- Рядовий Кондратенко!
- Служу Україні!
- Так, призвався з куди?
- З Дніпра.
- З Дніпра… так, значіть ти в нас отримуєш ФеГееМ… «Джавєлін», корочє. То ж танки відтепер – то твоя стаття доходу. Але й про піхоту не забувай – пострілюй потіхоньку з автомату. Бо ж ордєна і медалі ще нікому кармана нє жалі.
- Так точно!
- І на БТР всякі, грузовічкі, теж звертай увагу. Вони теж грошима оплачуються.
- Бу здє!
- Так… для фіксації нанєсьоного вражинє урона тобі надаються: оператор одна штука із камєрою і фотофіксак…тєр… теж одна штука. Будуть вони твої героїчні подвиги фіксіровать.
- Навіщо це потрібно? Шо мені із ними робити? Нафіга мені штатські в расчьотє? Я й сам сфоткать можу. В мене є телефон з камерою.
- Разгаворчікі, рядовой Кондратенко! Нафіга… ти дивись на нього… Так потрібно за інструкцією. Одін унічтожаєт. Двоє фіксіруют. Бо ж  прємії ніякої тобі не буде. Зрозумів?
- Так точно!
- І дивись мені, одна ракета – одна знищена одиниця. Шоб без перерасходу. Хоча в нас відтепер тих боєприпасів, як води в ополонці…
- Та то без проблем… Тіки оці штатські фіксатори… вони ж спалять мене в першому ж бою із цими своїма «Зараз сонце вигляне, тоді і будемо танки жєчь і фільмувати». Їм же ж всьо шкодить. Да, доки вони кадр вистроять, я вже спалю кантеміровську роту із обозом…
- Якщо ти гроші отримувати бажаєш, то треба терпіння набратися. Бо без документального підтвердження не буде ніякіх бонусів.
- Зрозуміло…
- От і домовились… То ж йди, воюй… Слава Україні!
- Героям слава!