Блокер - він як лежачий пелісмен, час від часу на ньому гальмуєш і приємно (чи неприємно) підстрибуєш ..
 
Насправді Блокер є надто ірраціональною істотою. Та й дісно, з якого це раціо я (чи ви) кожного дня, отримавши "нєуд" за попередній гєніальний опус, летів би на ДД викладати наступного, ще більш гєніального, опуса, отримував ще більш гучний "нєуд" і тягнув з рукава наступного, гєніальнішого за всі попередні разом узяті?
 
Коли маєш справу з таким ірраціоналом, то спираючись на свій раціо розумієш, що сперичатися (чи навіть просто дискутувати) з ним є марною справою, адже гарячий гейзер все одно дірочку знайде і вдарить струменем ..
 
Отже, я дійшов думки, що краще самому наваяти ІМХО, яке начебто не чіпляє Блокера, але чимось з ним перегукується.
 
Все одно з чого починати. Ну, от, почну з того, як воно взагалі все влаштовано.Чи має бути влаштованим в повноцінному суспільному організмі.
 
Хоч-не-хоч, а предметом нашого розгляду постають ієрархічні системи (бо таким є наш інтелект, що для нього будь-яка система має бути ієрархічною). Ієрархію ми розбудовуємо за ступенем абстрактності найменувань рівнів.
 
Візьмемо ієрархію соціальних груп. Тут, скажімо, термін "нарід" йменує рівень дуже високого ступеню абстрактності (тому що шлях згори ієрархії до її низу (від "народу" до "особи") є довгим і складається з великої кількості сходинок). Ступінь абстрактності рівня в цій суспільній ієрархії можна визначити кількістю елементів найнижчого рівня, з якого і абстрагується термін "нарід". Тобто, фактично, ступінь абстрактності рівня "нарід" дорівнює кількості осіб, з яких той нарід складається. Зрозуміло, що, скажімо, "нацменшина" є менш абстрактним (більш конкретним) терміном, тому вона займає нижчий (порівняно з "народом") рівень в суспільній ієрархії.
 
Перепрошую, як для дурдома, то чи я не занадто раціонально викладаю? Нічого? Дехто ще тримається? Ну, тоді продовжую ..
 
Але ж соціальні групи не можуть існувати без начальників .. Отже, існує також ієрархія управління ("система управління"). Як виглядає на перший погляд ділетанта, управлінням можна вважати реакцію тієї чи іншої групи (з того чи іншого рівня соціальної ієрархії) системи на зовнішні (по відношенню до кожної групи) впливи. Скажімо, якщо впливом на громаду є збільшення тарифів за ту енергію, що громада споживає, то керівництво громади складає план дій, які і є реакцією на збільшення тарифів. Або: якщо до Землі наближається Тунгуський метеорит, то Рада Безпеки ООН складає план дій для населення Землі після падіння на Землю метеориту на той випадок, якщо хтось врятується. І т.і.
 
Зрозуміло, що усе-разом-взяте (назвемо це "усе" "країною") складається з багатьох ієрархічних систем, причому системи країни є взаємно узгодженими. Скажімо, соціальна система є структурно-подібною до системи управління і вони функціонують узгоджено одна з одною.
 
Драма нашого життя випливає, зокрема, з того (і в тому ж і полягає), що як соціальна система, так і система управління, складаються з людей (хоча і не тільки з людей) .. А люди, як вчить нас Блокер, є істотами ірраціональними до нестями .. Тому час від часу між цими двома системами виникають протиріччя, внаслідок яких зазначені системи сходяться в клінчі і починають сопіти одна одній у вуха і обмінюючись неприємними інвективами.
 
Для перепочинку зазирнемо в останній (найбільш гєніяльний) гарячий струмінь гейзеру на ймення "Блокер".
 
.
 
Це так примітивно Блокер подав наше складне життя, для подання якого ми залучаємо незліченну купу систем .. Навіть обмежуючись тими двома системами (соціальною і управління), ми вже отримали відчуття, що все не так просто.
 
Ну, по-перше, система управління, дійсно, складається з суттєво меншої кількості людей, ніж соціальна система. То й що? Так і повинно бути завжди і всюди .. Отже, при чому тут "традиции общественного  поведения", які начебто "дозволяють"? Взяти до прикладу яку-небудь спільноту низького рівня (нехай ним буде невеликий професійний колектив - вчителі школи чи працівники невеличкої фірми) .. Одиниці колективу ("особи") мають свої приватні інтереси, які відзеркалюють природу їхнього існування в їхніх родинах. Хоч не хоч, а особи за природою є ірраціональними істотами. Навіть чоловіки, з їхньою залізною логікою, ірраціонально люблять жінок, полюбляють випити, та й взагалі, можуть набити пику один одному.
 
Але ті ж чоловіки, чи навіть ті ж жінки, якщо вони потрапляють у систему управління, починають діяти так, щоб не сильно відхилятися від логіки стосунків вже не особистністих, а тих, що складаються між відповідними соціальними групами. Оскільки групові інтереси є більш раціональними, ніж інтереси окремих осіб, то звичайно і управлінці виявляють себе як "раціональні циники" тією чи іншою мірою, в залежності від рівня управління, на якому вони оперують.
 
(далі буде)