Давно збирався зліпити щось про феномен символічної трансформації інтегрального націоналізму в процесі його поширення із Заходу на Схід України із героїзованих шмайсера та криїівки в буденні шаровари та вареники з вишнями. Та все якось руки не доходять.
Хоча в двох словах цей феномен пояснюється досить просто – східняки наївшись по саме не балуй тоталітарної комуністичної ідеології, десь навіть на підсвідомому  рівні вже не сприймають  таку ж по своїй суті тоталітарну ідеологію інтегрального націоналізму. Котра була ефективною і насправді чи не єдино затребуваною в Західній Україні в період жорсткого військового протистояння Совдепу.
Але ми давно живемо в інших цивілізаційних системах координат та й вже в іншому сторіччі.
І попри всі сучасні зовнішні загрози для України,  більш загартовані в сенсі  тривалості протистояння тоталітаризму східняки, із гумором у котрих все в порядку, і аби не ображати західних побратимів категоричним неприйняттям, адаптують інтегральний націоналізм  саме до шароварів, пісень під бандуру  в колі під дубом та гуртового поїдання вареників з вишнями та карасів у сметані. А ті хто не адаптуються – стають забамбуленими.
А позаяк я вже давно і неодноразово  застосовував термін шароварно-забамбулений націоналіст, той вирішив з допомогою мого давнього друга, харківського журналіста Михайла Павленка намалювати портрет цього персонажу.
Отже насолоджуйтесь
 
При зустрічі не дивіться  шароварно-забамбуленому націоналісту прямо у вічі. Ви потонете у неосяжній Україні.
 
Шароварно-забамбулені націоналісти відзначаються суворою інтелігентністю. Йдучи у гості, справжні українські націоналісти несуть квіти господині, горілку господарю, морозиво дітям та дві гармати про всяк випадок.
 
Деякі шароварно-забамбулені націоналісти визнають лише три речі, деякі – п’ять, деякі – сім, дев’ять чи дванадцять. Але усі вони визнають Україну, а решта речей – тільки синоніми.
 
Шароварно-забамбулений націоналіст підкреслено релігійний, але до церковних діячів ставиться диференційовано, а московських попів часто-густо ототожнює з чортами.
 
Сила духу шароварно-забамбуленого націоналіста дорівнює квадрату його зросту, помноженому на подвійну довжину вуса.
Якщо шароварно-забамбулений націоналіст єврей, то він має лише одного пейса – на маківці.
 
Шароварно-забамбулений націоналіст надзвичайно витривалий - він може жити хоч у Вологді, хоч у Болівії, хоч у Гобі. Проте ніколи там не живе.
 
Шароварно-забамбулені націоналісти можуть не володіти українською мовою, коли вони німі.
 
Шароварно-забамбулений націоналіст ніколи не вживає алкоголю надмірно. Дехто вважає, що надмірної кількості алкоголю не буває.
 
Шароварно-забамбулений націоналісти ніколи не вживають драпу та не люблять гоміків. А питання, навіщо козакам була потрібна люлька задовго до відкриття Колумбом Америки вкупі із тютюном, і як козаки задовольняли свої сексуальні потреби перебуваючи місяцями, а той роками виключно у суворому чоловічому середовищі – називають кремлівською пропагандою.
 
Шароварно-забамбулений націоналіст дуже рідко сумує. Його завжди тішить Україна. Хай яка.
 
Сумує шароварно-забамбулений націоналіст зазвичай під час гри на бандурі. Сум охоплює справжнього українського націоналіста незалежно від того, вміє він грати чи ні.
 
Шароварно-забамбулений націоналіст ніколи не відпочиває. Коли влітку їде до Криму, каже, що за сіллю.
 
Уві сні шароварно-забамбулений націоналіст завжди багатий. Він радо спонсорує розвиток української культури, своїм коштом утримує дитячі загони пластунів, опікується пам’ятками, будує шпиталі та школи, дбає про армію. А вранці  шароварно-забамбулений націоналіст йде на роботу та лається, коли затримують зарплату.
 
Шароварно-забамбулений націоналіст завжди вважає, що найкращий узбецький плов – це куліш.
 
Коли шароварно-забамбуленому націоналісту конче потрібні гроші, він їх просто десь бере. І все – гроші більше не потрібні.
 
Вишкіл шароварно-забамбуленого націоналіста прямо залежить від оточення: чим гірше оточення, тим кращий вишкіл. У цьому сила шароварно-забамбулених націоналістів.
 
Де б не мешкав шароварно-забамбулений націоналіст, насправді він мешкає в Україні.
 
Шароварно-забамбулений націоналіст толерантно ставиться до всіх людей. Він розуміє, що люди рівні, хоч і різні. Проте є найкращі.
 
Шароварно-забамбулені націоналісти знають: як дбаєш, так і маєш. Тому шароварно-забамбулені націоналісти дбають про державний кордон.
 
В ідеалі шароварно-забамбулені націоналісти на кордоні із москалями хотіли би вирити рівчака глибиною 7-км. Аби рівчак був з москальського боку, а гори, які утворяться із видобутого ґрунту – з нашого.
 
Куди б не прямував шароварно-забамбулений націоналіст, цей шлях єдино вірний.
 
Серед усіх людей світу безсмертя гарантоване лише шароварно-забамбуленим націоналістам. Вони дихають Україною, а всім відомо, що Україна була, є і буде.
 
Люди кажуть, що язик до Києва доведе. Та лише язик шароварно-забамбуленого націоналіста доводить аж до Банкової.
Коли шароварно-забамбулений націоналіст їде на заробітки, він це робить цілеспрямовано. Коли не їде, він це робить свідомо.
 
Побажання «чемодан, вокзал, Росія» дехто приписує шароварно-забамбуленим націоналістам. Це відверта брехня, бо «чемодан» українською «валіза».
 
Шароварно-забамбулена націоналістка принципово не користується помадою синього та жовтого кольорів. Вона хоче приваблювати шароварно-забамбулених націоналістів, а не лякати їх.
 
Усі земляни є шароварно-забамбуленими націоналістами, коли йдеться про вареники з вишнями. Якщо вам не подобаються вареники із вишнями, то ви напевне з Марсу.
 
Валерій Семиволос