*фантасмагорія з елементами антиагітації*
 
У всякого своя доля
І своя планида:
Хтось каміння дозбирує
За тим, хто накИдав;
Хтось багаття розкладає,
Щоб нагріти руки,
А жаринки загрібають
Діти та онуки;
Інший вчить усіх моралі,
Богобоязливий,
А вночі з дерев тягає
Чужі груші й сливи.
Той складе поштиво руки
І закотить очі,
Та й від рання до смеркання
Про гріхи торочить.
Сам же заздро позирає
На мирські спокуси
І за пропуски до раю
Заможненьких трусить.
А той – чемний та привітний,
Смирний, мов ягнятко,
Його гроші не цікавлять
І не ваблять статки –
Вболіває, горопашний,
За притулки вбогих,
Закладає власним коштом
Церкви та дороги,
А настане перегонів
Заповітна дата –
Тільки п’ятами киває,
Згадуйте, як звати.
А цей, покруч, для реклами,
Суне в кожну бійку:
На сто гривень наговорить,
Зробить – на копійку.
Той із піною у роті
Банду викриває,
Тим не менше, тишком-нишком,
Сам є членом зграї.
На війноньку цей солдатів
Проводжа прилюдно,
Щось патякає про стійкість,
Силу самобутню.
Їм би, бовдуре, побільше
Танків, кулеметів,
Карематів, берців, ліків,
Їжі та наметів.
Потай мрієш, що на фронті
Їх земля поглине?
Кинь фантазії, плюгавче.
Не діждеш, скотино!
Справедливиця волає
(Аж хрипне горлянка),
Що якби в нас на престолі
Сиділа гетьмАнка,
Вшилися б війська ворожі
В дупу вже до ранку
(Тільки ось зволожу зв’Язки –
Дайте чаю склянку!).
Є ще й інша доброчесна
Матінка Тереза –
По-святенницьки благає
Зі сторінок преси,
Щоб за віддане служіння
Владі казнокрада
Знову двері відчинила
Їй Верховна Рада:
Кляніть, плюйте, обзивайте,
Бийте батогами,
А покину я парламент
Лиш вперед ногами.
Бо звикаєш до комфорту
Мало не миттєво:
Була дівка-свинопаска –
Стала королева.
Були щирі комсомольці –
Стали бізнесмени,
Ще з дитинства їм заклали
Хабарництво в гени.
Куди тільки не приходять
Сильні та успішні,
Обберуть людей до нитки,
Ошукають ближніх.
А поглянеш – то і справді
Видно результати:
Посполитим – дуля з маком,
А собі – палати.
Ще є тренди невмирущі,
Як світ білий, вічні –
Йти родиною у владу,
На хліби столичні.
Де – по двоє, де – по троє,
Де – аж штири брата.
Тут – невістка, там – небога.
Хто на що багатий.
І ніхто нічого проти
Нібито й не має –
Он в нардепи навіть Перший
Сина відряджає.
Каже, чадо – вже доросле,
Здатне на діяння,
І у батька не питало
Дозволу й сприяння.
Щоб синочок на посаду
В’їхав, як додому,
То дитинку підстрахують,
Підкладуть соломи
І відправлять спиногриза
На нову роботу.
Відають усе «найкраще»
Рідному народу.
Хто – сестру, а хто – коханку.
Вірний – то дружину.
Тещі, свекри, вуйки, шваґри –
Шанс для України!
Ось, мовляв, ресурс і кадри.
Бійтеся, проблеми!
Запанують, накерують –
Ох, і заживемо!
Покоївки та шофери,
Тренери й юристи.
От і більшість нашкреблася.
От уже і триста.
Серед решти юродивих
ЗнАйдеться немало:
Повдягали вишиванки,
Повиймали сало,
Взули люксові сап’янці,
Пекторалі – в скриньці.
І втовкмачують, що ось ми,
Справжні українці.
Трудове аграрне лобі –
Баба з реманентом,
«Постраждалі від режиму»
Псевдодисиденти,
«Перший хлопець» України
З вилами-тризубом
(Чи то грає в правдоруба,
Чи просто впав з дуба).
Одне слово, що звіринець
Вийшов чудернацький.
Кандидати всі добірні –
Хижі, хитрі, хвацькі.
Схоже, рано ще складати
Тексти епітафій,
Бо тримаються бадьоро
Члени партій-мафій.
Побожились, що не будуть,
Як регіонали,
Та у підсумку, здається,
Стали тим, ким стали.
Шиє в дурні нас, як завжди,
Дрантя це колишнє.
Трохи – прикро, трохи – гірко.
А проте облишмо…
 
Так я з горя й задрімала.
Сон прийшов до хати.
Приверзлася чудасія –
Страшно й розказати!..
 

