Попрощайся з рідними, коли виходиш з дому. Візьми з собою паспорт, щоб твій труп потім впізнали,  бо як попадеш під колеса крутого джипа, то  водію створиш додаткові проблеми – йому штраф 17,00 грн. (без ПДВ) треба буде платити за твою смерть, а ти без паспорта... Ще ментам треба буде давати десять баксів, щоб шукали твоїх родичів та на опізнання водили…
 
Коли лізеш в шахту, постарайся померти так, щоб знайшли хоч якісь твої фрагменти – інакше сім’я не одержить компенсації, бо твоя рідна держава вважатиме тебе тим, що пропав безвісти, а не загиблим в метановому пеклі. Це до чого я? Та так, по-дрібничках, тут сталось дві такі фігні:
 
«В среду утром джип "Мицубиси" на полной скорости пролетел "лежачих полицейских" и на пешеходном переходе сбил 9-летнюю девочку Диану Кришталь, шедшую в школу. После удара, вылетев на тротуар, машина подмяла под себя еще двух школьниц — 12-летнюю Юлю и ее 6-летнюю сестру Янину. Диана скончалась от травм, не приходя в сознание, в Институте нейрохирургии. Две другие девочки потеряли память.
Трагическое ДТП произошло около 8.30 в поселке Петропавловская Борщаговка под Киевом на улице Ленина возле местной школы, куда девочки торопились на уроки. Джип сбил Диану на глазах ее отца. Как сообщили "Сегодня" в пресс-службе УГАИ МВД Киевской области, мужчина привез дочь в школу на своих "Жигулях", остановился и ждал, пока ребенок перейдет дорогу. После удара девочка потеряла сознание. С черепно-мозговой травмой, ушибом мозга и грудной клетки ее увезли в Институт нейрохирургии... Медики сказали "Сегодня", что ее травмы были несовместимы с жизнью.
Машина зарегистрирована на один из столичных банков, который сдал ее в аренду местному предприятию. Возбуждено уголовное дело. После допроса водитель не был задержан — его отпустили на подписку.»
http://www.segodnya.ua/news/682569.html
 
«В результаті вибуху метану на шахті ім. Засядька в Донецьку загинули 72 гірники, повідомляє "Інтерфакс-Україна". Доля ще 28 людей, за даними МНС на ранок 19 листопада, залишається невідомою. Експерти припускають, що кількість жертв може досягти сотні.
Зараз в моргах Донецька знаходиться 49 тіл загиблих гірників. З них ідентифіковано 22 чоловіка, умовно ідентифіковані, - 8 чоловік, не впізнані - 19, повідомляє прес-служба Донецької обладміністрації. В обласному бюро судмедекспертизи ведеться робота зі встановлення причин смерті, разом з прокуратурою проводиться упізнання.
На момент аварії в тунелях шахти перебувало 457 гірників, 357 з них піднялися на поверхню. 28 госпіталізовано (один - в украй важкому стані). У Донецькій області оголошена триденна жалоба за загиблими. 28 шахтарів планують поховати завтра, 20 листопада.»
http://palm.newsru.ua/ukraine/19nov2007/shaxta.html
 
Останнім часом наші новини все більше нагадують вісті з поля бою. Тільки тут війна без правил. Тут нема ні фронту ні тилу, бо, направду, не знаєш де тебе знайде смерть – на роботі, по дорозі до школи, у власній квартирі. Але нікому насправді не страшно. Бо все це відбувається хоча й поруч, але не ЗІ МНОЮ. Ну що ж, тоді будьте готові до всього. А як тут краще підготуєшся, крім того, що я радив на початку? Та ніяк. Ти безправне бидло, яке дуже сильно заважає їздити порядним людям на джипах. Ти безправне бидло, яке погано працює в шахті за 400 доларів в місяць і має хамство згорати разом з підзвітним майном і зупиняти роботу шахти на кілька тижнів. А це ж збитки! А крім того, за тебе, чорного, ще треба платити компенсацію! Добре, що хоч не всі трупи піднімають! Нема трупа – нема компенсації! От і економія бюджету… Можна, наприклад,   ще один «Мерс» для Толіка Кінаха купити – всьо ж чілавєк хароший, тока так попав нєудачно!..
 
