуттям глубокого удовлєтворєнія...
 
   Приблудний чувак із смішним погонялом Петрошенич насмішив кампанію, що треба мабудь щось таке закупити, або зліпити, та продати, аби виправдати заявлений вид діяльності – роздрібна торгівля. Ніхто зразу і не зрозумів, а на хрена!! Петрошенич намалював прекрасну картину, як іде торгівля, хфірма багатіє, гроші плодяться у геометричній прогресії, не треба ловити інвесторів, та мочити їх у погрібі...
 
   Навіть Папа зацікавився. Про такий спосіб заробляння грошей ніхто з них і не чув. Коля Сніков аж сльозу пустив, вспам’ятав як продавав м’ясо з ОРСу по ціні кооперативного...
 
   Петрошенича призначили крайнім, на випадок дефолту, за товаром подався Міша Чє. Міша, який останній раз був у магазині наприкінці 80-х, добре пам’ятав, як воно повинно виглядяти. Закупив 600 ящиків “Завтрак туриста”, “Кілька” у томатному соусі, пів тони макаронів, сірники, сіль, та папароси “Біломор Канал”...
 
   Морди надули, щоки вростопирку, пальцями крутять, вухами шаволять, чекають прибутку...
 
   З продажами щось не те. Валєріан, багатозначно ковиряючись у носі, з інтересом поглядав на Петрошенича. Згадував як останній раз заганяли кабана в Ізюмі... Мога Левський, чавкаючи чебуреком, злорадно посміхався. Петрошевич згадував у кого із присутніх є вища освіта, або хоча б десять класів...
 
   Ситуація розрядилася, коли охорона притягла диверсанта. Зловили у каналізаційному кододці. Ще не били. Бо аромат... Диверсант кричав що його паганяло – Вован, він всім потрібний, але про нього забули... Три місяці пробирався по підземних ходах Київа, бо охорона усю теріторію навколо Кіоска огородила на три квартали. Вже евакуюють населення, та розміщують у піонерских таборах...
 
   Морди надули, щоки вростопирку, пальцями крутять, вухами шаволять, форс мажор...
 
    Конфлікт інтересів. Покупця аж ніяк нізя допустити на територію, бо... Ну зрозуміло, що нізя. Без покупця нема торгівлі. Спосіб заробляння грошей, запропонований Петрошеничем визнали антинародним, державною диверсією, та зрадою національних інтересів... Петрошенича не били, відклали на потім...
 
   Чотири десятки вчених захистили дисертації по темі -  “Риночні відносини в Україні. Торгівля – смертельний ворог для країни з риночними відносинами”...
 
   Микозарич підготував указ про повну заборону якоїсь торгівлі на території країни. Бо то повна хрень, та відмивання грошей. Пам’ятаючи історію кінця прошлого століття, визнати, що картки, то є самий ефективний спосіб розподілу товарів серед населення.
 
   Для переходу на розподіл товарів картками, зобов’язати фірму ЕДАПС забезпечити населення картками з голографічним захистом. Заснувати “Мінистерство розподілу товарів”. Заснувати “Інспекцію контролю за розподілом товарів”. Заснувати “Підрозділ “Кречет”, для врегулювання конфліктних ситуацій у сфері розподілу товарів. Заснувати підрозділи цих організацій у обласних центрах, районних центрах, сільських радах...  
 

   Хфірма “Кіоск” працює і досі. ЇЇ визнали неприбутковою організацією. Інвестори записуються за два тижні, чергу занімають з ночі...