Величенька зграйка сріблястих куріпок поселилась на узліссі. Один мисливець помітив їх і поставив сіть. Потрапивши у неї, Куріпки вже не могли вибратись.
Одна стара мудра Куріпка зібрала приятельок, яким пощастило уникнути сіті, і взялася повчати їх, як уберегтися від погибелі.
«Мої сестри, - сказала, - вважайте! Ви бачили, як падає мисливська сіть на галявину. Якщо, на нещастя, опинитеся в ній, маєте просунути голівоньку у вічко сіті і щосили махати крильми. Так зможете підняти сіть  у повітря і скинути її на найближче дерево».
Наступного дня багато Куріпок потрапило у сіть мисливця. Згадали пораду старенької приятельки, просунули голівки у вічка сіті й почали щодуху махати крильцями. Сіть здійнялась разом з ними над кроною бука.
Там її скинули. Мисливець незабаром знайшов свою сіть.
Через кілька днів Куріпки порпались на галявині у пошуках хробаків і м’яких бруньок. Зненацька накрила їх мисливська сіть.
- Послухайте, сестри, - мовила одна з них, - знаємо, що треба робити, аби звільнитися. Просуньмо голівки у вічка сітки, а потім за моїм сигналом почнімо махати крилами всі разом. Готові? Раз, два, три…
- Не розумію, чому ти маєш нам наказувати? – різко обірвала її інша  Куріпка. – Я сильніша. Я маю наказувати!
- Що?! – заверещала третя. – Я найстарша!
- Хто ви такі? – буркнула четверта, - не маю найменшого бажання вас слухати!
Я досвідченіша, - ствердила перша. – Це я буду наказувати! Увага! За моїм сигналом: раз, два, три!…
- Це я маю подавати сигнали!
- Ні, я! Інакше відчуєте, якого маю гострого дзьоба!
- Спробуй, якщо стане духу, товстухо!
- Прошу, послухайте мене! – благала перша. – Мисливець от-от надійде. На «три» починайте махати крилами: раз, два, три!
Однак Куріпки більше нічого не чули. Аж пір'я летіло – так билися дзьобами, ніжками, голівками, здійнявши галас. Це привернуло увагу мисливця – він радо повкидав Куріпок у мішок, у якому вони і далі билися та ображали одна одну.*
 
Лише згода врятує світ!
 
Це на перший погляд ті Куріпки з цієї притчі всі одинакові. Якщо трішки пильніше придивитись, то легко можна впізнати по бойовитості Наталю, по безкомпромісності Олександру, по гордовитому вигляду Арсенія, по грізній поставі Віталія, по принциповості Анатолія, по незламності Олега… Зараз Арсеній не хоче бачити коло себе Віталія, Олег вимагає, щоб всі, так би мовити, Куріпки, слухались тільки його команд, Анатолій вважає, що краще, правильніше, від нього скомандувати наразі ніхто не спроможеться… Проте Мисливці організовані, діють чітко і злагоджено, між собою не сперечаються, принаймні, під час закидання своїх сіток…
 
Цікаво: чи ще довго наші «куріпки» будуть виглядати так безпорадно?
 
Це моє питання…
 
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------  
* Цю народну притчу перказав нам Бруно Ферреро, католицький священник-монах