Ви пам’ятаєте скільки заплатив Каліновскій за два трупи? 34,00 гривні. Без ПДВ. По сімнадцять за кожного. Тут чувака на джипі треба пожаліти, бо у нього троє жертв. Але, я думаю, наш суд – найгуманніший суд у світі, – справедливо визначить, що жертви неповнолітні, отже, за них можна буде заплатити по 8,50 грн. за голову. А так як дві вижили – то їх можна зобов’язати сплатити моральну шкоду джиперу за пережитий ним стрес… Ходять, блін, всякі по переходах та тротуарах… Нема де проїхати.
 
А от в Донецьку, по вулиці Єфима Звягільського, джипи не літають. Там все чинно і благородно, на тій вулиці. Бо вона названа на честь великого діяча сучасності, власника  найбільшої шахти України – шахти ім. Засядька. Ви спитаєте – як же ж це назвати вулицю на честь ще живого велетня духу і корифея труда? А я відповім – не переживайте! За його гроші кожного року стільки шахтарів гине, що Єфиму Леонідовичу можна вибачити те, що він живий. Через його шахту до раю попадає стільки людей, що св.Петро йому ще могорич винен… Єфим Леонідович зате нікому і нічого не винен. Особливо, своїм шахтарям. А шо? Їх хтось заставляв в шахту лізти? Залишатись в забої, коли газоаналізатор зашкалює? Що в цьому Єфим Леонідович винен? Просто вони жадні - шахтарі ті. Хочуть заробити не півтори – дві тисячі гривень, а чотири! Так хто ж їм дохтар? А Єфим Леонідович – людина сердечна. Він і на похорон прийде. І пробукає в мікрофон текст співчуття, слюнявлячи бомажки перед мікрофоном… «Да, что ви знаєте пра боль утрати? Утрати нєсколько мільйонов доларов? Что ви знаєте, убогіє?!...»
 
Я не стримаюсь і наведу цитату з «Громадської Ради», і, хоча вона довга – прочитайте її уважно, щоб зрозуміти тих людей, які кожен раз ідуть не на роботу, а в смерть, щоб прогодувати свої сім’ї:
 
«КАК ЭТО БЫЛО? (Из первых уст)
И все же: была ли авария 20 сентября на шахте им. Засядько полной неожиданностью, или её можно было предупредить, и люди бы остались живы?
 
Светлана (имя изменено, работает на участке ВТБ):
- Все на шахте знают, что до аварии собрал Фима всех. Они ж план не дают, в лаве метан, комбайн не включают. А как они его запустят, если померяют - а там метан 6%. Короче, орал Звягильский, как сумасшедший: "Уголь! Уголь! Уголь! Что это такое?! Уголь не даете, всё стоит! Зачем новую лаву нарезали?! Всех уволю!". И то ж они поехали…
 
Лариса (имя изменено, муж работает на шахте, семья живет в шахтном общежитии-малосемейке в пяти минутах ходьбы от предприятия):
- У соседа рабочий день закончился 19 сентября в 16:30. (Речь идет о начальнике участка ПРТБ А.Белоусе, погибшем одним из первых. Он был отброшен газовой волной на стойки комплекса, ударился головой, потерял сознание от сильной травмы, а уже потом задохнулся - прим. автора). Если бы на шахте все было в порядке, в ночную смену ему там делать было нечего. Но где-то в пол-второго ночи ему позвонили домой, разбудили, сказали, чтобы немедленно опускался в шахту. Говорят, что когда он получал интерферометр, был белый, как полотно.
 
Вера (работает на шахте):
- У нас на ВТБ работал помощником молодой парень, Гриднев. Когда то он уже увольнялся с шахты, говорил, что не может работать в таких условиях. А недавно вернулся. Обстоятельства семейные заставили - ему 34 года, жена, дочь. Так у него в тот день был законный выходной. Но что-то ему нужно было, и он напарнику сам предложил поменяться днями. И когда в полночь поднимали людей по тревоге, разбудили и Гриднева. Вот так поменялся: товарищу жизнь подарил, а себе смерть выбрал.
А вообще Билоус категорически отказывался давать разрешение на включение комбайна. Говорил: "Там 6 процентов". А когда стали заставлять, сказал: "Пишите письменный приказ". Тот сказал, что "будет тебе приказ!". А был он или нет, кто ж теперь знает. Белоуса уже нет…
Они ж говорят, что все приборы прекрасные, что всё было хорошо, что все датчики работали, что не было взрыва. А там, хлопцы говорят, "так все звенело, так все звенело, такой был процент!", что два глотка - и... Ну, все ж знают, как приборы отключают, чтобы не обесточивали. И они ж сигналят-сигналят, сигналят-сигналят, а никто ж не реагирует. А теперь все разводят руками…
 
