Україна перебуває в стані загрозливої демографічної кризи зараз і зникнення зі сторінок історії в недалекому майбутньому. То ж враховуючи, скільки наша земля пережила не лише екологічних, а й політичних, економічних, моральних „чорнобилів”, воєнних лихоліть, голодоморів, Україну давно вже пора прилучити до лику Святих земель.
 
Багато експертів прогнозує, що якщо в Україні буде населення так вимирати, як сьогодні, то до 2025 року залишиться близько 37 млн громадян, а до 2050 – біля 26 млн. І то, переважно, у західних та центральних областях.
 
Природною основою трудових ресурсів є народонаселення. Роль його як основи суспільного виробництва полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і тим самим зумовлює розвиток насамперед галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача. Однак найважливішою характерною рисою народонаселення є те, що воно є природною основою формування трудових ресурсів, найголовнішого елемента продуктивних сил, які відіграють вирішальну роль як фактор розміщення трудомістких галузей господарства.
 
Чисельність населення, його динаміка і віково-статева структура є найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення.
За останні 80 років населення України збільшилось в 1,5 рази. Водночас були величезні людські втрати в результаті війн, політичних репресій, голодомору 30-х років. Як результат механічних втрат населення є його сучасна деформована вікова структура. Зростання загальної чисельності населення зумовлює потребу значних капітальних вкладень з метою забезпечення піднесення матеріального і культурного рівня життя народу України.
 
Аналізуючи дані питання, очевидно, що необхідно починати огляд із 1993 року, коли було зафіксовано найбільшу чисельність населення України – 52244.1 тис. осіб. Станом на 1 січня 2011 року чисельність постійного населення України склало — 45778.5 тис. мешканців.
 
Таким чином за цей період незалежності України населення зменшилось на 6465,6 тис. чол. або щорічно в середньому – на 340 тис. чол.
 
Тут можна називати багато причин. І трудова еміграція має місце, і зменшення народжуваності та збільшення смертності і т.д..
 
Найважливішим фактором динаміки загальної чисельності населення України є його природний рух. І якщо за останні 70 років коефіцієнт смертності (кількість померлих на 1000 наявного населення) практично не змінився (відповідно 14.3 у 1940 р., 15.4 у 1995 р.,16,4 у 2007 р. та 14,5 у 2011 році.
 
Проте, різко знизився коефіцієнт народжуваності: з 27.3 у 1940 р. до 12,6 у 1990 р., до 7,7 у 2000 р. і до 10,2 у 2007р. та до 10,9 у 2011 р. (кількість народжених дітей на 1000 чол. населення). І, як наслідок, коефіцієнт природного приросту населення (з (+)13.0 у 1940 р. знизився до (–) 7,6 у 2000-2002 рр., (-)3,6 у 2011 р.).
 
Але це середні показники по Україні. А як же ця картина виглядає по регіонах країни? Я переглядав показники статистики за останні роки, дещо вибрав і хочу поділитись своїми думками з читачами. В науковій і суспільній літературі чомусь ці аналізи не поширюються. Принаймні мені не доводилось зустрічати. Можливо, десь вони є у закритій інформації. Але в кожному, разі динаміка змін демографічного стану, особливо по деяких регіонах, повинна знайти у нас певну реакцію владних структур та визначення спеціальних програм для реальних змін.
 
Для порівняння я взяв Донецьку, Львівську та Волинську області. Донецька та Львівська як крайні за географічним та політичним положенням, а Волинську область як одну із областей де спостерігається природний приріст населення в останні роки. До таких областей із природним приростом населення можна віднести ще Рівненську та Закарпатську області і м. Київ. В інших регіонах у нас смертність перевищує народжуваність, як і в цілому по Україні.
 
Отже, динаміка населення становила в ці роки: (тис.чол.)
Рік             Україна   Донецька обл.                     Львівська обл.       Волинська обл.
1982         50306       5234                                    2609                             1030
2002         47380       4771                                    2610                             1054
2006         46749       4610                                    2558                             1037
2010         45782                  4453                                    2531                             1033
 
Як видно із наведених показників, що за ці роки у Волинській області кількість населення практично не змінилась. У Львівській області зменшення склало тільки 78 тис. осіб. В цей же час, у Донецькій області таке зменшення склало – 781 тис. осіб або на 15 % до вихідного року. (Я взяв ці роки, оскільки не зміг у матеріалах держкомстату знайти показники за ці 1992-1993 рр. по регіонах).
 
