Дані міжнародних рейтингових агенцій підтверджують той факт, що Україна, після одержання державної незалежності, в суспільному плані не розвивалась, а деградувала.  Самою загальною причиною такого прикрого факту я бачу в тому, що після розвалу Радянського Союзу у нас, під прикриттям нової бутафорної квазидемократичної суспільної надбудови,  продовжувала діяти примітивна суспільна система.
    Отже, переформулюю суть  базового запитання: чому наше сучасне суспільство нічого про себе толком не знає(неспроможність до повноцінної ідентифікації суспільної  реальності), ніяк не може визначитись, що воно хоче і куди направити свій розвиток(неспроможність до повноцінної ідеалізації суспільної реальності), і нічого серйозного не може добитись в своїй реальній діяльності
(неспроможність до повноцінної реалізації  своїх планів та програм)? В перекладі на мій понятійний ряд, це проблеми основного циклу  свідомої  діяльності суспільства «ідентифікація – ідеалізація-реалізація».
 
Основні риси нашого суспільного середовища:
-домінанта в державній діяльності  неофіційних інтересів державних діячів над  офіційними державними інтересами. Як наслідок – розгул системної корупції, цієї «захищенної статті» державної діяльності. Формальний характер змісту та дотримання законодавства;
-розрив робочої змички «еліта-простонароддя». Паразитизм, інвалідність, безвідповідальність усіх існуючих в суспільстві еліт, від владних до опозиційних;
-швидка деградація від одержаних стартових умов як суспільної надбудови, так і суспільного базису;
-стійка нездатність до успішного виконання суспільних, громадських планів та програм;
-стійка неспроможність нашої спільноти до повного, цілковитого вирішення хоча б одної суспільно-важливої проблеми;
-неспроможність нашої громадської думки, нашого науково-експертного середовища давати чіткі та повні відповіді-пояснення  по важливих суспільних  питаннях;
- домінанта міфів та ілюзій в суспільній свідомості над аргументами здорового глузду. Підсистема видимості примітивної системи веде цілеспрямовану політику на зомбування, на соціальну дебілізацію всього народу задля забезпечення свого сталого панування.
 
Рекомендації по виходу з цього прикрого стану будуть даватись мною  в розрізі основних  аспектів державних-суспільних-національних сутностей та з точки зору основних циклів діяльності спільноти по їх верхньому рівню.
Які б експерименти та реформи не проводились над суспільною надбудовою в цій країні, Україна зможе стати повноцінною державою у світі лише у випадку  виконання слідуючих умов:
-досягнення нормалізації в аспекті сутності «раціональне-ірраціональне» . Головне  завдання в цій царині – це раціоналізація нашої політичної, громадської діяльності. Відмова від цілеспрямованого культивування суспільних міфів, від зомбування свідомості громадян, тобто руйнування підсистеми видимості. Переформатування громадської думки, звільнення її від засилля ретроградних уявлень та архаїчних переконань. Утвердження суспільного світогляду на базі сучасних соціальних знань та концепцій. В плані впорядкування ірраціональної частини життя формування повноцінної сучасної  національної, державної ідеології.
-досягнення більшої зрілості суспільної свідомості еліт та громадського активу. Загальне підняття рівня зрілості дорослих осіб- членів суспільства. Боротьба з інфантильністю поведінки громадян, наші дорослі повинні хоча б на один щабель «подорослішати» і розумом, і душею.
-в аспекті розщеплення суспільної діяльності на інтелектуальну, вольову та емоційну-почуттєву сферу необхідно вивести з анемічного стану першу та другу сферу  та зняти гіпертрофію третьої сфери;
-в аспекті дотримання та порушення норм законів перейти від практики порушення недолугих законів до практики розробки раціональних законів та свідомого їх дотримання.
-в аспекті розщеплення державної діяльності на офіційну-неофіційну-тіньову сферу  потрібно утвердити безумовну домінанту офіційних цінностей та мінімізувати дію неофіційних та тіньових цінностей; Утвердити реальний пріоритет спільних інтересів в суспільній діяльності над приватно-груповими інтересами.
- в аспекті розщеплення діяльності громадян на особистий та суспільний рівень діяльності необхідно впорядкувати і оживити суспільний рівень діяльності. Підняти з руїн сферу нашої суспільної діяльності. Вирвати керівництво цією сферою з рук аферистів та інших моральних покидьків суспільства.
-в аспекті типу суспільних відносин між членами суспільства потрібно розробити, впровадити та максимально поширити алгоритми стосунків довірливого співробітництва між діячами і мінімізації стосунків ворожнечі та відчуженого співробітництва між ними. Орієнтація  на довірливе співробітництво дозволяє досягти стрімких темпів росту національного багатства, а не тупцювати на місці у взаємопобореннях, гризні та постійному перерозподілі національних активів;
-в аспекті розщеплення суспільства на базис та надбудову, стоїть задача переорієнтації на позитивні, конструктивні елементи суспільного базису та зміни суспільної надбудови на одну з сучасних, непримітивних моделей. В рамках існуючої псевдодемократичної, неофеодальної суспільної надбудови вихід зі стану  неспроможної, недієздатної держави неможливий. Переорієнтація  на позитивні, конструктивні елементи суспільного базису створює можливості для формування нових, дієздатних, конкурентноспроможних національних еліт.  Виведення основної маси простонароддя зі стану соціальних дебілів у стан свідомих, відповідальних громадян.
-в аспекті розподілу суспільства на керівну та підлеглу підсистему встановлення тісних, взаємовідповідальних, обернених стосунків між ними. Утвердження працюючих механізмів підконтрольності та підзвітності керівної підсистеми перед спільнотою . Формування народної влади, тобто громадянського суспільства.
-в аспекті розщеплення самосвідомості громадян на свідомість рабськозалежну та свідомість самостійно-свободолюбиву, необхідно системно звільняти наших громадян  від рабськозалежної  свідомості, від рабських комплексів поведінки.
-в аспекті моралі та почуття відповідальності громадян потрібно перейти від односторонньої моралі, від одностороннього мислення та страху відповідальності до гармонічної, двохсторонньої суспільної моралі;
-в аспекті національно-ментального розщеплення нашого народу слід вибрати оптимальний варіант об’єднання-розєднання  цього народу,  виходячи з історичних констант та реальних можливостей країни; Провести рішучу асиміляцію-дисиміляцію всередині цього народу.
 
