Гравець у віртуалі, пан Юатумбай!
 
Саме Ви і  Ваші спільники роблять все, щоби принизити, знищити, або хоча би здебілізувати сайт.
 
Не можу достеменно стверджувати, що це якийсь проект потойбічної сили, але таке відчуття є. Хотів би помилятися.
За пару днів зникли (добре, що лише на місяць) два ніки, від появлення  яких на сайті було ліпше хоч трішки.
 
Більше ніж рік тому я вчинив теж самознищення, була слабкість, про яку жалкую  – так тепер кажу.
Зараз, коли здають нерви – йду на тижневий відпочинок – маю право.
 
Піти по-англійськи?.. Можливо. Це, коли все майже все гарно, спокійно... Але ті, кого Ви закликаєте до "піти по-англійські" - живі люди, які сприймають інтернет і дві букви ДД зовсім по іншому. Для них це не гра, а частина життя. І чимало вже пішли мовчки...
 
Цитую:

І тут виникає ще декілька питань. Виявляється, що є люди які настільки серйозно сприймають своє перебування в соціальних мережах та те, які у них складаються там стосунки з людьми, фактично – аватарами, тими, які тільки генерують якісь думки що зовсім можуть не відповідати істинній картині їхнього відношення до навколишнього світу, духовного наповнення та політичних поглядів, що ці люди сприймають все за реальну дійсність.

Моє ставлення до цитованого:
 
Можу пробачити таку бздуру учню 9-го класу, який тільки-но від батьків отримав ноутбук з модемом і дірвався до порносайтів. Якщо автор Юатумбай вважає всіх нас тут лише аватарками, а не живими людьми, то  місце йому саме серед згаданих підлітків.
За майже два роки спілкування на ДД я, і не тільки я, мав щастя (і розчарування теж) від спілкуванні як у віртуалі,  так і в реалі  з десятками людей, яких знаю завдяки ДД і які знають мене. ДурДому за це велика вдячність.
 
Я сприймаю інтернет саме як шлях до спілкування, необмеженого й продуктивного. Для інших це лише гра. Але ж ДД – це не тетріс і не порносайт, де кожний може вдавати себе супергігантом, маючи кволі м’язи, у помічниках - вікіпедію та вільні декілька годин на добу.
 
Суть того ІМХО – триндіть, хлопці та дівчатка, випускайте пар, віртуальщики хренові… Інтернет це така цяцька - зайшов на ульотниє шаріки, потім позмагався з ящерами, потім якийсь політсайт, потім якась стрілялка – яка різниця?!
 
Але яке це має відношення до Ласків,  до Sumerky, до багатьох інших?
 
Ще цитатка:

Павутина, це – зона проживання мереживих хом"ячків, це їхня релігія, це їхній душевний стан і образ життя. А справжнє життя знаходиться за порогом кімнати, де стоїть компютер. Там, де свіже повітря, де спілкуються безпосередньо і де можна бачити людину та відчувати її миттєву реакцію на розмову. Нарешті – відчути її фізично.
В інтернеті не варто, або краще сказати – неможна сприймати все надто серйозно. Це не той світ, де людина може собі це дозволити. І найкраще, що вона може, це відноситись до всього там з іронічною недовірою.
Саме те, що я і роблю, вже на протязі стількох років. А ви?

А я?
Я вважаю інтернет чи не єдиною можливістю знищити покидьків хоча би не фізично, а інтелектуально, духовно і навіть матеріально. Я вважаю політичні сайти і інтернет взагалі, попри всі недоліки, засобом перетворювання резонансів й порозумінь ніків у реальні резонанси живих і цікавих людей.
 
Так, далеко не завжди очікування виправдовуються, не завжди співпадають темпераменти, знаки зодіаку та інше, але наголошувати, що віртуальне спілкування це лише гра – це принижувати тих, з ким спілкуєшся, а головне – принижувати себе, прирівнювати себе до неживого робота, який вправно натискає клавіши.