«Пакращуватєлі нашого життя вже сьоня» не збираються зупинятись на досягнутому. Мало того, що бюджет країни пиляють «НІПАДЄЦКІ»,
http://durdom.in.ua/uk/main/news_article/news_id/26405.phtml
      знаходяться нові прості, як «Колумбове яйце» методи законного викачування грошей з пересічних українців.
 
      Так сталось, що особисто я не мав підстав у своєму житті довіряти банківській системі.
 
      Почну з передісторії. Ще перебуваючи на варті неба Батьківщини, років із десять тому, я зіткнувся з добровільно-примусовою компанією впровадження в армії банківських платіжних карток для офіцерів. За для того, щоб отримати платіжну банківську картку кожному було потрібно заповнити стандартний пакет документів. Без цього офіцер ставав більмом на оці фінансового органу, оскільки статистика річ сувора і звітуватись за 100%-ве виконання завдання не було можливості. Можу тільки здогадуватись, яким чином Приватбанк стимулював керівництво військ, але пресинг був жорстоким. Гумор полягав у тому, що РТВ-шні точки розташовані у ведмежих закутках, де банкомати відсутні, як клас. Навіть у військовому містечку с.Ковирі (кінцева 133-ї маршрутки зі Львова), де знаходився штаб та командний пункт, банкомату не було. Узагальнити ситуацію можна коротко – ПОВНА ДУРНЯ. Поки акція інтенсивно впроваджувалась у війська, я випросив в Головному штабі війсь ППО копії керівних документів з цього питання і в результаті від картки зумів категорично відмовитись. Жартома заявивши командиру, що дуже ціную і поважаю Катерину Василівну (бухгалтера-касира фін.служби) і не хочу створювати передумов до скорочення її посади. Так і дослужився до дємбєля як справжній ретроград, отримуючи щомісячне грошове утримання «з віконечка».
 
       Після завершення служби у Збройних Силах банківські платіжні картки мене все ж знайшли. Що пенсія, що зарплатня почала отримуватись через банкомати. У цивільному житті боротись з ними нагоди не випало.
 
       Через деякий час, як будь-який першачок – користувач платіжної картки, я відкрив для себе деякі плюси від безготівкових операцій. Особливо сподобалось, наприклад, поповнювати рахунки мобільних телефонів. Самі розумієте, що купівля у роздрібних мережах карток поповнення вимагала деякої переплати коштів (1-2 гривні) за для забезпечення доходу всяких там Мрачных.  В той же час, до листопада місяця банкомат ловив облизня, і обходився без відсотків. Як всякий українець, який від природи ощадливий, я, відповідно, намагався нікого не підгодовувати.
 
       В грудні, коли я в черговий раз проводив поповнення рахунку, після введення номеру телефону та суми поповнення банкомат Раффайзен банку Аваль чемно мене перепросив, чи згоден я з тим, що з мого рахунку буде знято суму, яка на 2% більша ніж сума поповнення? В січні – все повторилось…
 
      Тепер у мене виникає пара запитань.
1. А що власне кардинально нового відбулося у сфері банківських послуг в Україні після приходу у владу Арбузова?
2. Чому стандартний платіж почав обкладатись комісією?
3. Чи означає це, що будь-який платіж, що проводиться через термінал буде автоматично на 2% для мене збитковим?
4. А чи «не забурєлі» ви панове покращувателі у ваших винаходах по законному від’єму  коштів у пересічних громадян?