Член экспертной комиссии (предупредил, что не имеет права давать интервью для прессы, и категорически возражает против ссылки на его фамилию):
- Газ там был. Но его, как могли, разгоняли. Но с вентиляцией там напряженно. А ну-ка, лава с такой нагрузкой, да два тупика, куда воздух подать трудно… А если какие-то сбои? А если где-то двери открыли, негабаритный груз поднимали-опускали?.. Это же шахта, это сложный организм, сложная система. Все предусмотреть невозможно. Но, конечно, резервы должны быть.
И, конечно, чтобы открыть лаву, они должны были получить разрешение в проектной организации.
Вроде бы (вроде бы!) Донгипрошахт дал такое... Потом они должны были принять необходимые меры безопасности при отработке лавы. Тем более, что здесь после аварии с прорывом метана в 83-м году отработка этого горизонта считается возможной только на обратный ход: проветривание лучше, лава воздухом оконтуривается. И впервые новую лаву пустили на прямой ход. Естественно, что воздуха там не хватало…
 
Петр Иванович ПОБЕРЕЖНЫЙ, заслуженный шахтер Украины, работал бригадиром проходчиков, сейчас на пенсии, но на шахте бывает часто, о том, как обстоят дела на родном предприятии, всегда в курсе:
- Газ появился в первой смене 19 сентября. Стали подавать дополнительно воздух, метан разогнали. Потом 2-я смена, опять газ. Начали химичить (на практике это означает: зарывать, "загрубливать" датчики, специально направлять на них струю воздуха, чтобы разбавить концентрацию метана - прим. авт.). В третью смену концентрация метана достигла 6%.
В четвертую подняли с постели начальника ПРТБ. Но вместо того, чтобы остановить участок, и разобраться, почему газ, команда Волкова, технического директора по добыче угля: "Ехать!". И поехали.
Датчики припрятали. То, что сказал министр, будто сработала автоматика, все это неправда. Если б сработала автоматика, он бы не включил комбайн, они б не ехали, потому что датчики настраиваются по технике безопасности на 1,3%. Как только 1,3, сразу всё выбивает, снимает напряжение с лавы. А они, господа, врут шахтерам. Пусть они врут там колхозникам, людям, которые никогда не видели шахты и не знают, что это такое. Но они врут старым шахтерам и молодым ребятам, которые говорят: "Ну, понимаешь, загнали нас под газовую установку и говорят…"
Там ведь на участке работает 43 человека, а попало 62. Зачем они туда согнали людей? Те не хотели, говорили, зачем вы нас туда гоните. А им: "Ты рабочий, и будешь работать там, куда пошлют!". И Волков дает команду включить комбайн. 13 человек погибли сразу, другие умерли уже в больнице, 9 - в критическом состоянии. Но у тех, кто умер в больнице, уже другой статус.
Это новую лаву еще не сдали в эксплуатацию, она еще не добывала и не числится, но её уже запустили. А у них вентиляционного штрека нет, еще не успели пройти, поэтому воздуха не хватало. Там надо полторы тыщи кубов, а они дают 700-600. И решили так вот поехать!
Это решение принимают только кто? Директор и его замы. Но их никто не знает. Во всем мире шахту имени Засядько знают как шахту Звягильского. И весь позор идет к нему. И он выгораживается. Говорит, что специалисты хорошие, а авария - это природное "явище". Херня это! Это не "явище", это бездарь людская. Я 43 года под землей проработал, и они мне рассказывают…»
http://firstline.com.ua/portal/m2/gromrada/index.php?id=1621&show=news&newsid=9937
 
Після цього мене дуже зворушує полеміка деяких людей на предмет того, чи Герой України Роман Шухевич? Ні, Роман Шухевич не Герой України, бо він на війні змушений був убивати ворогів – він фашист і падлюка. Герой України Єфим Звягільський, бо він вносить вагомий внесок у промисловий та соціально-економічний розвиток Донбасу та України і його іменем - ще за життя! – названо вулицю в Донецьку.  
 
