"Твое имя давно стало другим,
 
Глаза навсегда потеряли свой цвет."
 
/"Наутилус Помпилиус", <Я хочу быть с тобой>/
 
...Сьогодні вранці вона померла.
 
"У неї дуже постраждали легені. Коли ми диагностували рентгенологічно й там практично легеневої тканини життєздатної не було...і не випадково вона була на штучній вентиляції, й не випадково ми намагалися піти від штучної вентиляції й не виходило, тому що було виснаження й легенево-серцевої й серцевої системи й легенево-дихальної системи. І набряк мозку й все це разом. На жаль, сталося те, що мало статися, можливо, навіть одразу", - сказав керівник Донецького опікового центру Інституту невідкладної й відновлювальної хірургії ім. Гусака Еміль Фісталь.
 
Чесно кажучи, коли я подивився нещодавно розміщене в Інтернеті відео Оксани, відзняте її мамою в лікарні, то вирішив, що найважче вже позаду. Подумав, якщо Оксана має сили говорити, то як би їй не боліло, вона видряпається. Виживе. Не судилося.  
 
"Сталося те, що мало статися, можливо, навіть одразу". Але з Оксаною це сталося лише сьогодні. Скільки ж ця нещасна дівчина натерпілася до цього... Кожен день її скаліченого нелюдами життя перетворився на жахливий, невимовний біль, який заповнив кожну клітинку понівеченого тіла. Сьогодні вранці ці муки скінчилися. Оксані більше не боляче.
 
Але боляче продовжує залишатися нам - всім, хїто переживав за неї і всі ці дні жив надією... Щоправда, цей біль не тілесний. Він душевний. Перемішаний з обуренням, гнівом і ненавистю. А ще - готовністю будь-якою ціною дістати катів і задушити їх власноруч. Та не до кінця. Щоби покидьки змогли відчути як їх спалюють живцем... Хоча, вони і так живі трупи, які самі собі винесли смертний вирок. І рано чи пізно його буде виконано.
 
Скільки б ще у пресі не відкрилося гірких подробиць, нехай і правдивих, про далеко не бездоганну біографію самої Оксани та її родини, від того ані трагедія, ані наші співчуття не стануть меншим навіть на крапельку. Щоб там не казали, але перед усе це була жива людина. З вкрай нещасною долею. Із самого початку. Бідна Оксана йшла до ціє трагедії. Та ніхто і ніщо її не зупинило.
 
Хочеться вірити, що сьогодні вранці Господь забрав її до себе. Туди, де ніщо не нагадуватиме про тяготи земного життя. Її душа пройшла очищення ще тут. Неймовірними стражданнями, які з моменту скоєння злочину (в ніч на 10 березня) тривали 19 днів. Ця цифра дивним чином збігається з кількістю прожитих Оксаною років.  
 
Віднині вона там, де їй завжди буде добре. Оксана знову тепер чиста і безгрішна. Такою, якої і народилася, прийшовши у цей світ...
 
"В комнате с белым потолком,
 
С правом на надежду.
 
В комнате с видом на огни,
 
С Верою в Любовь..."
 
/"Наутилус Помпилиус", <Я хочу быть с тобой>/
 
Олексій Мазур,
Дніпропетровськ.