У структурі населення важливе місце займають такі групи населення:
- населення молодше за працездатний вік;
- працездатне населення;
- старше за працездатне населення.  
 
Наша офіційна статистика до осіб у віці молодшому за працездатний відносить дітей віком до 16 років (від 0 до 15 років включно). Особами в працездатному віці вважають чоловіків, яким виповнилося від 16 до 59 років включно, та жінок, яким виповнилося від 16 до 54 років включно. Особами у віці старшому за працездатний - є чоловіки, яким виповнилося 60 років і більше, та жінки, яким виповнилося 55 років і більше. Кількість пенсіонерів – це врахована загальна кількість пенсіонерів України, незалежно від виду пенсії, яку вони отримують.
 
У структурі населення за областями діти на початок 2011 року складали:
- по Україні – 15,2 %;
- по Донецькій області – 13,0 %;
- по Львівській області – 16,9 %;
- по Волинській області – 19,9 %.
 
Картина прояснюється. І перспективи регіонів на майбутнє вимальовуються чіткі. Це також доповнює показник кількості населення віком старше за працездатний, які становлять:
- по Україні – 24,5 %;
- по Донецькій області – 26,7 %;
- по Львівській області – 22,3 %;
- по Волинській області – 20,7 %.
 
Ці тенденції явно і переконливо доповнюють показники про народження та смерть, які ґрунтуються на статистичній розробці актів про народження та актів про смерть, які заповнюють в органах реєстрації актів цивільного стану. Загальні коефіцієнти народжуваності і смертності – це відношення відповідно кількості народжених (живими) і кількості померлих протягом календарного року до середньорічної кількості наявного населення. Розраховуються на 1000 осіб населення.
 
Так станом на 2011 р. показники народжуваності та смертності по наших регіонах становили:
- по Україні – народжених – 10,9 дітей; померлих – 14,5;  
- по Донецькій області – народжених – 9,4 дітей; померлих – 16,2;  
- по Львівській області – народжених – 11.4 дітей; померлих – 12,2;  
- по Волинській області – народжених – 14,1 дітей; померлих – 13,3.  
 
Ось така картина проявляється за даними статистичними показниками. Якщо брати показники середні по Україні, то гірші за ці середні значення у більшості проявляються у наших східних регіонах – Дніпропетровській, Запоріжській, Харківській та в ряді інших. Кращі за середні дані по Україні в західних областях та центральних.
 
Такий стан демографічної картини повинен викликати тривогу і турботу у владних структурах. Необхідні дієві розроблені і реалізовані програми. Історично такі тенденції розпочали тільки проявлятись. І ще не пізно проявити вплив на них. Ще такими процесами можливо керувати. Вони ще не набрали незворотного шляху.
 
Якщо на цю демографічну картину накласти політичну складову теперішнього протистояння влади та населення, то можна також побачити, що західний регіон виживає і в деякій мірі протиставляється загальним середнім тенденціям. Східний регіон вимирає. Тільки один показник, що в Донецькій області 13 % дітей та 26,7 % населення старшого за працездатний вік показує всі перспективи майбутнього. На 8 (вісім) осіб населення в Донецькій області приходиться одна дитина. А це не тільки виробництво ВВП, але й соціальні та управлінські питання.
 
Такі проблеми викликають запитання, а хто буде працювати на тому виробництві через кілька років. Так чи інакше, а воно виходить на фінансову основу. Одне тільки питання, що торік нинішня влада передала фінансування профтехучилищ до місцевих бюджетів із державного бюджету. А це призведе до зменшення підготовки робітників для східних промислових регіонів. Оскільки місцеві бюджети не будуть замовляти підготовку робітничих професій, у яких в аграрних регіонах немає потреби. Але там ще є кому вчитись і є ще надлишок трудових ресурсів.