«Регионалы» как могут помогут девушке, пострадавшей от насильников в Николаеве
Оппоненты власти пытаются заработать себе политические дивиденды, пиарясь на трагедии, которая произошла в Николаеве. Об этом заявил народный депутат от Партии регионов, председатель «Молодых регионов» Андрей Пинчук, сообщает пресс-служба партии.
«Некоторые люди, к сожалению, теряют остатки совести, когда пытаются заработать политические дивиденды на трагедии и человеческом горе. Это также касается появившейся в некоторых СМИ абсурдной информации о том, что «Молодые регионы» кому-то помешали проводить митинг против насильников, - заявил народный депутат. - «Молодые регионы» с самого начала осудили эти преступные действия, и требуют привлечь «мажоров» к ответственности по всей строгости закона. Члены нашей организации в Николаеве одними из первых сдали кровь для Оксаны Макар, оказывают посильную помощь. И для нас не принципиально кричать об этом на каждом углу».
Но при этом Пинчук отмечает, что есть законодательство, которое предусматривает, что если кто-то хочет провести митинг на площади, он должен подать соответствующее уведомление, а правоохранительные органы должны обеспечить порядок на митинге
«Спорить в такой ситуации, кто главнее - удел слабых. Мы должны объединиться все вместе, чтобы подобные трагедии больше никогда не могли повториться. Общество не должно оставаться равнодушным к этой беде, - сказал он. - Мы желаем Оксане крепкого здоровья. Вся страна сейчас переживает за нее и желает ей самого лучшего».
„Багнет”, 16.03.2012.
 
ДОБРО И ЗЛО - ЕДИНСТВО И БОРЬБА ПРОТИВОПОЛОЖНОСТЕЙ
Прочитала на ночь глядя статью Сампо - как всегда яркую, но злую, въедливую, с жуткими фото, потом комментарии, такие же злые с нападками уже и друг на друга, и стало мне как-то муторно на душе.
...мир держится в гармонии пока противоборствующие силы друг друга уравновешивают.
 
Опираясь на вышесказанное, стало понятно, что вызвало отторжение: отсутствие добра при зашкаливающем зле, отсутствие любви при фонтанирующей ненависти. Что не могло не вызвать такой же негатив и в комментах, ибо зло на первых порах всегда побеждает, но оно поднимает и волну добра в людях.
...К чему я все это? Ненависть - чувство неконструктивное (по себе знаю), но она имеет один плюс - будить от спячки добро, которое может свернуть горы. Хочется, чтобы мы об этом не забывали, если говорим о зле, давайте и о добром, нельзя нарушать гармонию в мире, иначе он рухнет по нашей же вине.
ДД, „Щас спою”.
 

Новий Рік завжди збадьорює людей. Напевне, це рудименти дитячого очікування чогось несподіваного і радісного. Так і сьогодні – як у зеків, так і у охорони в очах однаково виблискували святкові вогники.
Скрипнули вхідні двері, і запускаючи клуби пару, з морозу до Ленінської кімнати сірою бушлатною масою ввалився останній загін з дальнього лісоповалу. Вони принесли свіже зрубану новорічну ялинку.
- Ух! Ледве встигли, - з нотками легкої тривоги в голосі сказав бригадир, струшуючи сніг з бушлату.
Тим часом зеки вже віднесли ялинку до сцени і передали її охороні. Та миттю встановила ялинку у хрестовину, і три пари рук кинулися її прикрашати. Поволі ялинка відтанула, і свіжий запах хвої змішався з гастрономічними запахами святково накритого столу для керівництва табору.
Молодий політрук, у якого в цей вечір не сходила дружня посмішка, зі святковим хвилюванням подивився на свій „Вашерон Константі” і тихо сказав колегам:
- Напевне, вже пора.
Він поклав собі на тарілку пару ложок жульєну і бутерброд. Пузаті ікринки гармонійно відсвічували помаранчевим на фоні насиченого каротином масла. Політрук встав, і пару раз легенько доторкнувся срібною фруктовою виделочкою до високого фужеру богемського скла. Тонкий мелодійний дзвін призвав сіру масу внизу до тиші.
- Друзі! – Він підняв свій фужер. - Непомітно промайнуло два роки з того моменту, коли за вказівкою нашого вождя і вчителя був створений наш рідний НорильЛаг. Масові трудові подвиги простого народу, його здатність обходитися мінімумом в повсякденному житті – той фундамент, на якому було побудовано наше економічне чудо! Ось і сьогодні ви, як справжні античні стоїки, задовольняєтесь умовною присутністю за цим святковим столом. І повірте, що ми, керівництво табору, як ніхто інший цінуємо вашу невибагливість. І в цьому – запорука нашої єдності! Стабільність, стабільність і ще раз стабільність! – ось, що нам потрібне сьогодні для успішного втілення наступного етапу реформ! Затягнемо дружно пояси ще на одну дюрочку, щоби дожити до покращення вже післязавтра.
Так, - і ви, і ми досить плідно попрацювали у звітний період. І наші спільні досягнення для всіх присутніх не є таємницею. Але серед вас все рівно знаходяться окремі недоброзичливі популісти, які абсолютно безпідставно стверджують, що ми, начебто, немилосердно весь цей час вас катували... (сміх в залі) Їхнє хворобливе світосприйняття не здатне бачити позитива навколо. В їхній палітрі, коли мова заходить про керівництво і охорону нашого табору – тільки чорні фарби... Це ж треба таке сказати – немилосердно...  Як же не милосердно, коли іменно, що милосердно? Як можна говорити подібне, знаючи, що наші молоді НКВДисти постійно здають кров для закатованих? А квіти в палату?.. А телеграми співчуття рідні закатованих?.. І після цього – „немилосердно”?..
Хреста на вас немає!.. (хреститься на портрет Фьодоровича, набожно закотивши очі)  
 
Політрук закінчив промову. Він сів, і почав колупати виделкою жульєн.  
Сіра бушлатна маса з ентузіазмом зааплодувала. Було чути окремі крики „Браво!..”
Тим часом крапля за краплею, як по кровостоку, стікали у вічність останні хвилини 1936-того року.  
З тихим шипінням підповзав новий, 1937 рік.
Позитив був не за горами...