З точки зору основних циклів діяльності суспільства, то задачі формулються так:
- Впорядкування та раціоналізація циклу «виробництво-обмін- розприділення- привласнення створених благ та вредів». Утвердження раціональних форм справедливості. Без виконання цих завдань наше вітчизняне виробництво не зможе стати конкурентноспроможним в сучасному світі;
- Впорядкування базового циклу самоорганізації суспільної діяльності ««ідентифікація – ідеалізація-реалізація». Впорядкування ідентифікаціїї суспільної реальності означає різке підняття рівня суспільних наук, користування в повсякденній діяльності точними науковими та обгрунтованими даними, а не міфами та іллюзіями, спродукованими в підсистемі видимості примітивної системи. Це також означає масовий перехід громадян від свідомості віри в силу інших  до свідомості опори на власні знання та вміння . Впорядкування сфери ідеалізації означає досягнення здатності до складання реальних планів та спроможності управління системою своїх реальних потреб. Впорядкування сфери реалізації означає створення такої інфраструктури і таких моделей  взаємодії, які дозволяють досягати поставлених суспільних цілей в рамках середніх та великих суспільних програм.
- Реорганізація циклу формування суспільної свідомості «спостереження за суспільною реальністю-мови спілкування-«свобода слова»-громадська думка- суспільна ідеологія –громадський світогляд». Виведення і очищення цього циклу від диктату підсистеми видимості примітивної системи. Різке підняття рівня адекватності суспільної свідомості.
 
    Мене мало цікавить, наскільки легко чи важко, реально чи нереально в існуючих умовах  виконувати ці рекомендації. Це об’єктивні рекомендації, які не пристосовуються під забганки, під «охи» та «ахи» клієнта. Хочете –виконуйте, не хочете –не виконуйте, «некрасиво жить не запретишь!». Десятки держав вже зуміли виконати  такі вимоги і ввійти в клуб сучасних, цивілізованих держав.
   У нас же зараз пішла інша мода в громадській думці: смакувати соціальні та економічні негаразди  в розвинутих державах Європи та Америки і таким чином піднімати самих себе в своїх очах.  Діє наша звично-хутірська логіка лежебоки: «Якщо в Європі такі проблеми, то чи варто нам напружуватись і йти  до них?»- прекрасний привід і надалі розтягнути свою бездіяльність і безвідповідальність. «От якщо  ми знайдемо якусь ідеальну, унікальну модель без жодної плямочки, та цяточки, то зразу кинемось її втілювати!» - стандарстне мислення лінтяїв та інфантилів. Не буває ідеальних, безпроблемних суспільних систем в принципі, беспроблемного розвитку. Не випадково, що іллюзорну комуністичну ідею вдалось «втюхати» лише нашим аутсайдерним примітивним євразійським народам та ще десятку відсталих народів третього світу!  Що, ще не наїлись своєї «унікальності»? – Тоді і далі лежіть в своєму патріархально-провінційному болоті, ви світу і даром не потрібні, ніхто вами спеціально займатися не буде, що світу від вас потрібно, він так і так собі візьме.
 
