Коротенький вступ до ІМХО.
Вчора натрапив на ось цю публікацію: http://censor.net.ua/news/340152/
Інформація мене не здивувала, за рік наші «керманичі» довели, що вони й не на таке здатні. Часу багато не було, тому просто написав на facebook коротко:
«Глава правительства считает, что государство должно взять под контроль добычу янтаря.
Не існує більш благодатного середовища для корупції ніж державний контроль.
Не кажіть, що Яценюк цього не знає.
Схоже, що Яценюк просто хоче очолити корупцію.
Україна переможе, питання лише в ціні.»
 
Отримав коментар:
«Маргарита Царева а вам и так не так, и этак - не то.. то, что творится с добычей янтаря -ни на какую голову не налазит..чего ж вы хотите, тогда? те, кто ворует сейчас - хорошие.. а государство будет плохим, да? сто раз повторяю одно и тоже: с такими "патрийотами" и враги не нужны -сами все убьете и расстреляете..»
Пояснив свою позицію:
«Дмитро Максимик Маргарита, щоб привести до ладу ситуацію з видобуванням бурштину потрібно родовища продати з ВІДКРИТОГО ПРОЗОРОГО ТЕНДЕРА, а не влаштовувати там "державний контроль".
Дмитро Максимик Державний контроль в Україні традиційно призводить до штучного збанкруттіння підприємства і подальшого продажу його за безцінь. Маргарита, думайте головою.»
Але подальший коментар мене трошки шокував, хоча і надихнув на це Імхо:
«Алина Фокс Максим! Что Вы говорите? Какой продать??И кто эти родовища купить??Ти ж сами олигархи,в рот компот.Може хватит продавать недра государства?? Может государство будет наполнять бюджет с бурштину а не с карманов старых и больных,живущих за копейки.Во всех странах,даеться дозвил на разработку и добычу,но никак не во власнисть.Сколько можно говорить-недра-газ,вода,электрика должны быть в ведении государства и приносить прибыль в бюджет.Вот как государство продает-это другой вопрос.Нужен татальный и нещадный контроль,нещадный.Вот эти механизмы и надо узаконить,что бы и тарифы нормальные а не грабительские,и держава мала прибуток.»
 
Опустимо те що мене звати Дмитро, а не Максим.
Визнаю помилку, я написав « потрібно родовища продати з ВІДКРИТОГО ПРОЗОРОГО ТЕНДЕРА» замість «потрібно родовища або права на видобуток з родовища продати з ВІДКРИТОГО ПРОЗОРОГО ТЕНДЕРА», хоча суті це не змінює, дочитайте до кінця.
 
Нам пропонують залишити родовища у державній власності і татальный и нещадный контроль,нещадный. Здається це вже в історії було, чи варто повторюватись?

Хто ЗА? Створюємо «житомирський лагерь особого назначения»!
Тільки поясніть, чому ви впевнені, що ви там вертухаями будете? А раптом там для вас місце на нарах припасли? Я і вертухаєм бути не хочу, ну не моє це, а на нари тим більш не хочеться.  А є така істина «доброго царя НЕ БУВАЄ». Це аксіома така: «Не може існувати доброго диктатора». Ну не може і все, і доказів ніяких не потрібно. Он Росія вже скільки століть на своєму прикладі це доводить, а у нас нарешті з’явився шанс вийти з експериментів. От тільки не кричіть, що на дамбасі кандидатів на нари вистачає. Вони мають понести свою відповідальність, але за іншими законами, за європейськими. І тоді у нас буде Україна і Донбас в її складі. А з «лагерями особого назначения» ми приречені на дамбас і поневіряння.
 
Існує інша пропозиція, прем’єрська.
По-перше, взяти бурштиновий бізнес під контроль.
По-друге, по наприймати потрібних законів, ну щоб по-прозоріше бізнес вести.
Але це вже було в новітній історії України. Влада до такого більш звикла, там вже цілий алгоритм написано.
Для управління «Державним підприємством по видобутку бурштину» призначається кришталево чесна людина Х. Головне щоб цей Х не мав ніякого відношення до олігарха Y, якого вже пов’язують з нелегальним видобутком бурштину. Всю чесність і прозорість видобутку бурштину буде перевіряти державний службовець U, який, звичайно, не є кумом-сватом-братом пану Х, і чия дружина чи син зовсім не бізнес-партнер олігарха Y. Далі, під керівництвом керівника Х,  «Державне підприємство по видобутку бурштину» зненацька внєзапно банкрутує, хоча, начебто воно і так банкрот. На практично прозорому відкритому тендері (по-українськи відкритий і прозорий тендер – це коли вимоги до учасника прописуються до 99,99% співпадіння коду ДНК) «Державне підприємство по видобутку бурштину» за безцінь купує олігарх Y. Ні, родовище у власності держави, олігарх просто отримав права на видобуток. То яка різниця кому належить родовище? Залишились дрібниці. За допомогою держслужбовця U, олігарх Y отримує дотацію на видобуток бурштину. Бо це ж збиткова справа, а там же робочі місця! і можливий занепад цілої галузі промисловості!  Україна буде втрачати мільярди на закупці закордонного бурштину! Що отримує держава? В принципі трьох забезпечених громадян: X Y U, ну ви зрозуміли.  Так що, державний контроль?
А тепер фокус, змініть у  тексті слово «бурштин» на слово «вугілля»!
Ба хто намалювався!

Три дні тому я зрозумів, що різниці у цих варіантах не має. Мій «ватний» брат, шахтар з Першотравенська мені горлав: «Да, я поддерживаю ДТЭК! И Ахметова поддерживаю! Это они меня кормят!». Я ще напишу про це, там багато про що є написати.
А існує ж світова практика:
Відкритий прозорий тендер на права на видобуток бурштину. Можна поділити ділянки. Тільки ВІДКРИТИЙ І ПРОЗОРИЙ не по-українськи, а за світовими стандартами.