Дослідженнями доведено, що кiлькiснi та якiснi показники відтворення населення визначаються чинниками зовнішнього середовища, насамперед умовами життя. Для нашої держави характерний дуже великий діапазон коливання цих умов i, відповідно, iстотнi територiальнi вiдмiнностi в рівнях та динамiцi показників відтворення населення.
 
В 1985-1989 роках чисельність населення України становила 51 млн чол. Рекордний для України показник – 52,2 млн. жителів – був зафіксований у 1992 році, але, починаючи з наступного року, йде його повільне зменшення. З тих пір чисельність населення країни зменшилася на 6.6 млн. (на 12,65 %), при тому що не було ні війн чи збройних конфліктів, ні масових епідемій чи природних катаклізмів, що могли б супроводжуватись масовою загибеллю людей.
 
Масштаби депопуляції (переважання померлих над народженими) протягом останніх років найбільшими були у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях. Низькі коефіцієнти природного приросту характерні не лише для областей Донбасу і Придніпров’я, але і для Вінницької, Київської, Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської та Чернігівської областей.
 
За останні 20 років у Волинській  області кількість населення практично не змінилась і становить 1037-1040 тис. осіб. У Львівській області, наприклад, зменшення склало тільки 78 тис. осіб (біля 3,0 %). В цей же час, у Донецькій області таке зменшення склало – 781 тис. осіб або на 17.3 % до вихідного періоду. У Донецькій області можна відмітити м. Шахтарськ – кількість населення зменшилось за ці роки більше, ніж на 31 %, м. Єнакієве, де зменшення склало понад 30 %, у Амвросійському районі – більше 24 %.
 
Якщо в Україні у 90-их роках щорічно народжувалось 650-700 тис. дітей, то вже на початку 2000-их – тільки 390-400 тис., в останні роки зросло до 490-500 тис. Але за ці роки кількість померлих зросла із 600-620 тис. осіб до 750-780 тис.
 
Найбільш руйнівні демографічні явища виявилися після 2000 року. Найзагрозливішою була смертність від зовнішніх причин, тобто це смерті, яких могло б не бути. Тільки за період 2000-2007 роки на виробництві загинули 15 тисяч осіб, від дорожньо-транспортних пригод, убивств, самогубств, отруєнь, утоплень, пожеж – ще 830 тисяч.
 
Звичайно, на демографічні чинники визначальний вплив здійснюють економічні і побутові проблеми. За даними досліджень, 72% громадян зазначають, що не впевнені у власному майбутньому. Лише 12% вважають, що найближчого року їхнє життя більш-менш налагодиться. Люди не витримують безпросвітного життя. Масовими стали зневіра, невтішність, озлоблення. Найхарактернішими ознаками сьогодення, за оцінками громадян, є розвал економіки (55%), хабарництво (55%), безробіття (49%), зубожіння населення (47%).
 
У повсякденному житті окремої людини та сім'ї виникають страхи, соціальні фобії. Українські громадяни бояться: безробіття (76%); зростання цін (75%); невиплати зарплати (69%); зростання злочинності (60%); голоду (53%). За таких умов ціла нація втратила сенс буття і вже як наслідок – різке скорочення народжуваності, зростання смертності, масова еміграція.
 
Відтворення населення – це природний та механічний рух населення, що визначається сукупністю процесів народжуваності та смертності, що визначають розміри природного приросту.
 
Природний приріст – це співвідношення між кількістю народжених і померлих за рік в перерахунку на 1000 чол. Природний приріст може мати позитивне, негативне і нульове значення. Ці показники визначають збільшення, зменшення або незмінність населення.
 
Але чи всі регіони можна привести до спільного знаменника? Наприклад, а який демографічний стан у Луцькому районі? Можна тут відмітити позитивні тенденції зростання кількості населення. Якщо у 1989 році наявне населення району становило 53,2 тис. осіб, то в останні роки воно зросло до 61 тис. або на 16,6 %.  
 
Відрадно відмітити, що в Луцькому районі населення молодше за працездатний вік становить понад 21,5 %, а старше за працездатний вік біля 24,0 %. Для порівняння можна навести, що у Волинській області ці показники становлять відповідно – 19,9 та 20,7 %, а по Донецькій області – 13,0 та 26,7 %.
 
Демографічне навантаження у Луцькому районі на 1000 осіб населення працездатного віку припадає 681 особа непрацездатного віку, в т.ч. 362 дитини і 319 осіб старшого за працездатний вік.
 
Коефіцієнт народжуваності, тобто на 1000 осіб наявного населення, в Луцькому районі становить щорічно біля 17-18 дітей. Для порівняння можна навести показники по Волинській області – 14,0-14,3 дитини, а в Донецькій області 9,0-9,3.
 
Особливістю національного складу населення області є його багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення на території Волині проживали представники більше 70 національностей і народностей. Звичайно, найбільшу питому вагу становлять українці – 1029 тис. осіб, росіян – 25.1 тис., білорусів – 3,2 тис. та поляків біля 1.0 тис. У Луцькому районі українці становлять понад 98 % наявного населення.
 
Демографічна криза в Україні є надзвичайно гострою та болючою. Погіршилися майже всі демографічні показники, зокрема характеристики природного руху населення. Окремі компоненти кризового стану формувалися протягом багатьох десятиліть, задовго до сучасних політичних і соціально-економічних змін. Подолання цієї несприятливої демографічної ситуації пов'язане з проведенням активної соціальної та демографічної політики, що ґрунтується на міцній економічній базі. Вони є результатом глибоких деформацій у житті суспільства. Проблема народжуваності була досить болючою і в передкризовий період. Сучасна соціально-економічна криза лише прискорила й посилила негативні тенденції в її динаміці та структурі.
 
В той же час можна в Україні знайти багато регіонів де спостерігаються зовсім інші тенденції у демографічних питаннях. Завдання полягає тільки в узагальненнях та поширеннях цих тенденцій.
 
Позитивні тенденції демографічної ситуації у Луцькому районі, звичайно, є наслідком економічного стану цього району. Луцький район складають біля 30 сільських рад та дві селищні ради. Аналізувати демографічний стан в окремих радах, звичайно, висвітлить цілий ряд відмінностей та проблем. І всі вони будуть віддзеркалювати стан економіки ради чи окремого села. Про це продовжимо ми згодом.