Же днесь у ранці коли сяде сонце
І запалають хмари, серце, запобіжник в голові
Чи на світанні ввечері, в полуденній імлі
Тоді я все, всього себе, всіх вас і мляве ТАК
Відкину.
               Далі
                        Буде
                                  НІ!
І ось така об‘ява на стовпі:
Квадратні метри поміняю на загублені хвилини,
В‘язниця не злякає мешканця могили.
Безпеку поміняю на свободу
Пенсійну перспективу на пригоду
На долю здобичі – прибуток (без доплати)
Втечу в розбійники і не піду в солдати.
Бо прокламації слід римувати просто.
Міняю демократію на Царство
Небесне. Пекло гріє та не світить.
Продам квартиру. Орендую всесвіт.
Розподіл влад віддам за отамана
Плюс виборчу кабінку, аби місця на займала,
Міняю кабінет на бункер під землею
Шукаю зірку, щоб іти за нею.
Куплю одеську митницю і крадену машину,
Сенс існування, трошечки тротилу.
На люльку проміняю жінку, як належить
Це ж ми трусили Царгород, палили Білі Вежі
Це ж ми стріляли в вікна
З куркульського обрізу,
Ви вдень над нами зверхники,
А ми вночі і знизу.
Продам комп‘ютерних примар,
Фейсбук і мережеву флору.
Придбаю квиток на літак
І ножик для різки картону.
Ласкаво просимо в революцію:
Знижки на все!
Дзвонити після обіду
Питати мене.
 
Дмитро Корчинський