(із поеми "Селянські діти",
автора Миколи Нефарбованого")
...Колись восени, нахилявшись кануну,
Я вийшов до вітру на Кловський узвіз.
Дивлюсь, по подвійній за Лексусом суне
Кобила, що тягне з капустою віз.
З підстрибом йдучи, дригом пейси і скроні,
Кобилу дрючком поганя дідуган,
Сорочка - китай, а піджак від Бріоні,
В сімейних трусах, під трусами - наган.
"Здоров був, земеле!" - "Гуляй, кровосіся!"
-"Не дуже привітно, сичиш, як удав!
А звідки капуста?" - "З бюджету, що, звісно,
Лохи насадили, Вітьок нарубав".
(З Міжгір'я лунає сокира Хамзека.)
- "А що, у папані велика сім'я?"
- "Сім'я чималенька, та всі - гомосеки,
А з бісексуалів один лише я..."
- "Так от воно що! А як звати?" - "Микола…"
- "А скільки минуло?" - "А скільки даси?
Гей, мертва!" - і далі посунув спроквола,
Ховаючи листя з капусти в труси...
©
Професор [02.09.2011] |
Переглядів: 2727