    Накінець, хочу наголосити, що це не перелік «прекраснодушних» побажань зі стелі, це підбірка системних вимог, котрі потрібно виконувати одночасно, комплексно, цілеспрямовано. За кожним з цих пунктів стоять  напоготові розшифровки у вигляді цілого набору моїх  аналітичних статей та розробок, які, тим не менше, потребують подальшої деталізації та доробки в рамках послідуючих ітерацій Нового національного проекту. За кожною цією рекомендацією стоїть потреба в колосальній системній роботі всього суспільства і, в першу чергу, його громадянського активу. Але інакше і бути не може, тому що наші проблеми дуже запущені, з довгим корінням та численними метастазами.
Такі проблеми не вирішуються наказами, універсалами чи разовими акціями, це еволюційні, ментальні, культурні проблеми, які вирішуються лише великими об’ємами суспільної роботи, в які повинні бути задіяні всі спеціалісти гуманітарної, державної та інших сфер. Кожен член суспільства важливий в процесі якісних змін цього суспільства. У нас же зараз панує протилежна  політика: «Влада і владці – це все, все і всі інші – це ніщо і ніхто!».
 
  Але кому я це розказую: наші люди полінуються навіть конкретно розібратись, що їм тут пропонують, коли все не дуже очевидно і не дуже просто, коли все написано з позицій абсолютно нової соціальної концепції, то така річ, в переважній більшості,  просто не дочитується до кінця. Комплекс негативних факторів, які я навів вище, робить нашу пересічну людину ліновою, недбалою і байдужою як до свого власного майбутнього, так і до майбутнього своїх дітей. Єдине, що їх по суспільному життю турбує, так це те, що влада їм чогось «не додає», така от у нас «грижа свідомості».
 
Резюме. Ще десять років назад я висловив припущення , що в нашій примітивній системі все відбувається дуже просто і для її пояснення в цілому достатньо десятка основних сутностей.  Ось між тим «десятком сосен» і крутяться століттями всі негаразди та парадокси нашого вітчизняного життя.  Накінець-то мені вдалося «порахувати» та більш-менш проідентифікувати всі ці «сосни» і тепер я маю цілісне бачення нашої суспільної системи.  Тепер «у мене є більше відповідей, ніж у вас запитань». Але кого це цікавить?  Серйозні суспільні істини в нашому політикумі, в нашому соціумі просто не затребувані, ніхто нічого серйозного в цій країні не збирається робити. Якщо не зрозуміли «чому?», перечитайте ще раз цей текст. Я сам зі своєю роботою провалився в зациклену проблему: «ніхто в нас не шукає відповіді на запитання «що робити?», бо ніхто серйозно нічого не збирається робити» і навпаки:  «ніхто нічого не збирається серйозно робити, бо немає відповідей, « ащо потрібно і можна тут робити?». Розірвати це хибне коло можна тільки благодійним внеском.
 
Ось такий благодійний внесок я і сформував, а чи покористуються ним – це вже врегулювати не в моїй владі. Я – особистість, а користування цим продуктом  повинно перейти на суспільний рівень діяльності, інакше  ніякого вагомого результату воно не дасть.
П.С.Это рекомендации верхнего уровня, а чтобы дойти до "реального дела" необходимо провести большую работу и сверху и снизу, а затем возсоединиться где-то посередине. Работа снизу - это поиск адекватных людей, их подготовка, организация, просвещение, тренинг… Работа сверху -это детализация концепции, разработка национальных артефактов, работа с общественным мнением…
Правильно отметил Гато, что главная здесь  проблема -это проблема наличия адекватных субъектов действия для этой работы:
 
    gato 10.09.2011 19:00:24
    Да и еще необходимо наличие самих большевиков, ну или тех кто может их заменить. Чтобы поменять общественные приоритеты в хорошем смысле этого слова
 
Главная проблема в том, что весомую часть этой работы надо сделать еще до того, как вам улыбнется властьbiggrin
 
П.С.

Блокер, реализовать предложенное может только очень сильная политическая воля, вещь загадочная и иррациональная почти полностью. Она в большом осознанном дефиците у власть держащих. Ее отсутвие основная проблема. какие глобальные тренды надувают паруса, как их трансформировать в политическую волю, ведь эти явления зависимы ? напишите что нибудь о этом.

"
 
-Я стою на той позиции, что украинская политика уже парочку лет мертва и еще парочку лет вперед не сможет подать серьезных признаков жизни. Реальная политика - это высшая форма общественной самоорганизации сообщества. Если сообщество атомизировано даже на самых низших уровнях, о какой политике слету, о какой политической воле можно говорить? Надо начинать структурировать общество с азов социальной кооперации А игра в политиканство меня не заводит