… Край Межигір’я гай зелений.
Дуби крислаті там ростуть.
Там в кожну повню – ґвалт шалений:
Здаля всіляку нечисть чуть…
То не сумне виття собаки,
То не гукає лісовик –
А просто Вілкул-вовкулака
Сюди за звичкою забіг.
Шукає Вітю, сіромаха,
По всіх винюхує кущах,
І так змінився бідолаха,
Що скис, посИвів і зачах.
Там понад озером Герега
Витає в чорному вбранні
Повз дебаркадера-ковчега
З опівночі і до півнІв.
Голосять лярви-поторочі,
Киплять калюжі-калабані –
То варить зілля проти ночі
Шанельна Ганя-босорканя.
Журливі коси верб плакучих
Пускають кола по воді.
І щось зривається із кручі
І галасує в лободі.
Підступний Нестор-перелесник
Зелених зваблює дівиць.
Утоплениць гойдає плесо,
На пляж виносить горілиць.
Ведуть незвідані стежини
До незбагненних таємниць.
Там на осиці та ожині –
Сліди жертовних мертвих птиць.
Гуляє вітер в очереті.
Сміється Пшонка на портреті.
Ген понад соснами гребе
На власній ступі Інна Б.
О, панно Інно, панно Інно,
Без Вас немає вечорниць,
І цей шабаш неповноцінний,
Якщо бракує молодиць.
Тож на підмогу крізь «зеленку»
Шурує Лєнка-бандарєнка –
Мітлу притулить хтозна-де
І танець круг вогню веде.
Летить Калетниця Солоха –
Гуде земля з переполоху,
І Коля «Челсі» – вампіряка –
Заліз під пень від переляку.
Там Чечет-кречет, як марА,
Простує схилами Дніпра,
Руками рухає безладно
І позирає безпорадно.
Там павучиха Лукашиха
Плете свої тенета тиха
І вдвох з двійницею-сестрою
Блукальців ловлять під горою.
І лине аж до зір ясних
Ядучих їхній регіт-сміх.
Там Сімонєніна загони –
Юрба перевертнів червоних.
Дух Ілліча сновид муштрує.
Отрута в казанах парує.
Діру роззявила печера –
Там дім Олега-людожера.
Катує жертв для поїдання
Своїм незмінним запитанням.
Сфінкс твердолобий мешка тут:
Єдине «Што?» – і вам капут.
Блідий Єфрем у позолоті
Чаклує мляво на болоті –
Хімічні булькають основи
Для вбивств, розбою, зради й змови.
Однак не видно силуету
Лиш безземельного Ахмета –
Сумлінно голку стереже
Наш чахлик в яйцях Фаберже.
 
І всі ці нехристі рогаті
Чекають на пришестя Баті.
 
… Та ось над обрієм світає,
Химери з виском відлітають.
І тільки древній домовик,
Що до порядку й ладу звик,
Лякає злісних браконьєрів
Та походжає між вольєрів,
Де сплять кудлаті ситі пси –
Лоскоче чорні їх носи;
Зганяє павичів докупи,
Якщо відбилися від групи;
Забуте світло вимикає,
Причинить двері у сараї,
Приспить розбуджених людей
І сам відпочивати йде…
 
На тому сон мені й урвався.
На горизонті день займався.
Думки рояться і гудуть,
Забутись більше не дають.
 
… Не так тії воріженьки,
Як домашні злидні:
Пограбують та підпалять –
І в краї сусідні.
Нумо, браття, звітувати,
Як звели зі світу,
Як зуміли Батьківщину
Геть занапастити.
Хай дають винагороду,
Грошей не шкодують.
Ще й на вибори підемо,
І проголосують!
 
--------------------------------------------
Не бійтесь зазирати до анкет,
Щоб зерна від полови відділити.
Вмикайте розум, клепку, Інтернет.
Як оберемо, так і будем жити.
 
21-24.10.2014.