А в Керченській протоці цього тижня тонули кораблі. Шуфрич міг би разом з Ігорем Скляром виконати пісню про «На нєдєльку до втарова…», ну там, де він  за то «шоп в сінєм морє нє танулі караблі» і, може, від того було б толку більше аніж від тих, безглуздих конвульсійних рухів, які наші держчиновники гордо називають рятівними операціями і виїзними  засіданнями уряду… Я, чесно кажучи, не зовсім розумію на фіга на місця катастроф возять наш кабмін на чолі з прем’єром? Щоб показати, що у світі є щось страшніше за стихійне лихо? Реального толку ж з цього усього – нуль. Розуміють же державні мужі, що, в принципі, воно зараз все буде валитися, тонути, вибухати і горіти, бо нічого і ніде уже сто років не міняли, не модернізували і не контролюють.  Та нехай і згорить, синім воно все, полум’ям! Але просто треба показати роботу… Бо ото дивиться все ото бидло в екран та хай і далі думає, що за нього думають… А після нас – хоч… Майдан!
 
До речі – про Майдан. Наші політики – скромні люди. От  і Віктор Андрійович і Юлія Володимирівна і вся група товаріщєй разом зі сценічним Героєм Помаранчевої революції – Миколою Яновичем Азаровим на Майдан не пішли, на сцену не полізли. Скромність – вона прикрашає. Отак як мама в дитинстві питала: «Хто розбив вазу? Хто з’їв варення?!» А ти так сидиш… Скромно-скромно, і ні за що тобі не соромно – ні за те, що варення з’їв, ні за те, що вазу розбив. Тільки трохи так страшнувато, бо мама вона ж не розбереться у значимості моменту - що вазу і так треба було викинути, бо вона морально застаріла, а варення усе одно б з’їли… От мама не розбереться з татом у глибині ситуації, не оцінить стратегічного задуму твого та відлупцює паском, та по сраці. Та поставить в кут. Бо ти ж обіцяв вазу не чіпати? Обіцяв. А обіцяв варення не їсти? Обіцяв. Виконав? Ні. Тоді шуруй в куток. На горох. І мама, хоча вона тебе й любить, а в куток поставить, щоб ти на все життя пам’ятав:  обіцяєш – роби! Особливо, якщо обіцяєш близьким і рідним людям… Чомусь, ми всі, у листопаді 2004–го,  були близькими та рідними, а потім виявилось, що є близькі, але є й рідні, є просто друзі – і є любі друзі, є Юля, і є Вітя, і Петя, і Женя, і Саша, і…. дофіга їх всіх є. А тоді всі були НАШІ. І думали ми, що вони мають розум та волю, а у них, виявилось є політичні команди та політичні інтереси, соратники, які продаються за гроші і соратники, які продаються за посади, мотоцикл є і коса є, а розуму – немає…
 
Цього тижня знов танцювали навколо коаліціади і Президент, напевно, вже за звичкою розпікав ДАІ… ДАІ, за принципом кота Васьки слухало і слухняно їла. Їла наші життя на дорогах…
Цього тижня, нарешті, зібрався наш парламент і прийняв присягу. Її зачитав найстаріший депутат Верховної Ради України, член фракції Комуністичної Партії України Іван Герасимов. Завтра, 24 листопада, комуніст Герасимов, законодавець незалежної України, приємно у всіх відношеннях проведе день. Я – громадянин  тієї ж України завтра молитимусь за тими, хто умер від лютого голоду, який створили попередники Герасимова і за який Герасимову аніскілечки не соромно. І я запалю свічу. Свою свічу, яка горітиме в пам’ять про мільйони голодних і спраглих тих страшних Тридцятих, про розстріляних і вбитих у криваві Сорокові, про оббріханих і мордованих у 60-х-80-х, про деморалізованих у 90-х, про нас – нищених і в двотисячних…
 
Господи! Будь нам грішним!